Постанова 4814 № 536/882/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/882/18 Номер провадження 22-ц/814/2231/20Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондаревської С.М. суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В. секретар: Зеленська О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг, - В С Т А Н О В И В : У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 28 квітня 2011 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDN50000044453285, за умовами якого він отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 15 000 грн. На протязі тривалого часу він користувався вказаним кредитним лімітом за допомогою кредитної картки. Щомісячно він користувався кредитними коштами та щомісячно вносив кошти на даний кредитний рахунок, ліміт по картці не перевіряв, так як з 2011 року працює з Банком по даному рахунку та жодних проблем не виникало. 08 червня 2017 року він поповнив рахунок на карті на 600 грн., вважаючи, що погасив заборгованість. Але цього ж дня йому на телефон від банку надійшло повідомлення, що кредитний ліміт по карті ним використано. Вважаючи, що витратив більше, він 12 червня 2017 року поклав на рахунок ще 1 000 грн., вважаючи, що дана сума точно погасить його видатки. Одночасно з цим, він вивів на екран терміналу самообслуговування інформацію про стан його рахунка та побачив, що на його рахунку - (- 13 870 грн.), але такі кошти з кредитної картки не знімав, а тому одразу ж звернувся особисто до Банку. Отримавши виписку по рахунку, він помітив, що починаючи з 18 листопада 2016 року кошти на його картці почали зменшуватися, а саме без його відома по його картці проводилися операції. При цьому жодних повідомлень про здійснені операції йому не надходило, лише зменшувався баланс на картці, який він не перевіряв, так як щомісячно добросовісно клав на картку кошти, які використав. Він неодноразово звертався до Банку з проханням роз`яснити, що за списання коштів відбуваються з його карти та повідомляв Банку, що перераховані вище операції не вчиняв. З відповіді №20.1.0.0.0/7-20170817/1986 від 19 вересня 2017 року ПАТ КБ «Приват-Банк» він дізнався, що 26 квітня 2016 року, 19 листопада 2016 року та 21 листопада 2016 ро-ку були оформлені переноси заборгованості з картки універсальної за допомогою послуги «Миттєва розстрочка». Також, з отриманої виписки по картці № НОМЕР_1 вбачається, що щомісячно з його карти здійснюються два платежі на суму 657 грн. 38 коп. та 444 грн. 63 коп. Також, з отриманих виписок видно, що 21 листопада 2016 року його рахунок було поповнено на 4 900 грн., 19 листопада 2016 року - на 4 900 грн. З відповіді №20.1.1.0.0.0/7-180411/524 від 25 квітня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» йому роз`яснено, що 26 квітня 2016 року в телефонному режимі після надання консультації співробітниками банку йому було підключено сервіс «Миттєва розстрочка» з перенесенням заборгованості по картці «Універсальна Gold № НОМЕР_2 » в розмірі 6 050 грн. на рахунок «Миттєвої розстрочки» на 24 місяці. При цьому він не пам`ятає взагалі, щоб йому надходив такий дзвінок та була розмова з працівником Банку про підключення сервісу «Миттєва розстрочка», він не підключав такого сервісу. Вказував, що з відповідачем договір про надання споживчого кредиту за сервісом «Миттєва розстрочка» не укладав, жодного документу не підписував та своєї згоди на надання йому споживчого кредиту за сервісом «Миттєва розстрочка» не надавав. Також звертав увагу на те, що при укладенні з ним договору 28 квітня 2011 року, діяли Умови та правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06 березня 2010 року, які лише визначають поняття «Миттєва розстрочка», а будь-яких умов та порядку отримання кредитних коштів за даним сервісом не визначають. Вказане у свою чергу свідчить про недотримання сторонами вимог закону стосовно письмової форми договору про надання споживчого кредиту. Отже, вважає, що є нікчемними кредитні договори «Миттєва розстрочка», укладені 26 квітня 2016 року на суму 6 050 грн., 19 листопада 2016 року на суму 4 900 грн., 21 листо-пада 2016 року на суму 4 900 грн. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк». На підставі вищевикладеного, просив визнати нікчемними кредитні договори за сервісом «Миттєва розстрочка», укладені: 26 квітня 2016 року на суму 6 050 грн., 19 лис-топада 2016 року на суму 4 900 грн., 21 листопада 2016 року на суму 4 900 грн. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк». Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом повернення стану кредитного рахунку ОСОБА_1 до того, що існував станом на 26 квітня 2016 року, тобто до надання споживчого кредиту за сервісом «Миттєва розстрочка». Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 червня 2020 ро-ку у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення районного суду і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказував, що суд не надав оцінки висновку експерта №18 від 14 листопада 2018 ро-ку, виготовленого судовим експертом з економічних питань Ліхтіною Л.Р. , в якому зазна-чено, що проведеними експертними дослідженнями встановлено, що надання послуги «Мит-тєва розстрочка» за кредитним договором б/н від 28 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та Банком не відповідає вимогам Умов та правил надання банківських послуг в Приват-Банку. Підпунктом 2.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в банку «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка» передбачено надання послуг «Миттєва розстрочка» виключно для придбання товарів в торгівельних мережах. Надання послуги «Миттєва розстрочка» для погашення заборгованості за кредитною лінією Умовами та правилами не передбачено. На момент оформлення кредиту Банком не надано паспорт кредиту з інформацією. Фактично за сервісом «Миттєва розстрочка» він отримав кредит на погашення кредитної заборгованості, що малася по його кредитній картці. Вважає, що є нікчемними кредитні договори «Миттєва розстрочка», укладені 26 квіт-ня 2016 року на суму 6 050 грн., 19 листопада 2016 року на суму 4 900 грн., 21 листопада 2016 року на суму 4 900 грн. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», оскільки при їх укладенні не було додержано письмової форми, він не підписував Умови та правила надання банківських послуг та в телефонній розмові від 26 квітня 2016 року йому було запропоновано іншу суму щомісячного платежу, ніж та, що стягувалася з нього Банком. На апеляційну скаргу ОСОБА_1 свій відзив надала представник АТ КБ «При-ватБанк» - Озірська В.С., в якому, спростовуючи доводи апелянта, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду, яке вважає законним, обґрунтованим та справедливим, - залишити без змін. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 28 квітня 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які розміщені на офіційному банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських Послуг виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а також користуватись іншими послугами банку, в тому числі сервісом "Миттєва розстрочка". Згідно Умов і Правил надання банківських послуг Сервіс «Миттєва розстрочка» - це послуга Банку, яка надається держателям платіжних карток «Універсальна» та «Універсальна GOLD» на умовах терміновості, платності та зворотності. Терміновість кредиту визначається кількістю платежів, яку вибрав клієнт, але не більше 24 платежів. Платність визначається комісією за користування кредитом, яка сплачується одночасно з погашенням кредиту рівними частинами з кожним платежем. Повернення визначається вимогою погасити кредит не більше ніж за вибрану клієнтом кількість платежів. Кредит з використанням сервісу «Миттєва розстрочка», повертається шляхом встановленням клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться Банком на підставі договірного списання. Згідно Умов та правил надання банківських послуг отримувач кредитної картки має право користуватися сервісом «Миттєва розстрочка» для отримання споживчого кредиту, якщо Утримувач погодився з умовами даного пункту та отримав кредитні кошти. 16 березня 2016 року в телефонному режимі, після надання консультації співробіт-ником банку, ОСОБА_1 дана згода на підключення сервісу «Миттєва розстрочка». співробітник банку надав коректну інформацію стосовно умов сервісу «Миттєва розстрочка» Згідно Умов та правил надання банківських послуг рахунок, спеціального платіжного засобу якого є карта НОМЕР_3 , відкривається індивідуально для кожного клієнта в момент авторизації операції по сервісу «Миттєва розстрочка» шляхом: 1) введення і відправки ОТП- паролю; 2) натискання клавіші, що озвучена як згоду з умовами кредитного договору; 3) введення логіна і пароля при авторизації в Приват24; 4) натисканням клавіші «Згоден» або «Підтверджую» в ТСО, банкоматах Приват- Банку, при показі умов кредитного договору та після введення пін-коду кредитної карти; 5) відправка SMS-команди chast2 на номер 10060 6) натисканням кнопки «Згоден» або «Підтверджую» в системі електронних платежів Liqpay, мобільному додатку Sender або Приват24Sender 7) натискання клавіші «Згоден» при IVR обдзвоні. Згідно Умов та правил надання банківських послуг, дії вчинені Клієнтом, прирівню-ються Сторонами до заяви на відкриття карткового рахунку для втримання кредиту по сервісу «Миттєва розстрочка». Послуги, пов`язані з платіжною карткою, надаються виключно при умові володіння особистою інформацією клієнта. Відповідно до вищевказаних Умов … Клієнт доручає Банку щомісячно перерахову-вати платежі на погашення заборгованості по карті НОМЕР_3 в кількості і розмірі, зазначеному в кредитному договорі, який є невід`ємною частиною цих Умов. Умовами та правилами надання банківських послуг передбачена щомісячна комісія за користування сервісом «Миттєва розстрочка». У разі списання регулярного платежа по сервісу «Миттєва розстрочка» з кредитних коштів, клієнт оплачує комісію карти в розмірі 4% від суми платежа. Комісія картки регулюється пунктом 2.1.1. діючих Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» . Згідно виписок по рахунку, 26 квітня 2016 року, 19 листопада 2016 року, 21 листопада 2016 року позивач скористався послугою «Миттєва розстрочка», після чого були оформлені перенесення заборгованості з картки Універсальна за допомогою вищевказаного сервісу. Скориставшись вказаною послугою, ОСОБА_1 «обнулив» свою заборгованість за використаний кредитний ліміт, а встановлений кредитний ліміт став доступний до використання позивачем. При цьому у ОСОБА_1 виникло зобов`язання в рамках сервісу «Миттєва розстрочка» зі здійснення регулярних платежів для погашення перенесе-ної заборгованості. З виписки по руху коштів на картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 активно користувався послугами банку, здійснював погашення заборгованості, протягом тривалого часу, в тому числі після підключення до послуги «Миттєва розстрочка». Звідси вірним є висновок суду про те, що посилання позивача на той факт, що йому не було відомо про заборгованість та про оформлення даної послуги, оскільки він не перевіряв стан карткового рахунку та не отримував виписки, - не є підставою для визнання отриманої ним послуги «Миттєва розстрочка» нікчемною та не заслуговують на увагу з огляду на те, що згідно до Умов і Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 був зобов`язаний одержувати виписки про стан картрахунків і про здійснені операції за картрахунками. А також згідно до п. 1.1.2.2.11. Умов отримувати інформацію про операції з використанням електронного платіжного засобу шляхом відключення інформування за системою Mobile Banking або отримання виписок у відділенні банку, системою Internet Banking Приват24, в іншому випадку вважається, що клієнт відмовився отримувати інформацію про операції з використанням електронного платіжного засобу. Неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків/вкладів, а також операції, здійснені по рахунках/картках/вкладах Клієнта, не звільняє Клієнта від виконання його зобов`язань за цим Договором. Вирішуючи спір по суті, суд вірно керувався положеннями частин першої, другої статті 207 ЦК України, за змістом яких правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За нормами ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією із сторін у формулярах або інших стандартних умовах і можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля лише однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник. Встановлено, що позивач уклав з банком договір про надання банківських послуг шляхом подання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, якими було передбачено можливість підключення до сервісу «Миттєва розстрочка» та викладено умови використання послуг цього сервісу. Той факт, що цей договір був укладений у письмовій формі, позивач не заперечував. При цьому, договір про надання банківських послуг за своїм змістом є ширшим, ніж кредитний договір, оскільки передбачає можливість клієнта в подальшому скористатись тими послугами банку, які визначені в Умовах та правилах банківських послуг, шляхом прийняття пропозиції банку у спосіб, визначений такими Умовами. За нормами частин другої та третьої статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вка-заних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Разом з тим, судом встановлено, що після надання згоди на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором шляхом приєднання до сервісу «Миттєва розстроч-ка», позивач систематично користувався наданими за вказаним банківським сервісом кредитними коштами, вносив платежі на погашення кредиту, дій щодо відкликання прийняття пропозиції банку не вчинив, - що свідчить про його волевиявлення на виконання Умов та правил надання банківських послуг в частині використання сервісу «Миттєва розстрочка» до яких позивач приєднався під час укладення кредитного договору. З огляду на встановлене, вірним є висновок суду про те, що як при укладенні Договору про надання банківських послуг, так і при підключенні кредитної картки «Універсальна» до сервісу «Миттєва розстрочка», що передбачено Умовами та правилами, сторонами була дотримана письмова форма договору у відповідності до ч. 1 ст. 207 ЦК України, а відтак відсутні підстави вважати позовні вимоги обгрунтованими. Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду. При цьому звертає увагу на те, що кредитний договір між сторонами був укладений 28 квітня 2011 року, інших кредитних договорів між сторонами не укладалось, а сервіс «Миттєва розстрочка» є однією з послуг, визначених Умовами та правилами, до яких приєднався позивач за договором від 28 квітня 2011 року. Водночас, позивач не просив визнати недійсним сам кредитний договір, не вважав його нікчемним, фактично взяв на себе обов`язок щодо його виконання, скористався кредитними коштами, а також сервісом «Миттєва розстрочка» для погашення кредиту. Доводи апеляційної скарги зазначеного вище не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням, оскільки позивач не довів, що для використання банківських послуг він як клієнт банку, який вже уклав договір, повинен укладати окремі договори на різні види послуг, порядок та механізм використання яких вже був передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг, до яких приєднався позивач в рамках договору від 28 квітня 2011 року. Твердження апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального є безпідставними, спрямовані на встановлення та переоцінку обставин справи, в той же час не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність. Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідає критерію обґрунтованості судового рішення та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Бондаревська С.М. Судді: Пилипчук Л.І. Чумак О.В.