Постанова 4822 № 721/416/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2020 року м. Чернівці справа № 721/416/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М. секретар Собчук І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2020 року (головуючий у 1-й інстанції Проскурняк С.П.),- ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 03 вересня 2007 року між ним та відповідачем укладено договір № б/н про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами договору позичальник отримала кредит у розмірі 7000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків на суму залишу заборгованості за кредитом у розмірі 36 % річних. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 28 лютого 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 124188 гривень 98 копійок, з яких: 1327 гривень 12 копійок - заборгованість за кредитом, 122861 гривня 86 копійок - заборгованість по _____________________________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/483/20 відсоткам за користування кредитом, 6022 гривні 93 копійки - заборгованість по пені та комісії. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість по договору про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів банку. Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 вересня 2007 року, що складає тіло кредиту у розмірі 1327 гривень 12 копійок, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 гривні 13 копійок. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. На вказане рішення акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права. Доводи скарги мотивує тим, що суд при вирішенні спору помилково дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами. Так, відповідно до вимог ст. ст. 1054, 1048 ЦК України, ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитний договір є оплатним, де оплатою за користування кредитом є сплата процентів. Банк надав відповідачу кредит, який останній не повернув, а тому повинен сплатити проценти за користування кредитними коштами. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, отримувала кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснювала частково погашення заборгованості по кредитному договору. Активація картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Відповідач користувалася кредитним коштами, а тому зобов`язана повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити відсотки за користування кредитом. Зазначеними діями суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. В апеляційній скарзі банк просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні процентів за кредитом та ухвалити нове судове рішення, яким позов у цій частині задовольнити. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції в повному обсязі не відповідає. Задовольняючи позов частково, а саме відмовляючи у стягненні відсотків, пені та комісії за користування кредитом, суд першої інстанцій виходив з того, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, не містять підпису позичальника, а тому не є частиною кредитного договору. Колегія суддів частково погоджується із зазначеними висновками суду. Судом першої інстанції встановлено, що 03 вересня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 7000 грн шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що позичальник згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно розрахунку банку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, яку банк просить стягнути, становить 124188 гривень 98 копійок, з яких: 1327 гривень 12 копійок - заборгованість за кредитом, 122861 гривня 86 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6022 гривні 93 копійки - заборгованість по пені та комісії. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника від 03 вересня 2007 року, на яку посилається банк у позовній заяві, та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільговий період», яка підписана позичальником, базова процентна ставка за кредитним лімітом становить 3 % на місяць на залишок заборгованості. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) стягнути проценти за користування кредитними коштами. На підтвердження позовних вимог в цій частині, в тому числі їх розміру та порядку нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості, позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини кредитного договору, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, комісія, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), та інші умови. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг, розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі й порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, а тому не є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено 03 вересня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 7000 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Термін дії картки становить 2 роки. Згідно розрахунку заборгованості станом на 28.02.2019 року заборгованість становить 124188,98 гривень. Розрахунком заборгованості, випискою про рух кошів по рахунку з квітня 2009 року по жовтень 2012 року відбулось неодноразове отримання позичальником кредитних коштів та поповнення карткового рахунку на різні суми на нову картку, яка була видана позичальнику після спливу строку дії попередньої. Відтак, у межах строку кредитування до березня 2009 року відповідач мала, зокрема, сплачувати проценти на умовах, визначених сторонами. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами є безпідставними та не підлягають до задоволення з мотивів, наведених вище. З обставин справи слідує, що відповідачка заперечувала проти позову, вказувала на пропуск позивачем строку позовної давності звернення з позовом до суду та просила застосувати правові наслідки визначені частиною четвертою статті 268 ЦК України. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно положень статті 76 ЦК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини третьої статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи згідно умов кредитного договору ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 , з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки. Згідно довідки КБ «ПриватБанк» строк дії платіжної картки № НОМЕР_1 закінчився в березні 2009 року. Отже, термін дії договору сплив у березні 2009 року, а з даним позовом банк звернувся лише у травні 2019 року, тобто поза межами трирічного строку, визначеного законом. Посилання банку на продовження користування відповідачем кредитними коштами після закінчення дії кредитного договору, а також про надання двох інших карток № НОМЕР_2 від 21.04.2009 року та НОМЕР_3 від 03.09.2012 року термін дії останньої травень 2016 року, тому звернулися в межах строку позовної давності, є безпідставними, оскільки кредитний договір укладався з наданням кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 строк дії якої закінчився в березні 2009 року. Нових договорів про надання кредитних кошів ОСОБА_1 із зазначенням інших кредитних карток матеріали справи не містять. Враховуючи вище викладене колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог банку про стягнення відсотків, комісії та штрафу за користування кредитними коштами з інших підстав, а саме з пропуском строку позовної давності. Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, комісії та штрафу за кредитним договором №б/н від 03.09.2007 року скасувати, та в цій частині відмовити в задоволені позовних вимог з інших підстав. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення або з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлений 26 травня 2020 року Головуючий А.І. Владичан Судді: Н.К. Височанська І.М. Литвинюк