Постанова 4824 № 362/2029/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/5404/2020 справа №362/2029/19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Лебідь-Гавенко Г.М. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: В квітні 2019 року AT КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 31295,65 грн. заборгованості за кредитним договором. Вимоги обґрунтовує тим, що 11 лютого 2015 року між сторонами виникли кредитні правовідносини шляхом заповнення позичальником Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої останній погодився, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. Згідно із доводами позовної заяви позичальник отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 15000 грн., при цьому кредитний ліміт може змінюватися за ініціативою банку. У зв`язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань станом на 18 березня 2019 року заборгованість становить 31295,65 грн. що складається із: - 14471,25 грн. заборгованості за тілом кредиту; - 6452,21 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; - 7716,74 грн. пені за прострочене зобов`язання; - 688,99 грн. пені за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн.; - 500 грн. штрафу (фіксована частина); - 1466,46 грн. штрафу (процентна складова). Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 14471,25 грн. заборгованості за тілом кредиту та 1921 грн. у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору. Не погодившись з ухваленим рішенням, AT ''ПРИВАТБАНК" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення в частині вирішення вимог, у задоволенні яких відмовлено, скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити. Посилається на те, що між сторонами укладено договір, позичальник погодився на його умови, зокрема з тим, що підписавши заяву, позичальник погоджується і з іншими умовами, які розміщені на сайті банку та у сукупності становлять весь договір та правом банку змінювати кредитний ліміт. Оскільки договір є кредитним, то суд безпідставно відмовив у стягненні процентів. Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач заперечував відсутність заборгованості та укладення договору. Посилається також на те, що відмова у задоволенні позову ставить під загрозу стабільність банківської системи та споживачів, оскільки кредитні кошти надаються за рахунок залучених грошових коштів. Також вважає неправильним посилання на висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Відповідачем подана заява, у якій вказує, що заперечує проти апеляційної скарги, проте не вказує конкретних та обґрунтованих підстав своєї позиції. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банк не довів наявність між сторонами домовленості про сплату неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до заявлених вимог. Натомість суд уважав доведеним фактичне отримання та використання коштів, відтак дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов`язків щодо обраного ними кола відносин. Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України). Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту. Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії). Підставою позову є невиконання кредитних зобов`язань, що пов`язані із видачею кредитних коштів. Статтею 1054 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оформлення договірних відносин, у разі виникнення спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах, а суд дослідити та оцінити такі умови. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт AT "ПРИВАТБАНК" лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сайті банку в мережі Інтернет та вони можуть змінюватися, проте клієнт зобов`язаний стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допускає настання ризику доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 УК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні. З матеріалів справи убачається, що 11 лютого 2015 року у формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБаку заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 , а також останнім проставлено підпис під текстом у розділі "Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами у ПриватБанку, виявляю бажання оформити на своє ім`я". Зазначений розділ передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток (карта універсальна, карта класу Gold, ідентифікація з паспортом, карта для виплат, преміальна карта). Проте будь-яких відміток не проставлено. Також не заповнені відомості у графі щодо бажаної суми кредитного ліміту. Окрім того, при пред`явленні позову банком наданий витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", у яких містяться умови щодо пільгового періоду, базової процентної ставки, неустойки для наступних видів кредитних карт: - Універсальна, 30 днів пільгового періоду; - Універсальна, 55 днів пільгового періоду; - Універсальна Contract; - Універсальна GOLD. При цьому, для карток "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та "Універсальна Contract" процентна ставка для всього періоду кредитування вказана як незмінна, а для інших карток процентна ставка підвищується у чітко вказані дати. Також є відмінності у розмірах та порядку нарахування пені. Використання даних наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи. Анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити конкретні умови договору, зокрема встановити, яка процента ставка та неустойка мала б відповідати правовідносинам сторін, у якому порядку мають повертатися грошові кошти. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем конкретного розміру неустойки (пені, штрафу), обумовлених сторонами при укладенні договору, при цьому Правила надання банківських послуг ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 (провадження №14-131цс19) від 03 липня 2019 року з аналогічних правовідносин зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Відтак відсутні підстави уважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПРИВАТБАНК" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які уважав узгодженими банк. Доводи скаржника з посиланням на долучену до апеляційної скарги виписку по рахункусуд відхиляє та вказує, що скаржником не надано доказів неможливості подання цього документу у визначені законом строки (зокрема, статтею 83 ЦПК України), отже така судом апеляційної інстанції як доказ не приймається з огляду на положення частини 3 статті 367 ЦПК України, ураховуючи, що скаржником не доведено неможливості її подання до суду першої інстанції та не зазначено причин невчинення цієї процесуальної дії. Посилання апеляційної скарги на те, що матеріали справи не містять заперечень відповідача проти позову не є безумовною підставою для вирішення позову на користь позивача. Вирішуючи спір, суд керується наданими у справі доказами, які логічно мають вказувати на зміст правовідносин сторін. За змістом частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, які на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом. Отже, звертаючись до суду, позивач має довести суму виданого кредиту, а також інші складові кредитних правовідносин (розмір процентної ставки, умови відповідальності позичальника тощо). Ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства за відсутності належних доказів, суд робить висновок про недоведеність позовних вимог (повністю або в частині). Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не вправі був керуватися постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17, оскільки у цій справі відсутні заперечення відповідача, суд апеляційної інстанції відхиляє. Так, обставини виникнення між сторонами правовідносин в обох справах є ідентичними, у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду, з огляду на необхідність формування єдиної судової практики за подібних правовідносин прийняла постанову, яка відповідно до статті 417 ЦПК України є обов`язковою для судів нижчих інстанцій. Наявність зазначеної відмінності (прояв активності відповідача у справі) не дає підстав уважати про відмінність правовідносин. При цьому суд апеляційної інстанції ще раз зазначає, що за встановлених вище обставин у цій справі не можливо установити розмір процентної ставки, умови відповідальності, на які вказує позивач, отже вимоги в цій частині є недоведеними. Поряд з цим, дійшовши висновку про існування зобов`язання за тілом кредиту та стягнувши 14471,25 грн. заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції помилково визначив 6452,21 грн. як відсотки, оскільки згідно із доводами позовної заяви така сума є заборгованістю за простроченим тілом кредиту. З огляду на викладене та за відсутності обґрунтованих заперечень відповідача, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що зазначена сума також підлягає стягненню, оскільки судом установлено наявність невиконаного зобов`язання за тілом кредиту. Відтак апеляційний суд дійшов висновку про скасування заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2019 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту та в цій частині ухвалення нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 6452,21 грн. За правилами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При поданні позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 1921 грн., який і був сплачений позивачем. За подання апеляційної скарги підлягав сплаті та був сплачений судовий збір 2881,50 грн. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 20923,46 грн., що становить 66,86% від ціни позову 31295,65 грн. Відтак пропорційно розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції в сумі 3210,95 грн. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" задовольнити частково. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2019 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 6452,21 грн. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2019 року в частині відшкодування судових витрат в сумі 1921 грн. змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на відшкодування судових витрат 3210,95 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 травня 2020 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова