Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/4372/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/4372/20 Номер провадження 22-ц/814/2364/20Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондаревської С.М. суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В. секретар: Зеленська О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2020 року по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм альянс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм альянс» про визнання виконав-чого напису таким, що не підлягає виконанню. 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити її позов до ТОВ «Фінансова компанія «Прайм альянс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №ОНІ 910924 від 23 березня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим О.О., на період розгляду в суді її позовної заяви та набрання рішення суду законної сили. Оскільки, в позовній заяві нею наведені переконливі докази того, що нотаріусом в ході вчинення виконавчого напису було порушено ряд вимог чинного законодавства. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм альянс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовлено. Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати ухвалу районного суду і ухвалити нове рішення, яким зупинити стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 47 881 грн. 32 коп. на підставі виконавчого напису нотаріуса №НОІ 910924 виданого 25 березня 2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим Олександром Олександровичем до набрання законної сили рішенням за результатами розгляду цивільної справи за її позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Прайм альянс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріли справи, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Київського районного суду міста Полтави перебуває на розгляді цивільна справа №552/4372/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм альянс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити її позов до ТОВ «Фінансова компанія «Прайм альянс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №ОНІ 910924 від 23 березня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим О.О., на період розгляду в суді її позовної заяви та набрання рішення суду законної сили, посилаючись на те, що в позовній заяві нею наведені переконливі докази на підтвердження того, що нотаріусом в ході вчинення виконавчого напису було порушено ряд вимог чинного законодавства. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення вказаного позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень буде фактично вирішенням справи по суті до постановлення рішення в даній справі. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують обґрунтовані побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення або ефективний захист та поновлення порушених прав позивача виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя), виходячи з фактичних обставин справи, з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є виконавчий напис, вчинений 25 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим О.О., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Прайм альянс» заборгованості за кредитним договором №2008285277 від 05 березня 2014 року в розмірі - 47 407 грн. 25 коп. з них: 26 582 грн. 11 коп. - заборгованість по основному боргу, 20 825 грн. 14 коп. - заборгованість за відсотками та плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 474 грн. 07 коп. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню відповідно до цього Закону. Норми статей 50, 88 Закону України «Про нотаріат» визначають умови вчинення виконавчих написів - безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та дотримання встановленого законом строку давності з дня виникнення у стягувача права такої вимоги, а також встановлюють право особи, чиїх прав та інтересів стосуються такі нотаріальні дії, на оскарження виконавчого напису нотаріуса в судовому порядку. При вирішенні питання про забезпечення такого позову, що має немайновий характер, суд має дослідити чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту прав заявника, оскільки позивач не зможе захистити порушене право в межах одного судового провадження за його позовом без нових зве рнень до суду. Обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в даному випадку правового значення не має, оскільки у разі задоволення позову судове рішення не вимагатиме примусового виконання, тому висновки суду першої інстанції про не доведення заявником таких обставин, як підстави для забезпечення позову, є помилковими. В роз`ясеннях, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з також заявою, позовним вимогам. Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами дійсно існує спір, позивач оскаржує дії приватного нотаріуса, та вважає, що дії останнього порушують його майнові права, більше того на час розгляду вказаного спору в суді існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог позивача, окрім того подальше виконання оспорюваного рішення приватного нотаріуса до набрання законної сили рішення суду по вказаній справі, фактичнонівелює ефективний захист прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася до суду. В обґрунтування своїх вимог заявник зазначала, що у позовній заяві нею наведені конкретні та очевидні факти незаконності дій приватного нотаріуса, а подальше виконання виконавчих написів нотаріуса порушує її майнові права, оскільки позбавляє її доходів за виконавчими документами, які видані з порушенням чинного законодавства. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Частиною першою статті 3 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував, не дав належної оцінки доводам заявника та фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постановлення з цього питання нового судового рішення про задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 367, 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2020 року - скасувати. Ухвалити нове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити. Зупинити стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 47 881 грн. 32 коп. на підставі виконавчого напису нотаріуса №НОІ 910924, виданого 25 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим Олександром Олександровичем, до набрання законної сили рішенням за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм альянс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Бондаревська С.М. Судді: Пилипчук Л.І. Чумак О.В.