Постанова 4824 № 753/21056/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: №753/21056/18 номер провадження №22-ц/824/10340/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Іванченко М.М. при секретарі Кемському В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Панича Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року, постановлену під головуванням судді Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф., у цивільній справі №753/21056/18 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Обухівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, негайне відібрання дітей, розірвання шлюбу і стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей. в с т а н о в и л а: У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Обухівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, негайне відібрання дітей, розірвання шлюбу і стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей. 14 липня 2020 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення доказів шляхом витребування у Головного управління ДФС у м. Києві відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків стосовно ОСОБА_2 за період з січня 2019 року по день подання клопотання. З посиланням на те, що з'ясування обставин щодо рівня доходів ОСОБА_2 має суттєве значення для вирішення справи, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 161 СК України дитина не може бути передана для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення доказів відмовлено. Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказуючи при цьому на порушення судом норм процесуального права, зазначаючи також про те, що суд не надав належної оцінки тому, що письмовий доказ, про витребування якого заявлено відповідачем, є предметом доказування у справі, з`ясування якого необхідно для повного, всебічного та обґрунтованого вирішення справи по суті судом. Без урахування того, що на запит представника відповідача уповноважений орган інформацію щодо доходів ОСОБА_2 не надав. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків суду. Учасники справи про день і час її розгляду повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку ( відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.) Позивач, відповідач та їх представники в судове засідання не з`явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили. Третя особа: орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації до початку розгляду справи надіслали заяву про можливий розгляд справи за відсутності їх представника. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність не з'явившихся осіб в силу вимог ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено правових підстав для забезпечення доказів. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює. Так, згідно ч.ч. 1-2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Тобто, підставою для забезпечення доказів є обґрунтоване припущення того, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. При цьому, одним із способів забезпечення доказів є їх витребування, який підлягає застосування у випадку наявності перелічених вище підстав. Разом з тим, ОСОБА_1 у своїй заяві не зазначає обставин того, що запитуваний ним доказ може бути втрачений або його збирання у майбутньому може бути утруднене. У той же час, процесуальний механізм забезпечення доказів - це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Неможливість отримати і долучити до справи відповідного доказу є підставою заявити клопотання про витребування таких доказів, навівши відповідні мотиви того, чому не вдалося отримати такі докази самостійно (аналогічний за змістом правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові по справі № Зд/9901/2/19 від 02.05.2019 року). Відтак, доводи апеляційної скарги відносно того, що судом не враховано тісний правовий зв`язок між доказом, про забезпечення якого просить відповідач, та з`ясуванням суттєвих обставин справи, підлягають відхиленню. Оскільки відповідачем не враховано, що обставини зазначені у його заяві, можуть бути підставою для вирішення судом питання про витребування доказів у порядку ст. 84 ЦПК України, а не для забезпечення доказів за правилами ст. 116 ЦПК України. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема. Керуючись ст.ст. 368, 372, 374,375, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу адвоката Панича Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 20 листопада 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: