LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824758/2423/20

від 20.08.2020 ·

справа № 758/2423/2020 головуючий у суді І інстанції Корнілова Ж.О. провадження № 22-ц/824/9792/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 20 серпня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_3 ,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . На даний час сторони перебувають на стадії підготовки до розірвання шлюбу. ОСОБА_3 добровільно не надає кошти на утримання дитини. Заявник самостійно забезпечує дитину, однак, коштів для гармонійного розвитку дитини не вистачає. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що не зазначення у заяві офіційної електронної адреси боржника, яка не відома заявнику, не може бути підставою для відмови у видачі судового наказу. У заяві зазначено, що дитина проживає із заявником та знаходиться на її утриманні, а до заяви додано копію свідоцтва про народження. Вимога суду про надання довідки про доходи не відповідає нормам процесуального законодавства, оскільки в силу закону заявник позбавлена можливості її надати. Ненадання доказів, що із боржника не проводяться інші стягнення та на його утриманні не перебуває інших неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб, тощо, в силу ст. 165 ЦПК України не є підставою для відмови у видачі судового наказу. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про відмову у видачі судового наказу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надала жодного доказу того, що спільна дитина перебуває саме на утриманні заявника. З матеріалів заяви неможливо встановити з ким проживає спільна дитина, на утриманні кого з батьків дитина перебуває. Суду не надано доказів відносно особи боржника, зокрема, не надано довідку про доходи боржника, не надано доказів, що із боржника не проводяться інші стягнення та на його утриманні не перебуває інших неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб, тощо. Апеляційний суд погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК Українисудовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу, зокрема, має бути подано інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу, ОСОБА_1 всупереч вимогам ч. 5 ст. 183 СК України не надала суду доказів, які б беззаперечно свідчили про її право на грошову вимогу до ОСОБА_3 . Суду не були надані будь-які докази, які підтверджують, що дитина ОСОБА_4 проживає з заявником та знаходиться на її утриманні, що й стало підставою для постановлення оскаржуваної ухвали. У даному випадку, факт проживання дитини з одним з батьків є обставиною, яка в силу вимог зазначеної норми закону надає право матері чи батьку звертатись до суду з заявою про видачу судового наказу, а, відтак, встановивши, що заявник не надала суду доказів проживання дитини з нею, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви. Саме лише посилання ОСОБА_1 у заяві про видачу судового наказу на те, що вона самостійно забезпечує сина, а також надання заявником копії свідоцтва про народження дитини, не підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги та не свідчать про те, що син перебуває на її утриманні. Інші мотиви, з яких суд виходив, відмовляючи у видачі судового наказу, значення не мають, оскільки вони хоч і не є підставою для відмови у видачі судового наказу, однак, не призвели до неправильного вирішення справи. Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. За таких обставин, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції дотримано норми процесуального права, висновки суду по суті відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судове рішення складено 20 серпня 2020 року. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»