Ухвала КЦС ВС № 643/6473/17

Ухвала 24 листопада 2020 року м. Київ справа № 643/6473/17 провадження № 61-13275ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Яровинська Кристина Вікторівна, про визнання недійсним договору дарування, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 03 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме: вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 09 вересня 2020 року подано у вересні 2020 року уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 підставою, на якій подається касаційна скарга, указано пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме: вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи. У листопаді 2020 року від ОСОБА_1 надійшла уточнена касаційна скарга, у якій підставою, на якій подається касаційна скарга, указано пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Разом з тим, ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року в частині зазначення норми права щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. В уточненій касаційній скарзі зазначається про відсутність думки Верховного Суду стосовно визнання правочинів недійсними через відсутність волевиявлення учасника правочину та не усвідомлення своїх дій під час вчинення правочину. Проте ОСОБА_1 не указано щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах (стосовно визнання правочинів недійсними) відсутній висновок Верховного Суду. Також у касаційній скарзі зазначається, що апеляційний суд односторонньо та неповно дослідив матеріали, докази та обставини справи, проігнорував клопотання про проведення повторної судово-психіатричної експертизи. Висновок Верховного Суду відсутній саме стосовно забезпечення можливості доказування у судовому процесі, передбаченого нормами статей 77, 78, 81 ЦПК України. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У частині третій статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. У частині другій статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Аналіз матеріалів на усунення недоліків ОСОБА_1 свідчить про наявність підстав для продовження строку на усунення недоліків, оскільки ухвала Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року не виконана. Тому суд, на підставі частини другої статті 127 ЦПК України, продовжує його. Керуючись статтями 120, 127, 260, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 21 грудня 2020 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат