Постанова 4857 № 607/14994/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 607/14994/17 пров. № А/857/11981/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В., секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (головуючий суддя Дзюбич В.Л.) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, постановлену в м.Тернополі 11 серпня 2020 року у справі №607/14994/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком, як працюючому пенсіонеру та зобов`язано Тернопільське об`єднане управління пенсійного фонду України Тернопільської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком у повному обсязі, починаючи з 23 травня 2017 року з урахуванням компенсації втрати частини доходів. Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640 грн. відшкодовано ОСОБА_1 за рахунок за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, а саме: стягувача ОСОБА_1 на його правонаступника - ОСОБА_2 . Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулось в суд із заявою про визнання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом №607/14994/17 від 16.10.2019 таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що розглядаючи заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження суд першої інстанції в ухвалі від 23.09.2019 дійшов висновку, що ОСОБА_2 вправі спадкувати права на пенсійні виплати після смерті свого чоловіка. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2020 року та винести постанову, якою заяву задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що питання про те, чи відбулось правонаступництво у матеріальних правовідносинах, тобто чи перейшло до ОСОБА_2 право на пенсію покійного чоловіка, не досліджувались, судом в ухвалі від 23.09.2019 не встановлювались. Скаржник вказує, що заміна сторони виконавчого провадження не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки заміна стягувача у виконавчому провадженні вказує на перехід прав від однієї особи до іншої, але не позбавляє боржника можливості довести факт припинення обов`язку за рішенням суду. Вважає, що обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком припинився у зв`язку з його смертю. Учасники справи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду Враховуючи положення статей 229 та 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що згідно з свідоцтвом про смерть від 29.08.2018 серії НОМЕР_1 , виданого Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.03.2020 дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась в суд із заявою про заміну сторони позивача у справі №607/14994/17 та видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2018 року у справі №607/14994/17, в якому стягувачем просила зазначити ОСОБА_2 . Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2018 року у справі №607/14994/17. 21.10.2019 ОСОБА_2 за заявою від 11.10.2019 отримала два виконавчих листи. Вважаючи, що виконавчий лист №607/14994/17 від 16.10.2019 повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки виданий без достатніх правових підстав, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулось із заявою до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Статтею 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. За змістом наведеної норм вказані підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, як то видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання. Матеріально правові підстави вказують на відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Скаржник вказує, що обов`язок боржника зі здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 припинився у зв`язку з його смертю і такий обов`язок відсутній і перед ОСОБА_2 .. Такі аргументи скаржника суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Статтями 14 та 370 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закону №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зокрема зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню), строк пред`явлення рішення до виконання. Отже, виконавчий лист у справі видається на підставі рішення суду, що набрало законної сили, судом, який ухвалив судове рішення. Статтею 63 Закону №1404-VIII установлений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII є закінчення виконавчого провадження. Відповідно до частини першої статті 379 КАС у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 4 статті 379 КАС). Так, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2018 року у справі №607/14994/17. При цьому, судом апеляційної інстанції в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року зазначено, що суми соціальних виплат, у даному випадку пенсії, передаються членам сім`ї спадкодавця. Сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу ПФУ, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату пенсії. Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2018 року у справі №607/14994/17, доказів виконання якого скаржником не надано, а тому правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не вбачається. При цьому, як зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, практика якого в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами разом з Конвенцією як джерело права, право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якої зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Враховуючи, що скаржником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що виконавчий лист видано помилково або, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, чи має місце добровільне виконання судового рішення боржником або ж іншою особою, інших причин, які могли б стати підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не наведено, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви скаржника. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні заяви відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2020 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі №607/14994/17 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей Т. В. Онишкевич Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 25.11.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України