Постанова 4852 № 340/2997/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 340/2997/20 головуючий суддя І інстанції Притула К.М. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА" на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року в адміністративній справі №340/2997/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА" до Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГМА" звернулось до суду з позовом до Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 28 листопада 2019 року №1921 «Про затвердження переліку земельних ділянок призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону» у частині внесення до переліку земельних ділянок комунальної власності Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області призначених для продажу прав їх оренди на земельних торгах у формі аукціону земельні ділянки з кадастровим номером № 3523180600:02:000:9005 та № 3523180600:02:000:9006, що перебувають в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма» за договорами оренди від 15 квітня 2010 року. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА" було повернуто позивачу. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГМА" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначену ухвалу як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення, яким адміністративну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що не знав та ніяким чином не був повідомлений відповідачем про прийняття спірного рішення, а дізнався про дане рішення лише під час судових проваджень у справах № 912/1711/20 та № 912/1710/20. Відзив від відповідача на адресу суду не надходив. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем без поважних причин був пропущений строк на подання адміністративного позову. Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Приписами ч. ч 1, 2 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Як свідчать встановлені обставини справи, предметом спірних правовідносин виступає правомірність прийняття відповідачем рішення від 28 листопада 2019 року №1921 «Про затвердження переліку земельних ділянок призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону». З пояснень позивача вбачається, що останній дізнався про існування наведених рішень лише під час судових проваджень у справах № 912/1711/20 та № 912/1710/20 у червні 2020 року. В свою чергу, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що підставою для висновків відносно безпідставності пропуску строку звернення до суду було не надання позивачем доказів того, що вчинились всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту. Зауважено, що спірне рішення є публічним, та знаходилось у вільному доступі. Тобто позивач не мав об`єктивних перешкод дізнатися про спірне рішення, а тому знав або міг знати про порушення своїх прав. Однак, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що виходячи змісту ст. 122 КАС України, день, коли особа дізналася про порушення свого права це підтверджений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 29.09.2020 року по справі № 607/15001/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, наведені обставини судом першої інстанції не встановлювались, що свідчить про передчасність висновків останнього відносно пропуску позивачем строку звернення до суду. Крім того, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що останній, в силу приписів п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, відкривши провадження у справі та з`ясувавши усі обставини, що стосуються предмета спору, з дотриманням принципу офіційного з`ясування обставин справи, не позбавлений процесуального права залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, на будь-якій стадії судового процесу. Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для повернення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА". Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 320 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА" задовольнити. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року в адміністративній справі № 340/2997/20 - скасувати. Справу № 340/2997/20 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 328 КАС України, не підлягає. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко