Постанова 4851 № 520/3960/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 р. Справа № 520/3960/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020, суддя Шляхова О.М., повний текст складено 09.07.20 по справі № 520/3960/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.12.2019 № 00001580502; № 00001570502, № 00001550502, № 00001560502. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 № 00001580502, № 00001570502, № 00001550502, № 00001560502, винесені Головним управлінням ДПС у Харківській області. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначає, що судом першої інстанції не враховано того факту, що контролюючим органом було дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо порядку нарахування податкових зобов`язань. У судовому засіданні представник відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку з питання дотримання податкового законодавства ТОВ «Васищевський завод рослинних олій» за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, валютного - за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, іншого законодавства - за період з 01.07.2017 по 30.06.2019. За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.11.2019 № 735/20-40-05-02-08/37431314, яким зафіксовано заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2937503 грн., у тому числі за І півріччя 2018 у сумі 218954 грн., за 2018 у сумі 1907781 грн., за І квартал 2019 у сумі 1364760 грн., за півріччя 2019 у сумі 1029722 грн., а завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за півріччя 2019 у сумі 1861319 грн, завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 2603564 грн. у тому числі за вересень 2018 у сумі 237348 грн., за жовтень 2018 у сумі 687 976 грн., за листопад 2018 у сумі 1057887 грн., за грудень 2018 у сумі 130611 грн.. за січень 2019 у сумі 335508 грн., за лютий 2018 у сумі 154234 грн., завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5934 грн., у тому числі за червень 2019 у сумі 5934 грн. На підставі зазначеного акту перевірки від 12.11.2019 № 735/20-40-05-02-08/37431314 Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 № 00001580502, яким визначено суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5934 грн.; № 00001570502, яким визначено суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3254455 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням - 2603564 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 650891 грн.; № 00001550502, яким визначено суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства у сумі 4406254,50 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням - 2937503 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1468751,50 грн.; № 00001560502, яким визначено зобов`язання ТОВ «ВЗРО» із зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у показниках податкової звітності за 1 півріччя 2019 на 1861319 грн. Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами, та обґрунтовано сформовано податкові зобов`язання у період, що перевірявся. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг. Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Статтею 120-1 Податкового кодексу України визначено розміри штрафів за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. У ході судового розгляду встановлено, що 17.04.2018 між ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" та ФГ Немашкало В.О. укладено договір поставки № 0255СА, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату продукції - соняшник врожаю 2017, в порядку і на умовах цього договору. На виконання зазначеного договору сторонами підписана специфікація № 1 від 25.04.2018, на партію продукції 120 тон загальною вартістю 1474934,40 грн. Також, 12.09.2018 між ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" та ФГ Немашкало В.О. укладено договір поставки № 0024СА, на виконання якого також підписані специфікації: № 1 від 01.10.2018 на партію продукції 155 тон загальною вартістю 1491580,50 грн., № 2 від 04.10.2018 на партію продукції 125 тон загальною вартістю 1211677,50 грн., № 3 від 10.10.2018 на партію продукції 75 тон загальною вартістю 726671,70 грн., № 4 від 18.10.2018 на партію продукції 80 тон загальною вартістю 754098,24 грн., № 5 від 01.11.2018 на партію продукції 120 тон загальною вартістю 1194328,80 грн., № 6 від 09.11.2018 на партію продукції 85 тон загальною вартістю 805429,74 грн., № 7 від 13.11.2018 на партію продукції 135 тон загальною вартістю 1339336,62 грн., № 8 від 16.11.2018 на партію продукції 180 тон загальною вартістю 1750645,44 грн., № 9 від 20.11.2018 на партію продукції 140 тон загальною вартістю 1318647,12 грн., № 10 від 03.12.2018 на партію продукції 85 тон загальною вартістю 793942,50 грн., № 11 від 18.01.2019 на партію продукції 70 тон загальною вартістю 696738 грн., № 12 від 23.01.2019 на партію продукції 40 тон загальною вартістю 393585,60 грн., № 13 від 24.01.2019 на партію продукції 30 тон загальною вартістю 289429,56 грн., № 14 від 28.01.2019 на партію продукції 35 тон загальною вартістю 349501,74 грн., № 15 від 28.01.2019 на партію продукції 35 тон загальною вартістю 355421,22 грн., № 16 від 01.02.2019 на партію продукції 300 тон загальною вартістю 3071030,40 грн., № 17 від 06.02.2019 на партію продукції 390 тон загальною вартістю 4052636,64 грн. За даними специфікаціями умови поставки визначені - ББР - франко-склад покупця за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, вул. Овочева, буд 13, постачальник забезпечує навантаження продукції та транспортування, несе всі ризики у зв`язку із перевезенням до місця призначення. Надходження продукції на ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" належним чином зафіксоване у журналах зважування на вантажі, що надходять через автомобільні ваги. Здійснені господарські операції відображено у бухгалтерському обліку позивача - оплата товарів/послуг/необоротних активів. За наслідками проведення операцій виписані накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, контрагентами задекларовано податкові зобов`язання. Досліджуючи питання фактичних можливостей ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" проведення господарських операцій в рамках виконання умов наведених вище договорів, колегія суддів встановила наступне. Так, виробничі потужності ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" розташовані на земельних ділянках за адресами: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 13; Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 14-А, та включають виробничі будівлі, силоси зберігання насіння соняшника, маслоекстракційний цех, котельню, склади, будівлі охорони та ін. Право власності на вказані земельні ділянки та промислові будівлі підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Середньооблікова чисельність працівників ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" за 2018 складає 207 осіб. Крім того встановлено, що момент укладання та виконання договорів із позивачем ФГ Немашкало В.О. є юридичною особою, основний вид діяльності « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», перебуває на обліку в податкових органах, не має заборгованості перед бюджетом, зареєстрований у якості платника ПДВ, не є учасником кримінальних проваджень, не є боржником або іншим учасником виконавчих проваджень. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції. Реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами. Так, висновки контролюючого органу щодо не підтвердження реальності зазначених господарських операцій базуються, крім іншого, на податковій інформації щодо ФГ Немашкало В.О., відповідно до якої у останнього відсутні виробничі та інші ресурси, необхідні для виробництва (вирощування) та постачання насіння соняшника, що є предметом договірних відносин із позивачем. Наведена інформація отримана податковим органом із підсистеми «Аналітична система» ІС «Податковий блок», не є загальнодоступною та має відомчий характер. Колегія суддів також зазначає, що наявність певної податкової інформації, на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 04.06.2020 по справі № 340/422/19, від 23.07.2020 по справі № 816/1122/16. Доводи податкового органу щодо наявності недоліків в певних первинних документах, зокрема товарно-транспортних накладних, відсутності довіреностей, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій. Доводи апелянта щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів є необґрунтованим, оскільки зазначене не виключає можливості реального виконання господарської операції, враховуючи, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таким чином, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 77 цього Кодексу. Так, у ході судового розгляду досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань. Доказів недобросовісності платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано. Твердження контролюючого органу та суду першої інстанції про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.12.2019 № 00001580502; № 00001570502, № 00001550502, № 00001560502 є неправомірними, підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 по справі № 520/3960/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 25.11.20.