Постанова 4851 № 587/2513/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 р.Справа № 587/2513/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Сумській області на рішення Сумського районного суду Сумської області від 12.08.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Черних О.М.) по справі № 587/2513/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання постанови протиправною та її скасування, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суд з позовом, в якому просив: - скасувати постанову Державної екологічної інспекції у Сумській області про накладення адміністративного стягнення № 011481 від 20.05.2019, складену відносно ОСОБА_1 . Сумський районний суд Сумської області рішенням від 12.08.2020 задовольнив позов. Скасував постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 153 КУпАП № 011481 від 20.05.2019 , прийняту відносно ОСОБА_1 , та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення. Державна екологічна інспекція у Сумській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність відповідачем правомірності спірного рішення, не врахування наданих відповідачем доказів в підтвердження факту вчинення позивачем порушення ст.ст. 5, 10 Закону України «Про рослинний світ», п.п. 3-5 постанови КМУ від 01.08.2006 № 1045 «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах», а саме незаконне видалення 11 дерев по вул. Центральній в с. Кіндратівка Сумського району , зокрема показання свідка та протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на пропуск позивачем строку звернення до суду та не розглянув заяву відповідача про залишення позову без розгляду. Оцінка наявності поважних причин на звернення до суду судом не надана ні під час відкриття провадження, ні під час винесення остаточного рішення. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 13.05.2019 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Приходько І.О. складено протокол про адміністративне правопорушення № 011481, згідно якого 20.04.2019 ОСОБА_1 незаконно зрізав (пошкодив до ступеня припинення росту) 11 дерев верби на території населеного пункту АДРЕСА_1 спеціального дозволу на видалення дерев не отримував (а.с. 11). 20.05.2019 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Приходько І. О. винесено постанову № 011481, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 153 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 170,00 грн. (а.с. 12). Згідно постанови 20.04.2019 ОСОБА_1 незаконно зрізав 11 дерев (верба) по АДРЕСА_1 , не маючи при цьому спеціального дозволу, чим порушив приписи постанови КМУ від 01.08.2006 № 1045, ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 153 КУпАП . Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем вимог закону є недоведеним, а тому рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ст.153 КУпАП є неправомірним. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і якщо підстави, вказані позивам у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 123 цього Кодексу. Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи подано ним заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж позивачем не подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду чи вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду. Колегія суддів зазначає, що пропуск строку на звернення до суду не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Судовим розглядом встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовом 27.11.2019, оскаржував постанову державного інспектора від 20.05.2019. Також до позову ОСОБА_1 було подано заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви позивач зазначав, що справа про адміністративне правопорушення розглянута за його відсутності, ні протокол, ні постанову у справі про адміністративне правопорушення він не отримував, за зареєстрованим місцем проживання зазначені документи йому не надсилалися. Про існування спірної постанови він дізнався після отримання ухвали Сумського районного суду Сумської області від 13.11.2019 по цивільній справі № 587/2392/19 за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області про стягнення з ОСОБА_1 збитків в сумі 45575грн (яку отримав 23.11.2019). При цьому, у період з 19.07.2019 по 16.10.2019 перебував за кордоном. Позивач вважає, що строк звернення до суду з даним позовом підлягає поновленню, оскільки повідомлені ним причини пропуску цього строку є поважними. Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 04.12.2019 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, позовну заяву залишено без руху. Зазначена ухвала оскаржена позивачем в апеляційному порядку та ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 20.01.2020 у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви адміністративний позов повернуто позивачу. За наслідками оскарження її в апеляційному порядку, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 ухвалу суду першої інстанції від 20.01.2020 скасовано та направлено справу до Сумського районного суду Сумської області для продовження розгляду. 16.07.2020 ухвалою Сумського районного суду Сумської області відкрито провадження по справі. Щодо доводів апеляційної скарги про не вирішення судом першої інстанції клопотання про поновлення строку звернення до суду та клопотання про залишення позову без розгляду, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не прийнято рішення за заявою позивача про поновлення строку, ні під час відкриття провадження по справі, ні під час ухвалення рішення від 12.08.2020. Проте судова колегія зазначає, що не вирішення питання про поновлення строку звернення до суду не призвело до невірного вирішення справи по суті, з огляду на наступне. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Пунктом 2.13 Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004 року №264 (далі - Інструкція), передбачено, що особа, яка склала протокол, роз`яснює порушнику його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що порушник ставить свій підпис, а в разі відмови від підпису робиться відмітка у протоколі, та вручається чи надсилається повідомлення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення (додаток 3). Водночас, матеріали справи не містять доказів надсилання та вручення позивачу повідомлення щодо розгляду відносно нього 20 травня 2019 року справи про адміністративне правопорушення. Крім того, у відповідності до п. п. 3.2, 3.3 Інструкції, справа про адміністративне правопорушення за статтями, підвідомчими для розгляду органам Держекоінспекції України, розглядається в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (стаття 277 КУпАП). Справа розглядається в присутності порушника або його законного представника. Розгляд справи при відсутності порушника може бути лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення порушника про місце і час розгляду справи (наявність отриманого порушником повідомлення про дату та місце розгляду справи, засвідченого підписом порушника чи працівника поштового відділення) і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно із п. п. 4.1, 4.2 Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, посадова особа виносить постанову по справі відповідно до статті 283 КУпАП (далі - постанова). Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови у триденний термін вручається або надсилається поштою особі, щодо якої її винесено. Якщо копія постанови вручатиметься особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто, то в постанові вказується дата вручення копії і ставиться підпис правопорушника. У разі, якщо копія постанови висилається рекомендованим листом із поштовим повідомленням, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається корінець поштового повідомлення про її отримання. Судовим розглядом встановлено, що належних доказів повідомлення та розгляд справи про адміністративне правопорушення в присутності позивача матеріали справи не містять. В протоколі про адміністративне правопорушення № 011491 від 13.05.2019 зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу. Копію постанови у день її складання не вручено ОСОБА_1 , а направлено рекомендованим листом за адресою відмінною від тієї, за якою зареєстрований та проживає позивач. Отже, як вірно зазначено судом належних та допустимих доказів повідомлення позивача про день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також вручення позивачу протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності , відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції. Щодо доводів апелянта, що про визнання позивачем факту вчинення правопорушення та обізнаність про спірне рішення відповідача свідчать його дії по сплаті боргу 05.08.2019 під час виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне. Судовим розглядом встановлено, що у червні 2019 року відповідач звернувся до Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області з заявою про примусове виконання постанови № 011481 від 20.05.2019. 24.07.2019 державним виконавцем відкрито виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_1 на користь держави адміністративного штрафу в розмірі 340,00 грн, та 08.08.2019 закінчено виконавче провадження у зв`язку зі сплатою боржником штрафу, що підтверджується постановами ВП № 59622681 (а.с. 24). На підтвердження сплати штрафу боржником надано копію платіжного доручення (а.с. 25). Проте, в суді першої інстанції позивач заперечував сплату ним боргу, посилався що в цей період він перебував за межами України, в підтвердження чого надав копію закордонного паспорту.(а.с.9) Колегія суддів зазначає, що згідно платіжного доручення № 4652 від 05.08.2019 вбачається, що платником коштів є Сумський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області. Зазначені обставини в ході судового розгляду справи не спростовані відповідачем. Враховуючи наведене, колегія суддів, що зазначені позивачем причини пропуску строку на звернення до суду є поважними. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про рослинний світ» спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Згідно з п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою КМУ від 01.08.2006 № 1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку); на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Відповідно до ст. 153 КУпАП знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об`єктів озеленення в межах населених пунктів, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об`єктами озеленення; пошкодження дерев і чагарників за межами населених пунктів, що не віднесені до лісового фонду, або їх незаконна порубка -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб або фізичних осіб - підприємців - від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно оскаржуваної постанови вбачається, що 20.04.2019 позивач незаконно зрізав 11 дерев (верба) по АДРЕСА_1, не маючи при цьому спеціального дозволу. В якості підтвердження факту вчинення правопорушення відповідач надав до суду протокол від 20.04.2019, проте як встановлено судом доказів складання зазначеного протоколу за участі позивача, відповідачем не надано, як і не надано інших доказів в підтвердження зрізу такої кількості дерев безпосередньо позивачем, а також будь-якого документу, який фіксує наявність цих дерев на спірному місці та їх пошкодження. Посилання апелянта на те, що факт відмови позивача від підписання протоколу підтверджується свідком - ОСОБА_2 , колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки під час судового розгляду справи відповідачем не заявлялося клопотання про виклик свідка, будь-які пояснення цієї особи ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано. В суді першої інстанції позивач заперечував факт вчинення правопорушення, зазначав, що дерева він не зрізав, оскільки 20.04.2019 не перебував в с. Кіндратівка Сумського району, Сумської області. Відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не доведено факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, тому вірним є висновок суду про відсутність підстав для застосування до позивача санкції, передбаченої ст. 153 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права та правомірно скасував постанову відповідача і закрив справу про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 12.08.2020 року по справі № 587/2513/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова