Постанова 4850 № 200/4492/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року справа №200/4492/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Меламед Вадима Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі № 200/4492/20-а (головуючий І інстанції Циганенко А.І., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Меламед В.Б. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Костянтинівсько-Дружківське ОУПФУ, відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо непоновлення пенсії позивачу; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у поновленні пенсії позивачу від 7 лютого 2020 року; зобов`язати відповідача провести поновлення виплати пенсії позивачу з 7 жовтня 2009 року на вказаний нею банківський рахунок з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року позов задоволений частково: - визнано протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського ОУПФУ від 7 лютого 2020 року про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ;. - зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське ОУПФУ вжити належних заходів щодо відновлення пенсійної справи ОСОБА_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, яка була подана у 2017 році, з урахуванням висновків суду; - у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 115-118). Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду шляхом зобов`язання поновити виплату пенсії з 07.10.2009 року з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, посилаючись на ст.ст. 46, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 24, 26, 56 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рн/2009, ст.ст. 2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 22, 25 Декларації прав людини, ст.ст. 2,3 протоколу № 4 Конвенції (а.с. 120-139). Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду - без змін. Сторони в судове засідання не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідачем подано заяву про розгляд справи у його відсутність. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. Перед виїздом за кордон ОСОБА_1 мешкала у місті Донецьк, та отримувала пенсію з 1 червня 1993 року, відповідно до пенсійного посвідчення, виданого 1 червня 1993 року (Україна, Донецька область, м. Донецьк, Калінінський район). Постановою Першого апеляційного адміністративного суд від 19 березня 2019 року визнано протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського ОУПФУ щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 29.05.2017 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1; зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське ОУПФУ повторно розглянути заву ОСОБА_1 від 29.05.2017 року та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року та «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (а.с. 20-25). Рішенням відповідача від 7 лютого 2020 року відмовлено в розгляді заяви ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року щодо поновлення пенсії за віком, оскільки для розгляду документів позивача щодо поновлення виплати пенсії необхідно надати документи та докази згідно до вимог Порядку №22-1. Крім того вказано, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, ні в інших територіальних органах Пенсійного фонду України та відсутня її електронна та паперова пенсійні справи (а.с. 42, 112-113). Згідно п. 2 частини першої статті 49 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 51 Закону № 1058 у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року по справі № 1-32/2009 (далі - Рішення №25-рп/2009) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». З огляду на наведене, з дня набрання чинності рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Проте, наявність обов`язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права. Рішення №25-рп/2009 опубліковано в «Офіційному віснику України» від 02.11.2009 року, № 82, стор. 52, стаття 2792, код акта 48235/2009. Отже, після публікації цього рішення та не відновлення виплати пенсії позивачу, останній повинен був дізнатися про порушення свого права. Як вірно зазначив суд першої інстанції, поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких: подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати. Згідно ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до ч. 5 статті 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Згідно п. 1.5 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. Таким чином, передбачена можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. До відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем, що підтверджується переліком до заяви та заявою встановленого зразка. Таким чином, документи для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 подані в установленому законодавством порядку. Розділом ІІ Порядку № 22-1 визначені документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший. Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Розділом ІІ Порядку № 22-1 визначені документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший. Відповідно до п. 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Згідно п. 2.22 Порядку № 22-1 документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання. Відповідно до пунктом 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. За змістом п. 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Отже, передумовою для відновлення виплати пенсії є звернення особи з відповідною заявою до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії. Поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, які наявні в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. 13 квітня 2014 року в Україні оголошено про початок антитерористичної операції без введення воєнного стану із залученням Збройних сил України. Зоною проведення антитерористичної операції охоплено Донецьку і Луганську області. До Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085, включено м. Донецьк. Відповідно до Постанови Правління Пенсійного фонду України від 3 вересня 2018 року № 19-1 «Про проведення інвентаризації пенсійних справ» відновлення втрачених документів (пенсійної справи) здійснюється підрозділами з обслуговування громадян, з питань призначення та перерахунку пенсій, контрольно-перевірочної роботи органу Пенсійного фонду України. Згідно переліку управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь Донецької та Луганської областей, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників на період проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015 року № 9-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 16.08.2016 року №19-1), Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснює обслуговування страхувальників управлінь пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки, Червоногвардійському районі м. Макіївки, Калінінському районі м. Донецька. Оскільки Пенсійним фондом України Костянтинівсько-Дружківське ОУПФУ визначено уповноваженим територіальним органом з обслуговування страхувальників, суд зазначає, що в даному випадку обов`язок по відновленню пенсійної справи позивача та виплати пенсії належить Костянтинівсько-Дружківському ОУПФУ. Згідно ч. 2 статті 49 Закону № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Відповідачем не здійснено жодних дій з метою з`ясування обставин та наявності умов для відновлення виплати пенсію позивачу. Положення постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1828 «Про забезпечення проведення експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду у Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві», якою було затверджено Положення про порядок проведення експерименту в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві з призначення пенсій органами Пенсійного фонду (далі - Порядок №1828), а також зобов`язано Міністерство праці та соціальної політики і Пенсійний фонд (пункти 3-5): забезпечити проведення органами праці та соціального захисту населення інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і здійснення їх передачі органам Пенсійного фонду в регіонах, у яких проводиться експеримент згідно з цією постановою; затвердити зразок акту прийому-передачі пенсійних справ, особових рахунків та необхідних бланків документів суворої звітності. Згідно пп. 1 пункту 2 Порядку № 1828 органи праці та соціального захисту населення: проводять інвентаризацію пенсійних справ та особових рахунків; здійснюють передачу пенсійних справ та особових рахунків, про що складається відповідний акт. Одночасно з описом передається уточнена у процесі інвентаризації електронна база даних про одержувачів пенсій, нормативно-довідкова база даних, програмний комплекс «Автоматизоване робоче місце інспектора з призначення та виплати пенсій» з технічними засобами, систематизована база законодавчих та інших нормативно-правових актів, інша документація, необхідна для забезпечення виконання функцій щодо призначення та виплати пенсій, а також виплатні документи за останні три роки; надають на вимогу органів Пенсійного фонду в 5-денний термін архівні пенсійні справи, які залишилися в органів праці та соціального захисту населення, інші матеріали; передають органам Пенсійного фонду необхідні бланки документів суворої звітності, про що складається відповідний акт; а згідно підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 1828, органи Пенсійного фонду: приймають на роботу працівників органів праці та соціального захисту населення і центрів нарахування та виплати пенсій, що переводяться в установленому законодавством порядку до органів Пенсійного фонду; приймають від органів праці та соціального захисту населення пенсійні справи, особові рахунки та технічні засоби, зазначені в абзаці третьому підпункту 1 цього пункту; керуються нормативно-правовими актами з питань пенсійного забезпечення, зокрема, «Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», затвердженим наказом Міністра соціального забезпечення від 4 березня 1992 року №15, у разі потреби вдосконалюють порядок документообігу, пов`язаного із забезпеченням фінансування та виплати пенсій; проводять призначення пенсій з використанням даних персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування; дотримуються раніше встановленого в органах праці та соціального захисту населення режиму роботи, в тому числі щодо прийомних днів для громадян; а відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №1828, органи Пенсійного фонду і органи праці та соціального захисту населення здійснюють обмін електронними базами даних про одержувачів пенсій та допомоги. Таким чином, з моменту утворення відповідача на нього покладений обов`язок по зберіганню архівних пенсійних справ громадян, які повинні були бути передані органами праці та соціального захисту населення. Незабезпечення суб`єктами владних повноважень належного збереження архівних документів пенсійної справи позивача - не є виною самого позивача, та не може слугувати підставою для позбавлення його конституційного права на пенсійне забезпечення. Обов`язок по пошуку пенсійної справи позивача чи її відновлення, також не може бути покладено на самого позивача, оскільки саме до компетенції, як Пенсійного фонду України самостійно, так і до його територіальних органів належить питання призначення (перерахунку) та виплати пенсії. Враховуючи відсутність матеріалів пенсійної справи, інформації про розмір пенсії позивача та належних доказів належності позивача до громадянства України (з наданої до позову копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон вбачається, що термін його дії закінчився 1 грудня 2000 року), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 7 лютого 2020 року про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача вжити належних заходів щодо відновлення пенсійної справи ОСОБА_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, яка була подана у 2017 році, з урахуванням висновків суду. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Меламед Вадима Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі № 200/4492/20-а за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 25 листопада 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Е.Г. Казначеєв Г.М. Міронова