Постанова 4873 № 910/4512/15-г

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" листопада 2020 р. Справа№ 910/4512/15-г Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Хрипуна О.О. суддів: Чорногуза М.Г. Агрикової О.В. при секретарі судового засідання Кубей В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 (повний текст ухвали підписано 25.09.2020) за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі № 910/4512/15-г (суддя Борисенко І.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення 219 742,48 грн за участю представників: від позивача: не з`явились, від відповідача: Перехрестенко С.Д. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" на користь ПАТ "Дельта Банк" винагороду в розмірі 219 742,48 грн та судовий збір в розмірі 4 394,85 грн. 08.06.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 видано відповідний наказ зі строком пред`явлення до виконання до 02.06.2016 (включно). Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 поновлено ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" пропущений строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 до провадження. Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 03.11.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 залишено без змін. 27.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ПАТ "Дельта Банк" про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу від 08.06.2015 № 910/4512/15-г про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/4512/15-г та про видачу ПАТ "Дельта Банк" дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 № 910/4512/15-г про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/4512/15-г. Заява обґрунтована причинами, які заявник вважає поважними, а саме запровадження процедури ліквідації банку, що спричинило звільнення працівників та втрату документації банку, та відсутністю належного контролю за ходом здійснення виконавчого провадження. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 задоволено заяву ПАТ "Дельта Банк" про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлено строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі № 910/4512/15-г до виконання, ухвалено видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі № 910/4512/15-г. Місцевий господарський суд виходив з того, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Дослідивши наявні обставини справи, суд прийшов до висновку, що втрата наказу ПАТ "Дельта Банк" є поважною причиною, встановивши яку, суд вважає за можливе відновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу від 08.06.2015 у справі № 910/4512/15-г, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/4512/15-г. Не погодившись з ухвалою, ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом перешої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2020, прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про відновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання відмовити в повному обсязі. За твердженням скаржника, заявник (позивач) не надав належні та допустимі докази на підтвердження поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, а виконання судового рішення у даній справі у передбачений законом строк повністю залежали від його волевиявлення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі № 910/4512/15-г. В судове засідання представник позивача не з`явився, хоч позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутні представників позивача за наявними у справі доказами. В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Згідно із ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне. Згідно із ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частиною першою статті 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 ГПК України в редакції станом на дату видачі наказу суду). Відповідно до статті 326 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Частиною першою статті 327 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У частині першій статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України"). Підпунктом 19.4 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду (Правова позиція, викладена у постановах КГС ВС від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12). Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у наказі Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 № 910/4512/15-г був визначений річний строк для пред`явлення цього наказу до виконання - до 02.06.2016 (включно). Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016, збільшено до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання ним чинності, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення до виконання яких не сплив станом на 05.10.2016. Проте, як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення ПАТ "Дельта Банк" із заявою про видачу дубліката наказу сплинув і трирічний строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 № 910/4512/15-г. ПАТ "Дельта Банк" просить поновити пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання, пояснюючи, що у зв`язку із запровадженням процедури ліквідації на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" з 05.10.2015, представник ПАТ "Дельта Банк", який супроводжував справу щодо стягнення заборгованості з ПАТ "Страхова компанія "Універсальна", звільнився з банку та не передав матеріали справи новому представнику, у зв`язку із чим банком був втрачений оригінал наказу у справі № 910/4512/15-г та відповідно пропущені строки для його пред`явлення до виконання. Проте жодних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, ПАТ "Дельта Банк" суду не надав, не навів суду доводів з приводу несвоєчасності виявлення пропажі та поважності причин пропуску строку пред`явлення наказу. У разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу (стаття 329 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017). Колегія суддів вважає, що заявником не наведено жодної обставини чи підстави, які не залежали від нього і які спричинили пропуск ним строку на пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 № 910/4512/15-г до виконання, та не надано відповідних доказів. Апеляційний господарський суд зазначає, що світова практика та стандарти демонструють, що процес здійснення правосуддя розпочинається з моменту звернення до суду й закінчується виконанням судового рішення. Тому судове провадження повинно мати цілісну й логічно завершену структуру від звернення до суду до виконання судового рішення. У зв`язку з цим на державу покладається обов`язок щодо створення, зміцнення та розбудови дієвої системи примусового виконання рішень, у тому числі шляхом імплементації європейських норм та стандартів у національне законодавство України. До того ж, примусове виконання рішень, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємною частиною дотримання права людини на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, а також одного з найважливіших прав, гарантованого статтями 55, 124 Конституції України, - права громадянина на судовий захист. В рішеннях ЕСПЛ у справах "Сокур проти України" та "Крищук проти України" вказано, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. В даному випадку, як вказувалося вище, виконання судового рішення залежало виключно від дотримання сторонами (стягувачем, правонаступником) процесуальних строків, встановлених законами, а не інших чинників, які перешкоджали чи заважали виконанню рішення. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд повинен дослідити наведені заявником доводи і обставини стосовно поважності причин пропуску пропущеного строку, оцінити, чи не буде поновлення такого строку втручанням у принцип юридичної визначеності, урахувати баланс інтересів, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, а також зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може або не може бути задоволено. На переконання колегії суддів, сама лише заява стягувача про втрату наказу не є достатнім обґрунтуванням для видачі його дублікату поза межами строку його пред`явлення до виконання без належного вмотивування поважності причин пропуску такого строку. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність підстав для видачі дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суперечить приписам чинного процесуального законодавства. З огляду на порушення норм процесуального права, ухвала Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі № 910/4512/15-г підлягає скасуванню. Понесені ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 102,00 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачем. Керуючись ст.ст. ст.ст. 267-271, 273, 275, 277, 281-284, 329 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі № 910/4512/15-г задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі № 910/4512/15-г скасувати.

3. Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м. Київ, бул. Лесі України, 9, ідентифікаційний код 20113829) 2 102,00 грн судового збору.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/4512/15-г повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.О. Хрипун Судді М.Г. Чорногуз О.В. Агрикова