Постанова 4873 № 910/1231/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" листопада 2020 р. Справа№ 910/1231/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тарасенко К.В. суддів: Разіної Т.І. Іоннікової І.А. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/1231/20 (суддя: Гулевець О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 3 560,59 грн ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ 1.1. короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 3 560,59 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем термінів доставки вантажу, які визначені Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, що стало підставою для нарахування позивачем, який є одержувачем вантажу, штрафу в розмірі 3 560,59 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. 1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 3 560,59 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. Зазначене рішення мотивоване наступним: - з календарних штемпелів накладних №40764573, №40894123, №40930935, №40995011, №40720286 вбачається, що відповідачем доставлено вантаж позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, а відповідачем належними доказами не доведено відсутності його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за вказаними видатковими накладними; - з огляду на вищезазначене, за висновком місцевого господарського суду, позивач правомірно нарахував штраф у розмірі 3 560,59 грн; - відмовляючи у зменшенні суми штрафу, суд першої інстанції посилається на такі обставини: зменшення розміру штрафу це право суду, яке реалізується у виняткових випадках; штраф підлягає стягненню за самий факт допущення порушення щодо несвоєчасної доставки вантажу, незалежно від того, чи були завдані збитки у зв`язку з цим; відповідачем не надано суду доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язання та причинних наслідків; - щодо заявлених позивачем витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, за таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення п`ятдесяти відсотків від заявленої суми витрат на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. 1.3. короткий зміст вимог апеляційних скарг Не погоджуючись із винесеним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/1231/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У свою чергу, не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявник просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 по справі №910/1231/20 в частині відмови у стягненні 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн; у решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ: 2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2020 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у даній справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 17.06.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" у справі №910/1231/20 передано на розгляд раніше визначеному автоматизованою системою складу суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 зокрема: - відкрито апеляційне провадження у справі №910/1231/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/1231/20; - відкрито апеляційне провадження у справі №910/1231/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/1231/20; - ухвалено об`єднати в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №910/1231/20; - апеляційний перегляд оскаржуваного рішення ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. 26.06.2020 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". 26.06.2020 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард". Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами та доповненнями на усій території України запроваджено карантин. 2.2. узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" мотивована наступним: - відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції не звернув увагу на доводи залізниці щодо накопичування вагонів на станції із вини позивача, оскільки залізничні вагони перебували на станції Червоноград через неможливість їх прийому на станції Сокаль у зв`язку із зайнятістю фронту навантаження на станційних коліях вагонами, що прибули на адресу позивача; - залізниця вважає безпідставним покладання на неї витрат на правову допомогу в сумі 2 500, грн; - також відповідач зазначив, що заявлені до стягнення 5 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу є завищеними по відношенню до ціни позову (3 560,59 грн), не обґрунтовані належним чином, що суперечить принципу судових витрат, оскільки виконані адвокатом Драченком В.В. роботи (надані послуги) та терміни їх виконання є аналогічними у даній справі та у справах №№910/36/20, 910/41/20, 910/366/20, а тому адвокату не потрібно було вчиняти повторні дії під час підготовки матеріалів. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" мотивована наступним: - позивач зазначає, що господарським судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки судом прийнято до розгляду відзив без належних доказів його надсилання позивачу; - разом з тим, позивач не погодився із висновком господарського суду першої інстанції щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, по-перше, відповідач, як монополіст, проігнорував заявлені позивачем претензії, тим самим взявши на себе тягар понесення додаткових судових витрат; по-друге, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; по-третє, обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату правничої професійної допомоги покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру таких витрат, з наданням відповідних доказів, проте, докази подані з порушенням ч. 9 ст. 80 ГПК України, а тому не можуть братися судом до уваги. 2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на апеляційну скаргу відповідача мотивований відсутністю в апеляційній скарзі спростування факту порушення терміну доставки вантажу, заперечень щодо розрахунків позивача граничного терміну доставки та визначеного розміру штрафних санкцій; спростовує доводи апелянта щодо факту неможливості прийняти вантаж на станції призначення у зв`язку із зайнятістю фронту навантаження; заперечує проти твердження відповідача щодо безпідставності покладення на нього витрат на професійну правову допомогу. З урахуванням вищезазначеного, позивач проти вимог апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» заперечує і просить суд залишити її без задоволення, та задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Грейнсвард». У своєму відзиві Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» на апеляційну скаргу ТОВ «Грейнсвард» заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які останній вважає завищеними та необґрунтованими, а тому відповідач проти вимог апеляційної скарги позивача заперечує і просить залишити її без задоволення. 2.4. інші процесуальні дії у справі: Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України). За приписами ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ: 3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (замовник) укладено договір про надання послуг № 07153/ПЗ-2018 (надалі - Договір) (а.с.14-21). Згідно з п. 1.1. Договору предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У пункті п. 1.2. Договору сторони зокрема погодили, що перевезення - це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити ввірений замовнику вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі -УМВС). Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно (абз. 4 вказаного пункту Договору). Відповідно до п. 1.3. Договору надання послуг може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. У розділі 8 Договору сторони домовились про застосування у межах їх договірних правовідносин електронного документообігу. Пунктом 8.5.2. Договору передбачено, що оформлений електронний перевізний документ вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках. Відповідно до п. 12.1. Договору, договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. 3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції У липні 2019 відповідачем до станції призначення Красне Львівської залізниці за залізничними накладними №40764573, №40894123, №40930935, №40995011, №40720286 здійснювалась доставка вантажу, одержувачем яких був позивач (а.с. 23, 25, 27, 29, 31). Позивач вказує на те, що такі вантажі доставлені відповідачем з порушенням терміну доставки, визначених в Правилах обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила), у зв`язку з чим нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 3 560,59 грн. В матеріалах справи наявні претензії, які 29.07.2019 позивач надіслав на адресу відповідача: вих. №№ 2907-293 (а.с. 22, 24, 26, 28, 30), 2907-294, 2908-299, 2908-301, 2908-303, де вимагав сплатити штраф за несвоєчасну доставку вантажів. У свою чергу, відповідач направив на адресу позивача лист вх. №ЮА-317 від 14.08.2019, у якому повідомив про направлення для розгляду та надання відповіді регіональним філіям АТ «Українська залізниця» претензії за вх. №№ 2907-293, 2907-294 (а.с.32). За доводами позивача, на інші претензії відповідач відповіді не надав. Оскільки на момент звернення з позовом до суду відповідач претензії не задовольнив, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3 560, 59 грн. Щодо стягнення штрафу судом досліджено наступне: Згідно накладної № 40764573 вантаж прийнятий 17.07.2019, відстань відправки становить 701 км, а отже термін доставки вантажу складає 701/200 = 3,5 = 4 доби + 1 доба (на операції пов`язані з відправленням вантажу) + 1 доба (на переадресування вантажу) = 6 діб. Загальний термін доставки вантажу з 18.07.2019 по 27.07.2019 склав 11 діб. Порушення строків доставки по накладній № 40764573 становить 4 доби. Згідно накладної № 40894123 вантаж прийнятий 20.07.2019, відстань відправки становить 758 км, а отже термін доставки вантажу складає 758/200 = 3,79 = 4 доби + 1 доба (на операції пов`язані з відправленням вантажу) = 5 діб. Загальний термін доставки вантажу з 21.07.2019 по 28.07.2019 склав 8 діб. Порушення строків доставки по накладній № 40894123 становить 3 доби. Згідно накладної № 40930935 вантаж прийнятий 21.07.2019, відстань відправки становить 733 км, а отже термін доставки вантажу складає 733/200 = 3,66 = 4 доби + 1 доба (на операції пов`язані з відправленням вантажу) = 5 діб. Загальний термін доставки вантажу з 22.07.2019 по 29.07.2019 склав 8 діб. Порушення строків доставки по накладній № 40930935 становить 2 доби. Згідно накладної № 40995011 вантаж прийнятий 23.07.2019, відстань відправки становить 696 км, а отже термін доставки вантажу складає 696/200 = 3,48 = 4 доби + 1 доба (на операції пов`язані з відправленням вантажу) = 5 діб. Загальний термін доставки вантажу з 24.07.2019 по 30.07.2019 склав 7 діб. Порушення строків доставки по накладній № 40995011 становить 2 доби. Згідно накладної № 40720286 вантаж прийнятий 15.07.2019, відстань відправки становить 717 км, а отже термін доставки вантажу складає 717/200 = 3,58 = 4 доби + 1 доба (на операції пов`язані з відправленням вантажу) + 1 доба (на переадресування вантажу) = 6 діб. Загальний термін доставки вантажу з 16.07.2019 по 30.07.2019 склав 15 діб. Порушення строків доставки по накладній № 40720286 становить 9 діб. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил). Судом встановлено, що в залізничних накладних № 40764573 та № 40720286 в графі «Відмітки залізниці» містять відмітки про переадресацію вантажу за наказом ДН-2 Льв на станції 25.07.2019 (№ 40764573) та 24.07.2019 (№ 40720286), внаслідок чого позивачем були збільшені терміни доставки вантажу та враховані позивачем при розрахунку штрафу. При цьому, у залізничних накладних №40894123, №40930935, №40995011 в графі «Відмітки залізниці» відсутні відомості про причини затримки вантажу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що документи, надані відповідачем (копії листів вх. №25/01 від 23.07.2019 та вх.№.24-07/1 від 24.07.2019, наказів №318 від 25.07.2019 та №311 від 24.07.2019) є такими, що не підтверджують затримки вагонів з вини позивача. Отже, зі змісту накладних №40764573, №40894123, №40930935, №40995011, №40720286, вбачається, що відповідно до календарних штемпелів відповідачем доставлено вантаж позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. Одночасно, відповідачем належними доказами не доведено відсутності його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за видатковими накладними №40764573, №40894123, №40930935, №40995011, №40720286. Не надано таких доказів також до суду апеляційної інстанції. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про порушення відповідачем терміну доставки вантажу, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, та про правомірне нарахування штрафу на суму 3 560,59 грн. Натомість, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що господарський суд першої інстанції не звернув увагу на доводи залізниці щодо накопичування вагонів на станції із вини позивача, оскільки залізничні вагони перебували на станції Червоноград через неможливість їх прийому на станції Сокаль у зв`язку із зайнятістю фронту навантаження на станційних коліях вагонами, що прибули на адресу позивача. Колегія суддів звертає увагу, що доказів накопичення вагонів позивачем, яке б перешкоджало здійснити доставку вагонів у визначені строки матеріали справи не містять. Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 3 560,59 грн та наявність правових підстав для їх задоволення. Окремо колегія суддів зазначає, що питання зменшення суми штрафу в рамках перегляду оскаржуваного рішення сторонами не оспорюється. Крім того, позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки судом прийнято до розгляду відзив без належних доказів його надсилання позивачу. З такими твердженнями неможливо погодитись, оскільки суд першої інстанції мотивував у оскаржуваному рішення долучення відзиву відповідача до матеріалів справи з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, а саме - з метою уникнення надмірного формалізму та з метою сприяння відповідачу у реалізації ним процесуальних прав, виходячи з приписів Господарського процесуального кодексу України, крім того такі дії суду не спричинили негативних наслідків для позивача. Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє вказані доводи позивача та не вбачає в діях суду першої інстанції порушень норм процесуального права які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Щодо доводів апелянтів стосовно стягнення витрат на правову допомогу. Так, в рамках розгляду справи в суді першої інстанції позивачем заявлено вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Дослідивши дане питання, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що справа №910/1231/20 є малозначною, розгляд якої проводиться за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання), враховуючи ціну позову у розмірі 3 560,59 грн, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, за таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення п`ятдесяти відсотків від заявленої суми витрат на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. Заперечуючи проти такого висновку, залізниця вважає безпідставним покладання на неї витрат на правову допомогу в сумі 2 500, грн, а позивач у свою чергу не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги №81-02 від 06.02.2019, ордер серії СА №1001181 від 24.01.2020, Акт № 81-02/25 від 24.01.2020 виконаних робіт від 24.01.2020, рахунок №81-02/25 від 24.01.2002 на оплату юридичних послуг згідно акту виконаних робіт №81-02/25 у розмірі 5000,00 грн, платіжне доручення №324 від 24.01.2020 на суму 5000,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЧК № 000897 від 02.04.2018 (а.с. 31-40). Заперечення відповідача проти стягнення таких витрат в межах розгляду в суді першої інстанції та при перегляді оскаржуваного рішення зводяться до відсутності детального опису наданих послуг адвокатом. Однак, у п. 1 Акту виконаних робіт (наданих послуг) №81-02/25 від 24.01.2020 (а.с.38) наведено детальний перелік наданих послуг адвокатом Драченко В.В. із зазначенням кожної послуги та кількості витраченого часу, про що було вказано судом першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів. Відтак, доводи відповідача про безпідставність покладення на залізницю витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та підлягають відхиленню. Разом з тим, з огляду на заперечення позивача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50%, судом апеляційної інстанції досліджено мотиви, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення та обставини, що досліджувались в межах такого питання. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що враховуючи предмет спору у розмірі 3 560,59 грн та складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та не співмірним із ціною позову. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог про стягнення 50% від заявленої суми витрат на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. Таким чином, Північним апеляційним господарським судом перевірено оскаржуване рішення щодо дослідження обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права та встановлено, що підстави для скасування рішення відсутні. 3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду Отже, позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено порушене відповідачем право на своєчасну доставку вантажів за договором, яке підлягає захисту.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА: 4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи Зважаючи на вищевикладене, всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення прийняте з правильним застосуванням судом норм процесуального та матеріального права, відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а відповідно підстав для його скасування або зміни не вбачається. Одночасно, доводи апелянтів колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє. 4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Приписами статтей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Згідно з ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК Україїни) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За змістом ст.909 ЦК України, ст.307 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Приписами частини 1 статті 919 ЦК України, частини 1 статті 313 ГК України передбачено: перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Згідно з положеннями ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що порядок і терміни складання актів, пред`явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом (ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 23 Статуту). Пунктом 41 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки. Відповідно до змісту додатка 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: "Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна", у відповідному місці проставляється позначка "х" і заповнюється ця графа відправником. Згідно з п. 1.1, п. 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. У разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 150 км щодо дрібних відправок та відправок в середньотоннажних контейнерах (п. 1.1.1. Правил). Відповідно до п. 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на __число ___місяць". Пунктом 2.4. Правил визначено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. У відповідності до змісту п. 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил). Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України. Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. Згідно з п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Згідно з Правилами обчислення термінів доставки вантажу термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. За змістом п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Разом з цим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ: 5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу Колегія суддів вважає, що доводи відповідача щодо накопичування вагонів на станції із вини позивача не підтверджуються належними та допустимими доказами. Крім того, твердження залізниці щодо безпідставності покладення на неї витрат на правову допомогу в сумі 2 500, грн, зокрема в частині їх недоведеності спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не вбачається, а заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн є завищеним та не співмірним із ціною позову.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ: Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі № 910/1231/20 підлягає залишенню без змін. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі № 910/1231/20 задоволенню не підлягають.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ: Судові витрати за розгляд апеляційних скарг, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржників. Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі № 910/1231/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі № 910/1231/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційних скарг залишити за Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард".

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України. Головуючий суддя К.В. Тарасенко Судді Т.І. Разіна І.А. Іоннікова