Постанова 4873 № 925/1525/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" червня 2026 р. Справа№ 925/1525/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Алданової С.О. Корсака В.А. за участю: секретаря судового засідання: Лукінчук І.А., представників сторін: від позивача: Зибунова Ю.О. (поза межами приміщення суду); від відповідача: Оприсняк Б.Р. (в залі суду); розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтра Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026 (повний текст складено 07.04.2026) та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 (повний текст складено 14.04.2026) у справі № 925/1525/25 (суддя Зарічанська З.В.) за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтра Україна" про стягнення 323 134,02 грн, в с т а н о в и в т а к е. Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - Укрзалізниця) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтра Україна" (далі - Товариство) відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 штраф за порушення строків поставки у сумі 173 863,44 грн та пеню за період прострочення строку поставки Товару у кількості 26 комплектів з 16.08.2025 по 29.10.2025 у сумі 48 480,18 грн, а також відповідно до пп. 9.3.2 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 штраф за порушення строків заміни неякісного товару у сумі 100 790,40 грн, а всього стягнути 323 134,02 грн; зобов`язати Товариство провести заміну товару "Вкладиш моторно-осьового підвішування 8ТН.263.028-029" у кількості 20 комплектів. У березні 2026 року Укрзалізниця подала заяву про зміну предмету позову, у якій просила стягнути з Товариства відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 договору № П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 штраф за порушення строків поставки у сумі 173 863,44 грн та пеню за період прострочення строку поставки товару у кількості 26 комплектів з 16.08.2025 по 29.10.2025 у сумі 48 480,18 грн, а також відповідно до пп. 9.3.2 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 штраф за порушення строків заміни неякісного товару у сумі 100 790,40 грн, а всього стягнути 323 134,02 грн. 12.03.2026 Господарський суд Черкаської області своєю ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову та постановив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням позовних вимог про стягнення з Товариства на користь Укрзалізниці відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 штрафу за порушення строків поставки у сумі 173 863,44 грн та пені за період прострочення строку поставки товару у кількості 26 комплектів з 16.08.2025 по 29.10.2025 у сумі 48 480,18 грн, а також відповідно до пп. 9.3.2 п. 9.3 договору № П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 штрафу за порушення строків заміни неякісного товару у сумі 100 790,40 грн, а всього - 323 134,02 грн. На обґрунтування заявлених вимог Укрзалізниця зазначила, що 18.06.2025 за результатами процедури закупівлі як покупець уклала з Товариством (постачальник) договір № П/НХ-25634/НЮ на поставку вкладишів МОП на загальну суму 1 159 089,60 грн з ПДВ. Укрзалізниця вказує на те, що надіслала на адресу електронної пошти постачальника рознарядку №НЗТ-41/964н від 21.07.2025 щодо поставки партії товару у кількості 46 комплектів вартістю 1 159 089,60 грн з ПДВ. Строк поставки товару за вказаною рознарядкою спливав 31.07.2025, в той час як постачальник здійснив поставку товару 11.08.2025 у кількості 20 комплектів на суму 503 952,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №406/СЧ/406 від 07.08.2025 та відповідною ТТН. У частині поставки товару у кількості 26 комплектів на суму 655 137,60 грн з ПДВ постачальник зобов`язання не виконав. За результатами вхідного контролю була встановлена невідповідність поставленого товару вимогам щодо якості та прийнято рішення про виклик представника постачальника для складання акта про фактичну якість і комплектність продукції. За результатами приймання поставленого товару за якістю за участі представника постачальника був складений акт №62 від 28.08.2025 про фактичну якість і комплектність продукції, яким забраковано товар у кількості 20 комплектів на суму 503 952,00 грн з ПДВ, який представник постачальника підписав без зауважень. Укрзалізниця вважає, що за умовами договору постачальник був зобов`язаний замінити неякісний товар у строк до 25.09.2025 включно. Відповідач 29.12.2025 здійснив поставку вкладишів МОП 8ТН.263.028-029 у кількості 26 комплектів, про що складено видаткову накладну №529/СЧ/529 від 26.12.2025. За розрахунком Укрзалізниці, за порушення виконання зобов`язань за договором з відповідача підлягають стягненню відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 штраф за порушення строків поставки у сумі 173 863,44 грн та пеня за період прострочення строку поставки товару у кількості 26 комплектів з 16.08.2025 по 29.10.2025 у сумі 48 480,18 грн, а також відповідно до пп. 9.3.2 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 штраф за порушення строків заміни неякісного товару у сумі 100 790,40 грн, а всього - 323 134,02 грн. Позиції учасників справи. Товариство відзив на позовну заяву не надало, однак подало заяву про зменшення розміру штрафу та пені, в якій просило зменшити загальний розмір заявлених Укрзалізницею до стягнення штрафу та пені на 60%, а саме: зменшити загальну суму штрафу та пені з 181 725,12 грн (оскільки за доводами клопотання 141 408,90 грн із 323 134,02 грн усього заявлених позивачем у позові штрафних санкцій є безпідставними та необґрунтованими (323 134,02 грн - 141 408,90 грн = 181 725,12 грн)) до 72 690,04 грн. У поданій заяві Товариство зазначає, що вимога позивача про стягнення пені у сумі 48 480,18 грн (за період прострочення поставки товару у кількості 26 комплектів з 16.08.2025 по 29.10.2025 відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 Договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025) є частково безпідставною та необґрунтованою, а вимога про стягнення штрафу у сумі 100 790,40 грн (за порушення строків заміни неякісного товару відповідно до пп. 9.3.2 п. 9.3 Договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025) у свою чергу є повністю безпідставною та необґрунтованою. Щодо вимоги позивача про стягнення пені у сумі 48 480,18 грн (за період прострочення поставки товару у кількості 26 комплектів з 16.08.2025 по 29.10.2025 відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 договору) Товариство зазначає, що позивач просить стягнути пеню (вид неустойки) за прострочення відповідачем негрошового зобов`язання (строку поставки товару). За доводами Товариства, оскільки з 28.08.2025 ГК України втратив чинність, відповідно, втратили чинність і норми ст. 230, 231 цього Кодексу, які допускали можливість стягнення пені (як виду штрафної санкції) за порушення будь-якого господарського зобов`язання (тобто, як грошового, так і негрошового зобов`язання). Тому періодом нарахування пені є 16.08.2025-27.08.2025, а обґрунтований розмір пені за цей період - 7 861,68 грн. Заперечуючи проти вимоги про стягнення штрафу за порушення строків заміни неякісного товару у сумі 100 790,40 грн, відповідач зазначає, що виходячи зі змісту пп. 9.3.2 п. 9.3 договору є очевидним те, що така вимога не ґрунтується та суперечить умовам договору, оскільки за порушення строків заміни неякісного товару (про що позивач безпідставно та необґрунтовано просить у позові) позивач гіпотетично міг би стягнути тільки пеню (та й то, виключно за наявності у нього на те обґрунтованих підстав та до дати втрати чинності ГКУ, але у спірних відносинах такі обставини відсутні), але аж ніяк не пеню (абз. 2 пп. 9.3.2 п. 9.3 Договору). Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу за порушення строків поставки товару у сумі 173 863,44 грн (відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 Договору) та пені за прострочення поставки товару (у кількості 26 комплектів за період з 16.08.2025 по 27.08.2025) у сумі 7 861,68 грн, то відповідач вважає наявними підстави зменшити їх розмір на 60%, оскільки відповідач здійснив заміну бракованого товару (у кількості 20 комплектів / пар / одиниць) на товар належної якості, який позивач прийняв без будь-яких зауважень; умови договору сторони повністю виконали, хоч і з взаємним порушенням строків виконання зобов`язання (з боку позивача - строків оплати товару, а з боку відповідача - строку поставки товару та строку заміни неякісного товару). Відповідач вважає, що у межах спірних відносин є достатні підстави (зокрема, з огляду на принципи справедливості, пропорційності та з урахуванням обставин воєнного стану) для зменшення судом надмірного розміру штрафних санкцій (181 725,12 грн), заявлених позивачем до стягнення у цій справі. Такими підставами, на думку відповідача, є: відсутність завданих позивачу збитків, неспівмірність порушеного зобов`язання (негрошове зобов`язання) розміру стягуваних штрафу / пені (грошове зобов`язання), поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем основного зобов`язання (часті перебої в електропостачанні, повітряні тривоги через загрозу обстрілів, атаки БПЛА, відсутність умислу на порушення строків), виконання відповідачем договору (станом на сьогодні поставка товару за договором / письмовою рознарядкою №НЗТ-41/964н від 21.07.2025 виконана відповідачем повністю, що підтверджується видатковими накладними №406/СЧ/406 від 07.08.2025, №529/СЧ/529 від 26.12.2025. Застосування до відповідача штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі (181 725,12 грн) не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, попри те не може бути джерелом збагачення кредитора. Заявлені до стягнення позивачем суми штрафу (пені) (181 725,12 грн) є неспівмірними, адже фактично наслідки невиконання відповідачем зобов`язання вочевидь більш вигідні для позивача, ніж належне виконання такого зобов`язання відповідачем (так, за недоведених позивачем завданих йому збитків у спірних відносинах позивач намагається стягнути з відповідача значні грошові кошти за порушення негрошового зобов`язання). У засіданні місцевого суду представник відповідача заявив вимогу зменшити загальний розмір заявлених позивачем до стягнення штрафу та пені на 60%, а саме зменшити суму штрафу та пені з 323 134,02 грн до 129 253,60 грн. Укрзалізниця у поданому запереченні просила відмовити у задоволені клопотання Товариства про зменшення штрафних санкцій та зазначила, що: співвідношення суми зобов`язання (1 159 089,60 грн) до суми неустойки (323 134,02 грн) не є надмірним або непропорційним до вчинених відповідачем порушень зобов`язань; сума неустойки не становить непомірний тягар для відповідача і не є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача; умови договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 щодо розміру неустойки не є дискримінаційними по відношенню до відповідача; підставою для нарахування позивачем відповідачу неустойки стало порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, за відсутності будь-яких порушень чи недобросовісності зі сторони позивача; зменшення розміру неустойки призведе до порушення балансу інтересів сторін та уникнення відповідальності відповідачем. Також позивач зазначає, що відповідач не обґрунтував, яким чином обставини введення в Україні воєнного стану та відключень електричної енергії мали безпосередній вплив на можливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, зокрема, з виготовлення ним якісної продукції. Твердження відповідача про нібито більш вигідне для позивача невиконання зобов`язань відповідачем та отримання таким чином позивачем додаткових доходів, за твердженням позивача, не відповідає дійсності, оскільки Укрзалізниця як стратегічне підприємство залізничного транспорту, що забезпечує перевезення пасажирів і вантажів в умовах повномасштабної агресії Російської Федерації, перш за все зацікавлена в організації безперебійних процесів перевезення, а неустойки за договорами з постачальниками товарів та послуг носять стимулюючий характер та слугують спонуканням таких постачальників до належного виконання взятих на себе зобов`язань. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Укрзалізниці відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 86 931,72 грн штрафу за порушення строків поставки та 24 240,09 грн пені за прострочення строку поставки товару у кількості 26 комплектів та 2 668,12 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026, Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з нього пені у розмірі 16 378,41 грн (із 24 240,09 грн усього стягнутої судом першої інстанції за оскаржуваним рішенням) та ухвалити в цій частині нове рішення (постанову), яким відмовити у задоволенні позову у справі №925/1525/25 в частині стягнення з Товариства на користь Укрзалізниці пені у розмірі 16 378,41 грн (із 24 240,09 грн усього стягнутої судом першої інстанції за оскаржуваним рішенням). Змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026 у справі №925/1525/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору (пропорційно задоволеним позовним вимогам). В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026 у справі №925/1525/25 залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, в частині стягнення з нього на користь позивача 16 378,41 грн пені із 24 240,09 грн усього стягнутої судом першої інстанції за оскаржуваним рішенням. Апелянт зазначає, що позивач просить стягнути пеню (вид неустойки) за прострочення Товариством негрошового зобов`язання (строку поставки товару). Посилаючись на втрату чинності Господарським кодексом України (28.08.2025, відповідно, останній день чинності ГКУ - 27.08.2025), Товариство вважає, що у спірних відносинах період нарахування пені 16.08.2025-27.08.2025 (всього 12 днів, тобто, на 62 дні менше, ніж за визначеним позивачем періодом розрахунку (74 дні - 12 днів = 62 дні)), а не з 16.08.2025 по 29.10.2025, як це безпідставно та необґрунтовано визначив позивач. Позиції учасників справи. Укрзалізниця надала відзив на апеляційну скаргу, у якому не погоджується з доводами Товариства, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням законодавства та правозастосовній практиці; просить відмовити Товариству у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1525/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтра Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026 до надходження матеріалів справи №925/1525/25. 01.05.2026 матеріали справи №925/1525/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026 у справі №925/1525/25. Розгляд справи призначено на 01.06.2026. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Укрзалізниці та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026, Укрзалізниця звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Укрзалізниці до Товариства у повному обсязі; судові витрати у повному обсязі покласти на відповідача. Укрзалізниця не погоджується зі зменшенням судом штрафних санкцій на 50% відповідно до ст. 551 ЦК України та вважає, що розмір неустойки не підлягає зменшенню, оскільки: співвідношення суми зобов`язання (1 159 089,60 грн) до суми неустойки (323 134,02 грн) не є надмірним або непропорційним вчиненими відповідачем порушеннями зобов`язань; сума неустойки не становить непомірний тягар для відповідача і не є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача; умови договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 щодо розміру неустойки не є дискримінаційними по відношенню до відповідача; підставою для нарахування позивачем відповідачу неустойки стало порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за відсутності будь-яких порушень чи недобросовісності зі сторони позивача; зменшення розміру неустойки призведе до порушення балансу інтересів сторін та уникнення відповідачем відповідальності. Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 100 790,40 грн Укрзалізниця зазначає, що у прохальній частині позовної заяви (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просила стягнути з відповідача 323 134,02 грн, наводячи для зручності виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, детальну розшифровку складових наведеної суми коштів і у цій розшифровці було помилково зазначено «штраф за порушення строків заміни неякісного товару», проте у розрахунку суми позову зазначено правильно «штраф за поставку неякісного товару». Позивач вважає, що така описка у розшифровці суми не впливає на можливість чи неможливість задоволення позовної вимоги, враховуючи, що у розрахунку суми позову зазначено правильно «штраф за поставку неякісного Товару». На думку Укрзалізниці, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за поставку неякісного товару у розмірі 100 790,40 грн через помилкове зазначення у прохальній частині позовної заяви «штраф за порушення строків заміни неякісного товару» замість «штраф за поставку неякісного Товару», суд першої інстанції виходив із надмірного формалізму. Позиції учасників справи. Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів Укрзалізниці заперечує. На думку Товариства, зменшивши розмір штрафних санкцій, суд скористався своїми дискреційними повноваженнями, наданими йому законом (ч. 3 ст. 551 ЦКУ), а доводи позивача про те, що у спірних відносинах розмір неустойки нібито не підлягає зменшенню, Товариство вважає безпідставним та такими, що суперечать приписам чинного законодавства. Товариство вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначення позивачем у позовній вимозі про стягнення з відповідача «відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Договору від 18.06.2025 № П/НХ-25634/НЮ штраф за порушення строків заміни неякісного товару» є визначеною позивачем, на його розсуд, фактичною підставою позову, яку відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПКУ позивач може змінити виключно до закінчення підготовчого засідання, чого він (позивач) у спірних відносинах не зробив. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 04.05.2026 апеляційну скаргу Укрзалізниці передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Укрзалізниці на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026 у справі №925/1525/25. Розгляд справи призначено на 01.06.2026. Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Укрзалізниці на користь Товариства понесених витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог задоволено частково. Стягнуто з Укрзалізниці на користь Товариства 3 493,45 грн понесених витрат на правничу допомогу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026, Укрзалізниця звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у повному обсязі відмовити у задоволенні заяви Товариства про розподіл судових витрат та стягнення з Укрзалізниці витрат на професійну правничу допомогу; судові витрати у повному обсязі покласти на відповідача. Скаржник вважає, що у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення мало бути відмовлено у повному обсязі у зв`язку із неспівмірністю заявлених витрат на правову допомогу, а також відсутністю документів на підтвердження фактичної оплати таких витрат. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 04.05.2026 апеляційну скаргу Укрзалізниці на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Укрзалізниці на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 у справі №925/1525/25. Позиції учасників справи. Від Товариства відзив на апеляційну скаргу Укрзалізниці на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 не надійшов. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 повідомлено сторони, що розгляд апеляційних скарг Укрзалізниці та Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026 та розгляд апеляційної скарги Укрзалізниці на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 у справі №925/1525/25 у справі №925/1525/25 буде здійснювати в одному апеляційному провадженні. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Щодо апеляційних скарги на рішення від 30.03.2026. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 18.06.2025 за результатом проведеної закупівлі №UA-2025-05-21-010752-a Укрзалізниця в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" (покупець) та Товариство (Постачальник) уклали договір № П/НХ-25634/НЮ про закупівлю матеріально-технічних ресурсів (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до Специфікації №1 (Додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору. Найменування товару: Код ДК 021:2015: 34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (Запасні частини до електровозів ВЛ (Вкладиш МОП)). (п. 1.2 договору). Згідно з п. 1.3 договору кількість, асортимент, марка, рік / дата виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього договору. Положення щодо якості товару та гарантійних строків визначені у розділі 2 договору: п. 2.1. Постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього договору; п. 2.2. Якість продукції, що постачається, повинна бути підтверджена відповідним документом виробника (сертифікат якості та/або інший документ виробника, який засвідчує якість товару, тощо). Зазначені документи в сукупності повинні підтверджувати відповідність всім технічним і якісним вимогам, в тому числі в частині гарантійних строків, зазначеним в Додатку 2 Договору поставки. Підтвердженням якості та відповідності товару з боку постачальника є документи, визначені у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього договору та які надаються покупцю разом з товаром; п. 2.4. При виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання акта про фактичну якість і комплектність продукції є обов`язковим. товар, якість якого не відповідає умовам цього договору та/або щодо якого постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 цього договору, не приймається покупцем до врегулювання питання сторонами; п. 2.5. При виявленні виробничих дефектів у гарантійні строки експлуатації, зберігання, виклик представника постачальника для складання двостороннього акта є обов`язковим; п. 2.6. Повідомлення про виклик представника постачальника направляється в один із способів передбачених п. 4.5 цього договору; п. 2.7. Постачальник зобов`язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар; п. 2.8. Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації, зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання відповідного акта; п. 2.10. Вхідний контроль, приймання товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом проводиться підрозділом покупця, згідно з вимогами п. 5.1, п. 5.2 та іншими умовами цього договору; п. 2.11 Приймання покупцем товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред`являти постачальнику претензії у зв`язку з недоліками поставленого товару, які будуть виявлені в ході використання. Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (м. Харків) відповідно до "Інкотермс" у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами "Інкотермс" у редакції 2020 року умови цього договору матимуть перевагу (п. 4.1 договору). Згідно з п. 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару - м. Харків. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару. Сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється постачальнику в один з таких способів: - на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); - вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; - шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки у форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця. (п. 4.5 договору). Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п. 4.6 договору). Відповідно до п. 6.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору. Ціна Договору становить 965 908,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 193 181,60 грн, усього з ПДВ 1 159 089,60 грн. Оплата за товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 7.1 договору). Оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 30 (тридцятий) календарний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, та оформленої згідно з вимогами законодавства України та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару. Постачальник зобов`язаний, зокрема: забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором; забезпечити поставку товару, якість, кількість, комплектність та асортимент якого відповідає умовами цього договору (п. 8.3.1, 8.3.2 договору). За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України (п. 9.1 договору). У разі порушення строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання з поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець (п. 9.3.1 договору). За поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар неналежного асортименту. У разі порушення строків усунення недоліків або заміни неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, визначених п. 2.8 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості незаміненого у строк дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов`язання або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання, визначене п. 2.8 цього договору, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань здійснити заміну дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, якщо про інше його не попередив письмово покупець (п. 9.3.2 договору). Строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами до 31.12.2025 (п. 17.1 договору). Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати Товару, а також гарантійних зобов`язань на товар на умовах, визначених цим договором (п. 17.2 договору). У Специфікації №1, яка є додатком 1 до договору, сторони узгодили постачання товару - вкладишу моторно-осьового підвішування у кількості 46 шт на загальну суму з ПДВ 1 159 089,60 грн. Укрзалізниця направила Товариству заявку №НЗТ-41/964н від 21.07.2025, у якій просила відвантажити продукцію за договором від 18.06.2025 № П/НХ-25634/НЮ, а саме вкладиш моторно-осьового підвішування у кількості 46 шт на загальну суму 1 159 089,60 грн з ПДВ. Наданий Укрзалізницею скриншот сторінки електронної пошти свідчить про направлення Укрзалізницею цієї заявки на вказану у договорі електронну пошту Товариства 21.07.2025. 07.08.2025 сторони підписали видаткову накладну №406/СЧ/406 про поставку Товариством Укрзалізниці товару - вкладишу моторно-осьового підвішування 8ТН.263.028-029 у кількості 20 шт на загальну суму 503 952 грн з ПДВ. 13.08.2025 комісія ВП "Харківський головний матеріально-технічний склад" у складі товарознавця Власенко Н.П. та бригадира Кононенко В.С. відібрала чотири одиниці зразків (проби) вкладишів моторно-осьового підвішування 8ТН.263 028-029 для проведення дослідження, про що склала акт відбору проб при вхідному контролі продукції. Згідно з протоколом випробувань (вимірювань) зразків продукції № 4/25 від 19.08.2025 відібрані за актом відбору проб при вхідному контролі продукції від 13.08.2025 вкладиші МОП 8ТН.263 028/029 згідно з перевіреними характеристиками непридатні. Відповідно до акта вхідного контролю № ТЧ-9 9/25 від 13.08.2025 вкладиші моторно-осьового підвішування 8ТН.263.028-029 №№ 3, 6, 14, 18 не відповідають вимогам НД (стандарти, технічні умови, кресленики тощо) та не можуть бути прийняті до експлуатації у регіональній філії / філії АТ "Укрзалізниця" (встановленим вимогам не відповідають геометричні параметри вкладишів). 26.08.2025 Укрзалізниця звернулася до Товариства з листом № НЗТ-41/1381н щодо виклику представника постачальника, в якому просила відрядити уповноважених представників 28.08.2025 об 11:00 до виробничого підрозділу "Харківський головний матеріально-технічний склад" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" для участі у додаткових вимірюваннях вкладишів, складання двостороннього акта та вирішення питань щодо заміни забракованої продукції. Згідно з протоколом випробувань (вимірювань) зразків продукції № 1/25 від 28.08.2025 шість вкладишів МОП 8ТН.263 028/029 згідно з перевіреними характеристиками непридатні. Випробування проводились за участю уповноваженого представника постачальника (виробника) продукції Євгена Куліша (довіреність № 26/02 від 27.08.2025). Відповідно до акта про фактичну якість і комплектність продукції № 62 від 28.08.2025 продукція (20 пар вкладишів МОП 8ТН.263 028/029) не відповідає вимогам креслення 8ТН.263 028-029 згідно з договором П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 та підлягає заміні. Укрзалізниця стверджує, що зверталася до Товариства з претензією № НГ-41/1612н від 23.09.2025, у якій, посилаючись на порушення Товариством умов договору, а саме невиконання зобов`язання за договором щодо поставки товару у строки та на умовах, що встановлені договором, а також щодо поставки якісного товару, вимагала сплатити штрафні санкції у розмірі 289 722 грн. 06.11.2025 комісія Укрзалізниці склала акт, згідно з яким 06.11.2025 Товариство провело заміну вкладишів МОП 8тн.263.028-029 (акт №ТЧ-9 9/25 від 19.08.2025). Продукція передана на вхідний контроль 2-го ступеню. 18.11.2025 комісія Укрзалізниці склала акт вхідного контролю № ТЧ-9 9/25-1, згідно з яким вкладиші моторно-осьового підвішування 8ТН.263.028-029 №№7, 16 відповідають вимогам НД (стандарти, технічні умови, кресленики тощо) 8ТН.263.028-029 та можуть бути прийняті до експлуатації у регіональній філії / філії АТ "Укрзалізниця". 26.12.2025 сторони підписали видаткову накладну №529/СЧ/529 про поставку Товариством Укрзалізниці вкладишів моторно-осьового підвішування 8ТН.263.028-029 у кількості 26 шт на загальну суму 655 137,60 грн з ПДВ. 05.09.2025 платіжним дорученням № 601650 Укрзалізниця перерахувала на користь Товариства 503 952 грн з призначенням платежу "Сплата за з/ч до електровозів, договір П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025, тендер UA-2025-05-21-010752-а, накл.406/СЧ/406 від 07.08.2025, ПДВ 83992,00 грн.(_473_)". 30.01.2026 платіжним дорученням №51132 Укрзалізниця перерахувала на користь Товариства 655 137,60 грн з призначенням платежу "Сплата за з/ч до електровозів, договір П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025, тендер UA-2025-05-21-010752-а, накл.529/сч/529 від 26.12.2025, ПДВ 109189,60 грн.(_473_)". Посилаючись на несвоєчасну поставку Товариством товару за рознарядкою, а також поставку частини неякісного товару та порушення строків заміни неякісного товару, Укрзалізниця здійснила нарахування штрафу за порушення строків поставки у сумі 173 863,44 грн та пені за період прострочення строку поставки Товару у кількості 26 комплектів з 16.08.2025 по 29.10.2025 у сумі 48 480,18 грн, а також відповідно до пп. 9.3.2 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 штрафу за порушення строків заміни неякісного товару у сумі 100 790,40 грн, про стягнення яких звернулася з позовом у цій справі. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України, чинного станом на дату укладення договору та спірних правовідносин). Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України) Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч. 1 ст. 664 ЦК України). Суд встановив, що сторони (Укрзалізниця та Товариство) уклали договір, за умовами якого Товариство як постачальник зобов`язалося поставити Укрзалізниці як покупцю товар, який Укрзалізниця зобов`язалася прийняти та оплатити на умовах цього Договору. При цьому поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. 21.07.2025 Укрзалізниця направила Товариству заявку №НЗТ-41/964н на відвантаження продукції за договором - вкладишу моторно-осьового підвішування у кількості 46 шт на загальну суму 1 159 089,60 грн з ПДВ. Оскільки умовами п. 4.2 договору сторони визначили строк поставки товару - протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем, відповідно, останнім днем строку поставки товару за цією заявкою є 31.07.2025. Товариство поставило Укрзалізниці товар: 07.08.2025 (видаткова накладна №406/СЧ/406) - 20 комплектів вкладишу моторно-осьового підвішування 8ТН.263.028-029 на загальну суму 503 952 грн з ПДВ; 26.12.2025 (видаткова накладна №529/СЧ/529) - 26 комплектів вкладишу моторно-осьового підвішування 8ТН.263.028-029 у кількості 26 шт на загальну суму 655 137,60 грн з ПДВ. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Встановивши прострочення Товариством обумовленого договором строку поставки товару, колегія суддів вважає вимоги Укрзалізниці про стягнення штрафних санкцій обґрунтованими. Так, у зв`язку з порушенням Товариством строків поставки товару Укрзалізниця нарахувала та заявила до стягнення з Товариства 173 863,44 грн штрафу та 48 480,18 грн пені. Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Суд встановив, що у п. 9.3.1 договору сторони погодили, що в разі порушення строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець. Перевіривши наданий Укрзалізницею та здійснений місцевим судом розрахунок штрафу, колегія суддів вважає його арифметично правильним, вимога Укрзалізниці про стягнення з Товариства штрафу у розмірі 173 863,44 грн, що становить 15 % від вартості непоставленого у строк товару на суму 1 159 089,60 грн, є правомірною. Також Укрзалізниця здійснила нарахування пені за прострочення поставки товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів за видатковою накладною від 26.12.2025 за період 16.08.2025-29.10.2025 на суму боргу 655 137,60 грн в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, що становить 48 480,18 грн. Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом розрахунок пені, колегія суддів вважає правомірним нарахування пені у заявленому Укрзалізницею розмірі 48 480,18 грн. Щодо доводів Товариства, наведених в т.ч. у апеляційній скарзі, щодо можливості нарахування пені за прострочення поставки товару після втрати ГК України чинності колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України (в редакції на момент укладення договору) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України). Тлумачення норми ч. 4 ст. 231 ГК України дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій. Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання (висновки Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18). Отже, станом на дату укладення договору сторони договору за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень не були позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення та, відповідно, звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання. З 28.08.2025 введено в дію Закон України № 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб. Одним із наслідків введення в дію вказаного Закону стало те, що згідно зі ст. 17 цього Закону з 28.08.2025 втратив чинність ГК України. За загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, дія нормативно-правового акта поширюється лише на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності. Враховуючи, що договір та, як наслідок, відповідні цивільні права і обов`язки сторін виникли до втрати чинності ГК України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення негрошового зобов`язання положення ч. 4 ст. 231 ГК України є застосовними. Крім того, після скасування ГК України договір залишився чинним та продовжив свою юридичну дію, зміни до умов договору, зокрема, в частині, що стосується відповідних штрафних санкцій, не вносилися. Укрзалізниця також заявила до стягнення з Товариства 100 790,40 грн штрафу відповідно до пп. 9.3.2 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 за порушення строків заміни неякісного товару. Так, відповідно до п. 9.3.2 договору за поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар неналежного асортименту. У разі порушення строків усунення недоліків або заміни неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, визначених п. 2.8 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості незаміненого у строк дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов`язання або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання, визначене п. 2.8 цього договору, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань здійснити заміну дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, якщо про інше його не попередив письмово покупець. Таким чином, за порушення строків усунення недоліків або заміни неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати постачальником пені у розмірі 0,1% від вартості незаміненого у строк дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту. Отже, відповідальності у вигляді штрафу за порушення строків заміни неякісного товару договором не передбачена, а тому підстави для задоволення такої вимоги Укрзалізниці відсутні. Колегія суддів, з огляду на доводи апеляційної скарги Укрзалізниці у відповідній частині, відзначає, що Укрзалізниця як у позові, так і у заяві про зміну предмета позову заявляла вимогу саме про стягнення штрафу відповідно до пп. 9.3.2 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 за порушення строків заміни неякісного товару. При чому у заяві про зміну предмета позову Укрзалізниця констатувала факт звернення нею з вимогою саме про стягнення штрафу відповідно до пп. 9.3.2 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 за порушення строків заміни неякісного товару та залишила цю вимогу як таку, що просить задовольнити. У постанові від 26.03.2026 у справі № 910/5003/25 Верховний Суд виснував, що позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги. Оцінка предмету заявленого позову, а отже і наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. У постанові від 17.03.2026 у справі № 921/604/24 Верховний Суд зазначив, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19). Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду від 26.02.2022 у справі № 06/785/21, від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21. Отже, зазначена у позовній заяві вимога про стягнення з відповідача "відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Договору від 18.06.2025 № П/НХ-25634/НЮ штрафу за порушення строків заміни неякісного товару" є такою, що визначена позивачем на його розсуд з указанням конкретного виду неустойки та правової (визначеної договором) підстави такої вимоги, які відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України можуть бути змінені позивачем виключно до закінчення підготовчого засідання. За таких підстав вимога позивача про стягнення з відповідача відповідно до пп. 9.3.2 п. 9.3 договору від 18.06.2025 № П/НХ-25634/НЮ саме штрафу за порушення строків заміни неякісного товару у сумі 100 790,40 грн задоволенню не підлягає. Щодо клопотання Товариства про зменшення розміру штрафу та пені на 60%. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України. Застосоване у ст. 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24). При цьому розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549-552 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформувала висновки щодо застосування зазначеної норми права, зазначивши, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Розглянувши заявлене Товариством клопотання, з урахуванням заперечення позивача, суд врахував, що відповідач обумовлений договором товар поставив у повному обсязі, хоч і з простроченням. При цьому за видатковою накладною від 07.08.2025, за якою поставлено майже половину товару, відповідач допустив прострочення поставки лише на 6 днів. Водночас заявлена позивачем до стягнення сума штрафних санкцій, яка визнана судом обґрунтованою, становить загалом 222 343,62 грн та дорівнює 19% від вартості всього поставленого за договором товару, який, між іншим, не був оплачений наперед позивачем, що є неспівмірним, несправедливим розміром штрафних санкцій, а це порушує баланс господарських взаємовідносин. Окрім того, позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків діями постачальника через поставку товару з простроченням строку. Разом із тим, слід врахувати, що аванс постачальник від покупця не отримував, жодних грошових зобов`язань не порушив, чужими коштами не користувався. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що зазначені обставини, зокрема, повне виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару, безспірне усунення недоліків товару, незначний строк прострочення, неотримання від позивача попередньої оплати є достатніми підставами для зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на відсутність існування збитків, що завдані позивачеві. Отже, суд реалізував надане йому законом право на зменшення розміру неустойки за наслідками аналізу й оцінки доказів, дослідження конкретних обставин справи, а також з урахуванням фактичної та доказової бази, що визначає зміст і умови відповідних правовідносин, та дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафної санкції. Апеляційний суд також виходить з того, що в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення неустойки, які водночас мають узгоджуватися з положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом у порядку ст. 86, 210, 237 ЦК України. За наведених підстав апеляційний суд погоджується з частковим задоволенням клопотання відповідача та зменшенням розміру визнаних судом обґрунтованими штрафних санкцій на суму 222 343,62 грн (штрафу за порушення строків поставки у сумі 173 863,44 грн та пені за прострочення строку поставки товару у кількості 26 комплектів у сумі 48 480,18 грн) на 50% на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги Укрзалізниці підлягають задоволенню частково; до стягнення з Товариства підлягають 111 171,81 грн, з яких 86 931,72 грн штрафу за порушення строків поставки та 24 240,09 грн пені за прострочення строку поставки Товару у кількості 26 комплектів. Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення від 14.04.2026. Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом. 30.03.2026 суд ухвалив рішення, яким позов Укрзалізниці до Товариства задовольнив частково; стягнув з Товариства на користь Укрзалізниці відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 договору №П/НХ-25634/НЮ від 18.06.2025 штраф за порушення строків поставки у сумі 86 931,72 грн та пеню за прострочення строку поставки Товару у кількості 26 комплектів у сумі 24 240,09 грн та 2 668,12 грн витрат зі сплати судового збору. У рішенні від 30.03.2026 суд встановив обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу за порушення строків поставки в сумі 222 343,62 грн, проте за клопотанням відповідача зменшив заявлені до стягнення суми на 50%. У судовому засіданні 30.03.2026 представник відповідача Оприсняк Б.Р. заявив про намір подати докази понесення витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. 03.04.2026 представник Товариства Оприсняк Б.Р. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з Укрзалізниці понесені судові витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідач надав: договір №1/0126 від 12.01.2026 про надання правничої допомоги (далі - договір), додаткову угоду від 13.01.2026 до договору, акт №3 від 01.04.2026 за договором, ордер на надання правничої допомоги серія АІ №2096503 від 12.01.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000595 від 23.10.2019. З наданих заявником документів суд встановив, що 12.01.2026 Адвокатське бюро "Оприсняк" в особі керуючого Оприсняка Б.Р. (виконавець, Бюро) та Товариство (замовник) уклали договір №1/0126 про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів замовника та надавати інші види правничої допомоги замовнику на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншим чинним законодавством, а замовник зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні втрати необхідні для виконання цього договору. Зміст та вартість послуг, обумовлених цим договором, можуть визначатися сторонами у додаткових угодах, додатках та/або актах наданих послуг до даного договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору). Згідно з п. 2.4.1 договору замовник зобов`язаний приймати від виконавця надані послуги шляхом складання актів приймання-передачі послуг і оплачувати їх у порядку та на умовах, зазначених в розділу 5 цього договору. Адвокатом, що безпосередньо надає правничу допомогу, є Оприсняк Б.Р., свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю ВН №000595, видане Радою адвокатів Вінницької області 23.10.2019 на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 16.10.2019 №10/19, для чого йому надаються права, зазначені у розділі 2 договору. Виконавець може залучати до виконання цього договору інших адвокатів на договірних засадах (п. 4.1 договору). Відповідно до п. 5.1 договору вартість послуг за цим договором становить 2 700 (дві тисячі сімсот) грн, без ПДВ, за 1 (одну) годину роботи адвоката у справах замовника, якщо інша вартість конкретно визначених послуг не буде окремо погоджена сторонами у додаткових угодах до цього договору. Ціна договору складається з суми вартості робіт, зазначених в актах наданих послуг (п. 5.2 договору). Оплата послуг здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання сторонами акта наданих послуг, якщо інший порядок оплати конкретно визначених послуг не буде окремо погоджено сторонами у додаткових угодах до цього договору (п. 5.3 договору). Надання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг, який підписується замовником протягом 5 днів з дня його отримання. У разі непогодженням із актом, замовник може надати письмові заперечення (п. 6.1 договору). За умовами п. 8.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2027. 13.01.2026 Бюро та Товариство підписали додаткову угоду до договору (далі - додаткова угода), у п. 1 якої відповідно до п. 1.2, 5.1 договору погодили, що виконавець здійснює надання правничої допомоги замовнику стосовно захисту його прав та інтересів у Господарському суді Черкаської області у справі №925/1525/25 з усіх питань, що стосуються замовника та пов`язані із судовим провадженням за позовом Укрзалізниці до Товариства про стягнення 323 134,02 грн та зобов`язання вчинити дії. Вартість правничої допомоги, вказаної у п. 1 цього додатку, за погодженням сторін складає фіксований розмір - 11 200,00 грн без ПДВ. Вартість правничої допомоги сплачується замовником протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акта наданих послуг та надання виконавцем рахунку (п. 2, 3 додаткової угоди). 01.04.2026 Бюро та Товариство підписали акт №3 за договором, згідно з яким виконавець надав, а замовник прийняв послуги, пов`язані з господарською діяльністю замовника, що полягають у такому: надання професійної правничої допомоги, пов`язаної з представництвом у Господарському суді Черкаської області у справі №925/1525/25 загальною вартістю 11 200,00 грн, без ПДВ. Позивач не надав суду заперечень щодо заявленої позивачем суми судових витрат. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу. Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в т.ч. якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц). Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. В силу приписів ст. 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура. Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону). Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Суд зазначає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Суд, вирішуючи питання про судові витрати, зробив, зокрема, такі висновки щодо застосування норм процесуального права: - право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19); - процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21). - відшкодування судових витрат, у т.ч. на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17). Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Суд виходить з того, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону). Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21). У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Також ч. 4-6, 7, 9 ст. 129 ГПК України визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19). Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18). Отже, процесуальним законом передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи». Таким чином, розглядаючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення Надані докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 75-79 ГПК України. Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Колегія суддів зазначає, що надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в цілому у сукупності відповідають вимогам ст. 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими. Суд відзначає, що рішенням від 30.03.2026 було визнано обґрунтованими вимоги Укрзалізниці у загальній сумі 222 343,62 грн (48 480,18 грн пені + 173 863,44 грн штрафу), які суд, користуючись власною дискрецією, зменшив на 50%, тому витрати на правничу допомогу у цій частині мають бути покладені на Товариство як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір. Щодо решти вимог, у задоволенні яких було відмовлено, суд застосовує приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з якою у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, правомірним є висновок місцевого суду про покладення на позивача витрат Товариства на правничу допомогу у розмірі, що пропорційний сумі 100 790,40 грн (у задоволенні якої судом відмовлено), в решті такі витрати залишаються за відповідачем. В оцінці доводів апеляційної скарги про відсутність доказів оплати правничої допомоги суд звертається до висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Так, в абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу). Щодо доводів Укрзалізниці про те, що у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення мало бути відмовлено у повному обсязі у зв`язку із неспівмірністю заявлених витрат на правову допомогу, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У суді першої інстанції Укрзалізниця відповідних доводів не наводила, в той час як у суді апеляційної інстанції не розглядаються доводи, які сторона не заявляла та які не були предметом оцінки суду першої інстанції. Апеляційний суд також зазначає, що Верховний Суд послідовно вказує на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В :

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтра Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.03.2026 та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 у справі №925/1525/25 залишити без задоволення.

2. Рішення від 30.03.2026 та додаткове рішення від 14.04.2026 Господарського суду Черкаської області у справі №925/1525/25 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 24.06.2026. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді С.О. Алданова В.А. Корсак