Постанова 4851 № 520/13378/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 р. Справа № 520/13378/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Макаренко Я.М. , Донець Л.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 02.03.20 року у справі № 520/13378/19 за позовом акціонерного товариства "Харківобленерго" до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - позивач, АТ "Харківобленерго") звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, Офіс ВПП ДПС), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2019 №0002955008. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 задоволено адміністративний позов Акціонерного товариства "Харківобленерго". Скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13.09.2019 №0002955008. Стягнуто на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" сплачену суму судового збору в розмірі 19210,00 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС. Відповідач, Офіс ВПП ДПС, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Харківобленерго" відмовити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не своєчасно сплачено узгоджену суму податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість, який виник на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість, податкового повідомлення-рішення та судового рішення про розстрочення/відстрочення податкового боргу. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14.08.2019 фахівцями Офісу ВПП ДФС проведено камеральну перевірку АТ "Харківобленерго" з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість за період з 03.06.2019 по 31.07.2019. За результатами проведеної перевірки складено акт №573/28-10-50-08-12/00131954 від 13.06.2019, яким зафіксовано порушення позивачем п.п.57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: встановлено затримку сплати АТ "Харківобленерго" узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 03.06.2019 по 31.07.2019 (зведені дані в додатку №1 до акту). Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на нього. Проте, листом Офісу ВПП ДФС від 10.09.2019 №987/10/28-10-50-08 висновки акту перевірки залишені без змін. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2019 №0002955008, яким, за затримку на 423 календарних дні сплати грошового зобов`язання у сумі 67871607,69 грн., зобов`язано АТ "Харківобленерго" сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 13574321,41 грн. за платежем «Податок на додану вартість, 14060100». Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, але рішенням Державної податкової служби України від 18.11.2019 №9832/6/99-00-08-05-05 скаргу підприємства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2019 №0002955008, АТ "Харківобленерго" звернулося до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення-рішення від 13.09.2019 №0002955008. Підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки про порушення АТ "Харківобленерго" п.57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України. Зокрема, зміст зведених даних, який є додатком №1 до акту перевірки №573/28-10-50-08-12/00131954 від 13.06.2019, свідчить, що АТ "Харківобленерго" в порушення п.п.57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України протягом граничних строків несвоєчасно сплатило суму самостійно визначеного та (або) узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість: - по податковій декларації з податку на додану вартість від 20.04.2018 № 9073426816 - граничний термін сплати 30.04.2018, - по податковій декларації з податку на додану вартість від 21.05.2018 №9097541836 - граничний термін сплати 30.05.2018, - по податковій декларації з податку на додану вартість від 20.06.2018 №9123799079 - граничний термін сплати 30.06.2018, - по податковій декларації з податку на додану вартість від 20.07.2018 №9149832607 - граничний термін сплати 30.07.2018, - по податковому повідомленню-рішенню (форма 'Н') від 06.07.2018 № 0001305008 - граничний термін сплати 19.07.2018, - по рішенню суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28.10.2016 №820/1291/16 - із граничними термінами сплати: 28.08.2019, 28.09.2018, 29.10.2018. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до п. 16.1.4 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірі, встановлених цим Кодексом. Згідно з п. 36.1-36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до абз.1 п.57.1, п.57.3 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Із аналізу наведеного слідує, що грошове зобов`язання платника податків складається із податкових зобов`язань платника податків та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), які ним самостійно задекларовані та/або визначені йому контролюючим органом. При цьому слід враховувати, що положеннями п.п.14.1.152, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таким чином, вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов`язок податкового органу зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Тобто, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Відповідно до п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Виходячи з аналізу вказаних правових норм ПК України, законом імперативно встановлено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу. Наведений висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.03.2020 у справі №826/12529/18. Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи. За змістом ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з п.111.1 ст.111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна. За приписами п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Отже, податкове законодавство пов`язує право податкового органу нарахувати штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання лише із фактом такого порушення, і не залежить від способу, в який здійснювалось погашення податкового боргу. Колегія суддів звертає увагу, що сторонами не заперечується та матеріалами справи підтверджується, що за АТ "Харківобленерго" обліковується податковий борг, який складається як із сум за рішенням суду по справі №820/1291/16 з урахуванням ухвали про розстрочення сплати податкового боргу від 28.10.2016, так і за самостійно поданими податковими деклараціями з податку на додану вартість та за узгодженим податковим повідомленням-рішенням. Зокрема, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 по справі №820/1291/16 адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про стягнення податкового боргу - задоволено в повному обсязі: - стягнуто з Акціонерної компанії "Харківобленерго" з рахунків, відкритих у банківських установах на час стягнення коштів, податковий борг у розмірі 46372711,37 грн., який складається з податку на додану вартість в розмірі 34560842,16 грн. та податку на прибуток у розмірі 11811869,21 грн.; - встановлено порядок виконання рішення шляхом: стягнення податку на додану вартість з усіх рахунків, відкритих у банківських установах на час стягнення коштів, а також з р/р НОМЕР_1 , відкритого у Казначействі України (ел.адм. подат.), МФО 899998, у розмірі 34560842,16 грн. на користь Держаного бюджету України; стягнення податку на прибуток з усіх рахунків, відкритих у банківських установах на час стягнення коштів у розмірі 11811869,21 грн. на користь Держаного бюджету України. В подальшому, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2016 заяву Акціонерної компанії "Харківобленерго" задоволено: - розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/1291/16 щодо стягнення податкового боргу у сумі 46372711,37 грн. (34560842,16 грн. з податку на додану вартість та 11811869,21 грн. з податку на прибуток підприємств) строком на 27 місяців, починаючи з 01.10.2016, зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами у розмірі 1717507,83 грн. (1280031,19 грн. з податку на додану вартість та 437476,64 грн. з податку на прибуток підприємств), останній платіж у розмірі 1717507,79 грн. (1280031,22 грн. з податку на додану вартість та 437476,57 грн. з податку на прибуток підприємств), у період з 01.10.2016 по 31.12.2018. Відповідно до ч.1 ст.372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Згідно із ч.1 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. При цьому слід враховувати, що саме положеннями ст.ст.87-102 ПК України передбачено порядок, умови та інші особливості погашення податкового боргу платників податків. Так, пунктом 100.1 ст.100 ПК України встановлено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені. Зі змісту ст.100 ПК України та ст.ст.372, 378 КАС України слідує, що розстрочення сплати податкового боргу, тобто перенесення строків сплати платником податків його узгоджених грошових зобов`язань, може відбуватися як за рішенням контролюючого органу, так і за судовим рішенням. В свою чергу, відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Згідно із п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Разом з тим, відповідно до ст.32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку. Таким чином, відстрочення/розстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу. Розстрочення може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Проте, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості. Прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 та 129 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов`язань. Наведений висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2020 у справі №819/441/16. Отже, при розстроченні сплати податкового боргу фактично відбувається перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку. Положеннями розділу VІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 № 751/28881, (далі - Порядок №422) передбачено порядок, умови та особливості відображення в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску. Так, відповідно до пп.1 п.3 Порядку №422 надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображається в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу) за датою укладання договору про розстрочення (відстрочення). Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум, передбаченим договором про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) (спеціальним законом або рішенням суду). Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення. Таким чином, при розстроченні сплати податкових зобов`язань відбувається зміна граничних термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, встановленим строком сплати таких сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи свідчать про надходження протягом червня-липня 2019 року в рахунок погашення податкового боргу АТ "Харківобленерго" з податку на додану вартість коштів, на підстав платіжних доручень, датованих червнем-липнем 2019 року. Зазначені кошти були спрямовані податковим органом на погашення зобов`язань згідно із черговістю настання строків сплати узгоджених грошових зобов`язань платника податків. При цьому, позивачем не надано до суду доказів стосовно здійснення своєчасної повної сплати інших сум узгоджених грошових зобов`язань, несвоєчасна сплата яких вказана в акті перевірки, а саме сум, визначених у податкових деклараціях та за податковим повідомленням-рішенням. Таким чином, враховуючи наявність зазначеного боргу та відсутність доказів своєчасної сплати суб`єктом господарювання такого боргу, є правомірним направлення відповідачем усіх платежів, які надходили від позивача, на погашення боргу за минулі періоди відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України незалежно від призначення, визначеного у платіжних дорученнях. Крім того, колегія суддів враховує, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 ст. 87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених ст. 126 ПК України у залежності від терміну затримки. Наведений висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №808/2290/17, від 11вересня 2018 року у справі №809/165/17, від 4 квітня 2018 року у справі №815/5491/16, від 2 жовтня 2018 року у справі №820/1824/17, від 05 березня 2020 року у справі №826/12529/18. Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що позивачем допущено несвоєчасне погашення узгоджених сум грошових зобов`язань. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). З огляду на вказане, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року у справі № 520/13378/19 скасувати. Прийняти постанову, якою в позові акціонерного товариства "Харківобленерго" до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13.09.2019 р. №00029550008 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Мінаєва О.М. Судді Макаренко Я.М. Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлений 24.11.2020 року