Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/1476/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/1476/20 Номер провадження 22-ц/814/2422/20Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м.Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Бондаревська С.М., Одринська Т.В., секретар Зеленська О.І., з участю ОСОБА_1 , його представника адвоката Павлюка І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2020 року, постановлену суддею Турченко Т.В., про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: Зіньківська районна рада Полтавської області, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням, в с т а н о в и в: 31.03.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, у якому, з урахуванням заяв про його збільшення від 13.07.2020 та 15.07.2020, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.05.2017 по 11.03.2020 в сумі 515 066,90 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 131 331, 27 грн. та 31 703,00 грн. за невикористану відпустку за 2018-2019 роки, а всього 678 101,17 грн. Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 01.10.2020 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням - закрито згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. Роз`яснено позивачу про необхідність звернення в суд за правилами адміністративного судочинства. Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що питання належності спору до юрисдикції адміністративного судочинства мало бути вирішено судом до закінчення підготовчого провадження, а дослідження питання порядку, підстав, наслідків збільшення позовних вимог, зміни предмета та підстав позову не має ніякого значення для вирішення питання про належну предметну юрисдикцію спору. Заперечує мотиви постановлення оскаржуваної ухвали, яка містить лише загальні посилання на норми права та позиції Верховного Суду без будь-яких висновків щодо фактичних обставин справи. Зазначає, що спір про визнання його звільнення незаконним та поновлення на посаді вирішувався в порядку адміністративного судочинства згідно п.2 ч.1 ст.19 КАС України, без вирішення питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що як майновий спір, а не публічний, має розглядатися в порядку цивільного судочинства. 10.11.2020 Зіньківською РДА Полтавської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. 17.11.2020 позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених у ній. 23.11.2020 Зіньківською районною радою Полтавської області подано заяву про розгляд справи без участі представника ради, за наявними в матеріалах справи документами. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник адвокат Павлюк І.О. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати. Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, в судове засідання уповноваженого представника не направила, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката Павлюка І.О., які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне. Судом першої інстанції установлено, що 31.03.2020 ОСОБА_1 звернувся в Київський районний суд м.Полтави із позовом до Зіньківської РДА Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 11.05.2017 по 11.03.2020, з урахуванням заяви про його збільшення від 13.07.2020, в розмірі 515 066, 90 грн. та 31 703,00 грн. за невикористану відпустку за 2018 - 2019 роки./а.с.1-6, 118-120/. 15.07.2020 позов ОСОБА_1 збільшено вимогою про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 131 331,27 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати./а.с.129-131/ Закриваючи провадження у справі, районний суд виходив із того, що первісним предметом позову у справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку із незаконним звільненням з преюдиційних підстав, установлених судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду по справі №800/237/17 від 28.01.2020, й саме орган, який розглядав трудовий спір приймає рішення щодо компенсації вимушеного прогулу згідно ст.235 КЗпП України. Тоді як збільшені позовні вимоги від 15.07.2020 стосуються нарахування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, не пов`язані із виконанням судового рішення №800/237/17 від 28.01.2020, мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог та розглядатися в іншому провадженні. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги їх не спростовують та зводяться до довільного тлумачення норм процесуального права на свою користь. Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст.19 цього Кодексу, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Апеляційним судом установлено, що згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 (справа №800/237/17) ОСОБА_1 поновлений на посаді голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області./а.с.15-19/. Розпорядженням Президента України від 10.03.2020 №173/2020-рп, ОСОБА_1 поновлено на посаді голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області./а.с.20/ 12.03.2020, розпорядженням голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області №5К, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків голови Зіньківської районної державної адміністрації з 12.03.2020, з посадовим окладом згідно штатного розпису./а.с.21/ 17.03.2020 ОСОБА_1 , як голова райдержадміністраці, звернувся до Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, із листом №01-31/38 у якому просить розглянути питання щодо вишукування коштів та можливості компенсації за час вимушеного прогулу (з 11.05.2017 по 11.03.2020) у відповідності з вимогами чинного законодавства України./а.с.24/ З огляду на встановлені фактичні обставини та норми права, якими вони врегульовані, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо належності спору про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виплат до юрисдикції адміністративного судочинства, з преюдиційних підстав, установлених судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду по справі №800/237/17 від 28.01.2020. Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли в результаті проходження та звільнення ОСОБА_1 із публічної служби, а тому спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виплат, за своїм суб`єктним складом, предметом спору та характером спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Твердження позивача, що питання належності спору до юрисдикції адміністративного судочинства мало бути вирішено до закінчення підготовчого провадження, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як постановлення судового рішення з порушенням правил юрисдикції загальних суддів згідно ч.2 ст.377 ЦПК України мало б наслідком його обов`язкове скасування. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до загальних заперечень висновків суду першої інстанції щодо природи правовідносин та довільного тлумачення норм процесуального прав, якими вони регламентовані, на свою користь. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, ст.375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23.11.2020. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді С.М. Бондаревська Т.В. Одринська