Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/6384/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/6384/20 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С. Категорія 30 Доповідач Микитюк О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Микитюк О.Ю. суддів Шевчук А.М. Борисюк Р.М. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у місті Житомирі матеріали справи № 296/6384/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Корольовського районного суду м.Житомира від 08 вересня 2020 року, постановлену під головуванням судді Рожкової О.С. в м Житомир, в с т а н о в и в: 29.07.2020 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2800 грн. сплачених коштів; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках 8000 грн. завданих збитків та 5000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначили, що з відповідачем 17 березня 2020 року у відповідності до п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» був дистанційно укладений договір купівлі-продажу автомобільних деталей. Отримавши грошовий переказ, відповідач деталі не надіслав. Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2020 року цивільну справу передано за підсудністю до Московського районного суду м.Харкова. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу і направити справу до Корольовського районного суду м.Житомира для продовження розгляду. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд зробив передчасний і помилкового висновок, що на спірні правовідносини не поширюється Закону України «Про захист прав споживачів» і зв`язку неправильно визначив територіальну підсудність справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що позивачі зареєстровані у м.Житомирі, відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у м.Харкові. Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст.27 ЦПК України). Відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України. Згідно із п.1 ч.1 ст.31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Отже, для визначення територіальної підсудності у справі з правовідносин, на які за твердженням позивача поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції має з`ясувати, чи регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Як визначено у пунктах 3,4,18 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробник - це суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення; продавець - це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, є суб`єктами господарювання, якщо вони здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ст.55 Господарського кодексу України). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 , реєтраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Оскільки відповідач не є суб`єктом господарювання і виконавцем, виробником, продавцем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не є позовом про захист прав споживачів. Посилання на докази про те, що відповідач є представником або ділером суб`єкта господарювання у позовній заяві та апеляційній скарзі відсутні. Територіальна підсудність згідно ч.1 ст.27 ЦПК України визначена судом правильно. Ухвала постановлена із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Корольовського районного суду м.Житомира від 08 вересня 2020 року без змін. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 420грн.40коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуюча: Судді: