Постанова 4820 № 678/611/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 678/611/19 Провадження № 22-ц/4820/1745/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу №678/611/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2020 року (суддя Лазаренко А. В.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У травні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись у суд із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 15 листопада 2011 року договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим станом на 26 березня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 33835,54 грн, у тому числі: 10730,37 грн заборгованість за кредитом, 8331,54 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11736,22 грн пеня за прострочене зобов`язання, 950 грн пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн, 500 грн штраф (фіксована частина), 1587,41 грн штраф (процентна складова). Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача. Заочним рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 10730,37 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у частині відмови у позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати у цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення вимог. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Усі істотні умови договору були погоджені сторонами, оскільки 15 листопада 2011 року ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», в якій зазначена базова процентна ставка за користування кредитом 3%, розмір щомісячних платежів 7 % від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступного за звітним, порядок нарахування пені та розмір штрафів. Зазначена довідка, виписка по рахунку, довідки про відкриття рахунку і про встановлення кредитного ліміту не були надані у суд першої інстанції, так як суд не пропонував подати додаткові докази, а про необхідність їх подання стало відомо після отримання копії оскаржуваного рішення. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Рішення суду у частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно установив, що 15 листопада 2011 року між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого змінювався. Укладення договору відбулося шляхом підписання відповідачем анкети-заяви. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Рішення у частині відмови у позові про стягнення заборгованості за простроченим тіло кредиту, пені та штрафу суд мотивував безпідставністю і недоведеністю позовних вимог, оскільки в анкеті-заяві відсутні умови настання відповідальності у вигляді сплати пені, штрафу за порушення зобов`язання. Надані позивачем витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. На підтвердження вимог Банк надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг і витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». За розрахунком позивача станом на 26 березня 2019 року за договором виникла заборгованість у розмірі 33835,54 грн, у тому числі: 10730,37 грн заборгованість за кредитом, 8331,54 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11736,22 грн пеня за прострочене зобов`язання, 950 грн пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн, 500 грн штраф (фіксована частина), 1587,41 грн штраф (процентна складова). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою і другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. В силу частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір і підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір і підстави стягнення якої визначаються сторонами у самому договорі). В анкеті-заяві ОСОБА_1 від 15 листопада 2011 року відсутні умови настання відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді сплати штрафу, пені. Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі за простроченим тілом кредиту, пенею і штрафом. Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини укладеного договору. Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати штрафу, пені та саме у зазначених у цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені, штрафу витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд першої інстанції правильно відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки судові рішення у справах ухвалені в подібних правовідносинах. Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 15 листопада 2011 року, виписку по рахунку, довідки про відкриття рахунку і про встановлення кредитного ліміту, які АТ КБ «ПриватБанк» додало до апеляційної скарги, апеляційний суд не бере до уваги з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Надаючи апеляційному суду зазначені вище документи, Банк не надав доказів неможливості подання її до районного суду, як цього вимагає ЦПК України. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови відповідальності за порушення термінів виконання договірних зобов`язань у вигляді сплати пені, штрафу. Вимоги про стягнення неустойки у розмірах, встановлених актами законодавства, позивач не пред`явив. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог (частина 1 статті 13 ЦПК України). Крім того, позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження наявності заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 8331,54 грн. Із розрахунків позивача (а.с. 4-7) вбачається, що станом на 26 березня 2019 року клієнт використав кредитні кошти у розмірі 13253,47 грн; погасив заборгованість: за кредитом у розмірі 7008,60 грн, за простроченим кредитом 4507,43 грн (усього за кредитом 11516,03 грн); сплатив пеню 1200 грн. Заборгованості за процентами немає. Проценти, погашені позивачем за рахунок кредиту, складають 15272,73 грн, що призвело до збільшення заборгованості за кредитом. Рішенням суду стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 10730,37 грн. У цій частині судове рішення не перегладяться апеляційним судом. Фактично сплачена сума кредиту і сума кредиту, стягнута за рішенням суду, перевищують суму використаних кредитних коштів. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на викладене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог, у задоволенні яких суд відмовив, і надання належних доказів на їх підтвердження та наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за простроченим кредитом, пені і штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повне судове рішення складено 24 листопада 2020 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта