Постанова 4820 № 686/25498/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/25498/19 Провадження № 22-ц/4820/701/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу №686/25498/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2020 року (суддя Стефанишин С.Л.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного договору б/н від 06 травня 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим станом на 15 серпня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 23530,20 грн, у тому числі: 6699,40 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 13397,34 грн - пеня; 1836,78 грн - пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн; 500 грн - штраф фіксована частина; 1096,68 грн - штраф процентна складова. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2020 року в позові відмовлено. АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Судом не прийнята до уваги погоджена сторонами та підписана відповідачем 06 травня 2011 року довідка про умови кредитування з використанням «Кредитки Універсальна», 30 днів пільгового періоду, у якій передбачені тип картки, тип кредитної лінії, базова процентна ставка за користування кредитом - 3% на місяць, розмір і строк внесення щомісячних платежів - 7% до 25 числа місяця, що слідує за завітним, нарахування пені, штрафу за порушення строків платежів. Погашення відповідачем кредиту свідчить про визнання факту отримання кредитних коштів і наявності заборгованості. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 06 травня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 5000 грн. Укладення договору відбулося шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Наведене підтверджується матеріалами справи. Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. При цьому суд помилково встановив, що сторони в письмовому вигляді не погодили сплату процентів, штрафні санкції. Тому, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в цій частині. Проте, це не призвело до неправильного вирішення справи. Із наявної у матеріалах справи довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового період» (а.с.13) вбачається, що сторони погодили процентну ставку за користування кредитом 3,0%, розмір і строк внесення щомісячних платежів, штрафні санкції за порушення зобов`язання. Крім того, на підтвердження вимог Банк надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. За розрахунком позивача станом на 15 серпня 2019 року за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 23530,20 грн, у тому числі: 6699,40 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 13397,34 грн - пеня; 1836,78 грн - пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн; 500 грн - штраф фіксована частина; 1096,68 грн - штраф процентна складова. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою і другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме наявний у матеріалах справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. З огляду на мінливий характер Умов та правил надання банківських послуг, відсутність підпису ОСОБА_1 , їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Тому, правильним є висновок суду першої інстанції, що без наданих підтверджень витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору. Згідно з ч. 1, ч. 5 і ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 за простроченим тілом кредиту в розмірі 6699,40 грн, а відповідно щодо законності нарахування штрафних санкцій. Згідно з довідкою Банку, наданою до апеляційної скарги (а.с.57), кредитний ліміт за укладеним із відповідачем договором встановлювався лише в розмірі 5000 грн. Збільшення кредитного ліміту не підтверджується й випискою по рахунку (а.с.59-65). Із розрахунків позивача (а.с.8-11) вбачається, що станом на квітень 2015 року ОСОБА_1 не мав заборгованості за кредитом. У період з червня 2015 року по 15 серпня 2019 року (дата, на яку нарахований борг згідно з позовними вимогами) погасив заборгованість: за тілом кредиту у розмірі 26915,77 грн, за простроченим тілом кредиту - 288,43 грн, сплатив пеню - 113,22 грн. Заборгованості за процентами немає. Відомості про суму погашених процентів відсутні. Проценти погашалися Банком за рахунок тіла кредиту, що призвело до збільшення заборгованості за тілом кредиту. Вона перевищує встановлений кредитний ліміт (5000 грн). Отже, висновок суду про недоведеність позовних вимог є обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновок суду та впливали на законність судового рішення. З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повне судове рішення складено 02 квітня 2020 року. Суддя-доповідач О.І. Талалай Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта