Постанова Волинський апеляційний суд № 161/8511/20

Справа № 161/8511/20 Провадження №33/802/555/20 Головуючий у 1 інстанції:Черняк В. В. Категорія:ч.1 ст.130 КпАП України Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі: судді - Гапончука В.В., за участю секретаря судового засідання Храновського Н.І., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Давидова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Давидова Олександра В`ячеславовича на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 липня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не працює, за ч.1 ст.130 КпАП України, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постановою суду стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судового збору. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 23 травня 2020 року о 23 годині 38 хвилин у місті Луцьку по вулиці Домни Гордіюк, керував автомобілем Renault Megane, НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та від проведення такого огляду у медичному закладі в присутності двох свідків. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п.2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Не погоджуючись із постановою суду захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст.247 КпАП України. Вважає, що оскаржувана постанова суду є незаконно та винесеною з неповноти судового розгляду. Вказує, що судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідків, які були присутні під час відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції вказав, що відмова була зафіксована в рамках закону, так як це вбачається із записів із боді-камер поліцейських. Однак в судовому засіданні не досліджувалися, як доказ записи із боді-камер поліцейських. Вказує на те, що 01.07.2020 року будь-яке стягнення за адміністративне правопорушення у вигляді керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакцій, КпАП України не передбачає, оскільки вказані дії віднесені до кримінальних проступків. А тому вважає, що на підставі п.6 ч.1 ст.247 КпАП України провадження підлягає скасуванню, так як вказане судове рішення прийняте на підставі скасованого акту і не може залишатись законним. Перевіривши матеріали апеляційної скарги та справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, який просив скасувати постанову суду та закрити провадження у справі, суддя приходить до наступного висновку. В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, не з`явився, в зв`язку з чим апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності. За положеннями статтей 245, 252, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку апеляційного суду, вказаних вимог закону при розгляді справи, суд першої інстанції дотримався в повному обсязі. Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, за обставин викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №156309 від 23.05.2020 року (а.с.1); - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з яких вбачається, що вони були присутніми при проведенні огляду на визнання стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер Алкотест» 6810 на місці зупинки транспортного засобу відносно водія ОСОБА_1 , котрий керував транспортним засобом марки Renault Megane номерний знак НОМЕР_1 . На вимогу працівника патрульної поліції водій відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку (а.с.4, 5); - відеозаписами з боді-камер працівників поліції (а.с.6). В ході апеляційного розгляду справи по суті був допитаний свідок ОСОБА_3 який підтвердив, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. На неодноразові виклики апеляційного суду свідок ОСОБА_4 в судові засідання не з`являвся, а тому апеляційний суд, бере до уваги його письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи. В апеляційній скарзі захисник вказує на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ним було подано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність, однак у його задоволенні було відмовлено. А тому вважає, що на підставі п.6 ч.1 ст.247 КпАП України провадження підлягає закриттю, так як вказане судове рішення прийняте на підставі скасованого акту і не може залишатись законним. Проте, такі його доводи на увагу апеляційного суду не заслуговують. Відповідно до п.6 ч.1 ст.247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Під скасуванням акта про адміністративну відповідальність необхідно розуміти видання нормативного акта, яким повністю скасовується караність того діяння, за яке передбачалась адміністративна відповідальність, або встановлюється відповідальність більш м`яка, ніж адміністративна. Між тим, Законом України від 22.11.2018 року № 2617 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності із 01.07.2020 року відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки ст.130 КпАП України була посилена, ці діяння були криміналізовані і підпали під ознаки кримінального проступку. Наведене дає підстави стверджувати про відсутність скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки така відповідальність була не скасована, а посилена, тому відсутні підстави для застосування положень п.6 ч.1 ст.247 КпАП України. У відповідності до положень ст.58 Конституції України та ч.2 ст.8 КпАП України Закон України від 22.11.2018 року № 2617 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» як такий, що посилює відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки ст.130 КпАП України не має зворотної сили, тобто не поширюється на адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КпАП України, які були вчинені до 01.07.2020 року. Особи, які вчинили такі правопорушення до 01.07.2020 року, у відповідності до ч.1 ст.8 КпАП України повинні нести відповідальність за законом, який діяв на час вчинення адміністративного правопорушення, тобто за ч.1 ст.130 КпАП України у відповідній редакції цього Закону, які діяли до 01.07.2020 року. На думку суду Закон України від 17.06.2020 року № 720-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» жодним чином не впливає на вирішення питання про відповідальність ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Так, цим законом внесені нові зміни до Закону України від 22.11.2018 року № 2617-VIII, а саме виключені пункти/підпункти цього Закону, якими запроваджено нову редакцію ст.130 КпАП України та доповнено КК України статтею 2861. Між тим, правовий статус ОСОБА_1 у зв`язку із набранням чинності Законом України від 17.06.2020 року № 720-XI не змінився, оскільки він до набрання чинності цим законом підлягав відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України в редакції статті, яка діяла на час вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до вимог ч.1 ст.8 КпАП України, а після набрання чинності цим Законом була відновлена дія того закону у тій же самій його редакції, за яким ОСОБА_1 притягується до відповідальності. Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду. Беручи до уваги вище наведене, апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні за ч.1 ст.130 КпАП України, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, апеляційний суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Давидова Олександра В`ячеславовича залишити без задоволення. Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.