Постанова 4811 № 459/3326/19

Справа № 459/3326/19 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І. Провадження № 22-ц/811/2299/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 80 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ванівського О.М., суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 31 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про визнання незаконним застосування пониження коефіцієнту трудової участі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди,- в с т а н о в и в : В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати незаконним застосування до нього відповідачем пониження коефіцієнту трудової участі у період з липня 2015р. по липень 2016р., стягнути невиплачену заробітну плату у сумі 30880,25грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення у сумі 53814, 06грн., моральну шкоду у сумі 15000грн. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що він працював на шахті в період з 07.07.2015 року по 07.07.2016 року. При звільненні не було повністю виплачено заробітну плату, оскільки зарплата виплачувалась із порушенням норм КЗпП та умовам колективного договору. А саме адміністрацією шахти умисно понижувались коефіцієнти щомісяця, а таким чином виплачували менші суми заробітної плати за випрацюваний час. Позивач був змушений звернутись із відповідними скаргами в ГУ Держпраці у Львівській області. Було проведено інспекційне відвідування та було винесено припис про усунення виявлених порушень. У ході інспекційного відвідування, при вивчені наданих документів встановлено, що визначення конкретного розміру коефіцієнту трудової участі (далі КТУ) для кожного працівника відбувалось щомісячно на засіданні Ради бригади. Однак, адміністрацією шахти не надано положень чи інших документів, які б регламентували порядок створення, діяльність та склад Ради бригади. Розподіл КТУ зафіксовано протоколами Ради бригади - без номерів та дати проведення таких засідань. Вказані протоколи є затверджені директором Шахти. У всіх протоколах зазначена однакова причина для застосування КТУ у понижуючому розмірі ( 0,6, 0,8 чи 0,9 ) без кількісної диференціації причин їх застосування та, відповідно, зменшення заробітної плати, що може свідчити про неналежне обгрунтування застосування КТУ. У ході інспекційного відвідування не надавалися підтверджуючі документи про ознайомлення працівників із конкретним розміром КТУ. У вищевказаних проколах не зазначено членів бригади, присутніх на Раді бригади по розподілу КТУ та ким прийнято рішення щодо такого розподілу. Застосування КТУ в понижуючому розмірі в окремих місцях застосовано при обчислені премій та оплати за роботу у вихідні дні у подвійному розмірі. Припис держпраці не виконаний та не було виплачено у повному розмірі зарплату. У зв`язку із незаконним пониження КТУ за 2015 рік позивачу не доплачено: жовтень було нараховано 10 055,61 грн. мало бути 11 172,9 грн., листопад було нараховано 4 958,82 грн. мало бути 8 264,70 грн., грудень було нараховано 8 447,35 грн. мало бути 14 078,92 грн. А також за 2016 рік: січень було нараховано 8161,34 грн. мало бути 9 068,15 грн., лютий було нараховано 8 060,53 грн. мало бути 10 075,66 грн., березень було нараховано 18 037,04 грн. мало бути 22 546,75 грн., травень було нараховано 6 590,55 гри. мало бути 10 984,25 грн., червень було нараховано 7 591,60 грн. мало бути 9 489,5 грн., липень було нараховано 10 654,07 грн. мало бути 17 756,78 грн. Різниця і становить борг по не виплаченій заробітній платі 30880,82грн. У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку (282 робочі дні) у сумі 53814,06грн. Незаконною невиплатою заробітної плати позивачу була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 15000грн. Просив позов задовольнити. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 31 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про визнання незаконним застосування пониження коефіцієнту трудової участі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що з матеріалів справи вбачається, що визначення конкретного розміру коефіцієнту трудової участі (далі - КТУ) для кожного працівника відбувалось щомісячно на засіданні Ради бригади. Кожне засідання ради бригади оформлялось Протоколом. Однак, Відповідач в процесі розгляду справи не надав положень чи інших документів, які б регламентували порядок створення, діяльність та склад Ради бригади. Розподіл КТУ зафіксовано протоколами Ради бригади - без номерів та дати проведення таких засідань. Вказані протоколи є затверджені директором Шахти. У всіх протоколах зазначена однакова причина для застосування КТУ у понижуючому розмірі (0,6, 0,8 чи 0,9) без кількісної диференціації причин їх застосування та, відповідно, зменшення заробітної плати, що може свідчити про неналежне обґрунтування застосування КТУ. У вищевказаних проколах не зазначено членів бригади, присутніх на Раді бригади по розподілу КТУ та ким прийнято рішення щодо такого розподілу. Застосування КТУ в понижуючому розмірі в окремих місцях застосовано при обчислені премій та оплати за роботу у вихідні дні у подвійному розмірі. Окрім того, адміністрацією Шахти в односторонньому порядку, без належного повідомлення працівників, щомісячно приймаються рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, без належного на це обґрунтування, чим порушено вимоги частини 4 статті 97 КЗпП України.Стверджує, що всі ці факти в сукупності свідчать про грубі порушення трудового законодавства ІІрАТ «Шахта «Надія» при визначені оплати праці ОСОБА_1 , зокрема в понижені розміру КТУ. У зв`язку із тим, що пониження КТУ відбулось із порушеннями та проводилось не повноважним складом бригади, будь які рішення цієї бригади є незаконними. Щодо висновків суду про те, що зміна коефіцієнта трудової участі ОСОБА_1 буде стосуватись прав і обов`язків інших працівників бригади на оплату праці, які не залучені до участі у справі, то такі висновки вважає безпідставними. Відповідачем в процесі розгляду справи не надано жодного документа котрий би свідчив про загальний заробіток бригади, яким чином він ділився між членами бригади. Враховуючи наведене просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким задоволити його позов. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав суду заяву про слухання справи з викликом його в судове засідання. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових спорів. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Як вбачається із позовних вимог, предметом позову є визнання незаконним застосування пониження коефіцієнту трудової участі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін. Враховуючи наведене, для повного та всебічного встановлення обставин справи немає необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при розподілі КТУ були допущені порушення, однак підстав для застосування КТУ у розмірі 1,0 і більше по відношенню до позивача не було у зв`язку з наявністю відповідних зауважень. Позивачем не доведено неправильність розрахунку загального заробітку бригади, натомість позивачем запропонований свій розрахунок трудової участі без врахування трудової участі інших працівників. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 останній працював у ПАТ «Шахта» Надія» в період з 07.07.2015 року по 07.07.2016 року. Відповідно до характеристики з місця праці ПАТ «Шахта`Надія» ОСОБА_1 не зарекомендував себе, як добросовісний працівник. На підставі звернення позивача до Головного управління державної праці у Львівської області було проведено інспекційне відвідування та складено акт інспекційного відвідування № ЛВ 2452/457/АВ від 08.05.2019року та на підставі акту було винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ2452/457АВ/П від 08.05.2019 року. У ході інспекційного відвідування, при вивчені наданих документів встановлено, що визначення конкретного розміру КТУ для кожного працівника відбувалось щомісячно на засіданні Ради бригади. Однак, адміністрацією Шахти не надано положень чи інших документів, які б регламентували порядок створення, діяльність та склад Ради бригади. Так, розподіл КТУ зафіксовано протоколами Ради бригади - без номерів та дати проведення таких засідань. При ньому, вказані протоколи є затверджені директором Шахти. При цьому, у ході інспекційного відвідування не надано підтверджуючих документів про ознайомлення працівників із конкретним розміром КТУ, який щомісячно застосовано при нарахуванні заробітної плати, в тому числі, у понижуючому розмірі. А також, у вищевказаних проколах не зазначено членів бригади, присутніх на Раді бригади по розподілу КТУ та ким прийнято рішення щодо такого розподілу. Як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви копій протоколів засідань Ради бригади ОСОБА_1 було застосовано КТУ за спірний період у наступних розмірах: у жовтні 2015 року - КТУ 0,9; у листопаді 2015 року - КТУ 0,6; у грудні 2015 року - КТУ 0,6; у січні 2016 року - КТУ 0,9; у лютому 2016 року - КТУ 0,8; у березні 2016 року - КТУ 0,8; у травні 2016 року - КТУ 0,6; у червні 2016 року - КТУ 0,8; у липні 2016 року - КТУ 0,6. Причинами встановлених розмірів КТУ в протоколах зазначено: невиконання, низька трудова дисципліна, низький професійний рівень, халатне відношення до роботи. Положеннями статті 94 КЗпП України, статей 1, 2, 4 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. До складу заробітної плати входить: 1) основна заробітна плата винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників; 2) додаткова заробітна плата винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Згідно із частиною першою статті 15 Закону «Про оплату праці» та частинами першою, другою статті 97 КЗпП України, оплата праці працівників на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці, яка може проводитися як за результатами індивідуальних, так і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою статті 97 КЗпП України та частиною першою ст. 15 Закону «Про оплату праці». Статтями 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівникам гарантовано право на оплату їх праці на підставі укладеного трудового договору відповідно до актів законодавства і колективного договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Зміст зазначених норм права свідчить про те, що заробітна плата працівникові госпрозрахункового підприємства виплачується за фактично виконану роботу відповідно до встановлених ставок чи відрядних розцінок з урахуванням норми часу і виробітку в межах певної частини доходу підприємства, нарахування якої може бути проведено як за результатами індивідуальних, так і колективних робіт відповідно до умов колективного договору. При відрядній формі оплати праці розмір основної заробітної плати визначається обсягом виконаної роботи, що відбивається у відрядному наряді. Коефіцієнт трудової участі це узагальнений показник, який відображає реальний вклад кожного члена бригади в загальні результати роботи з обліком індивідуальної продуктивності, якості праці та відношенні до праці. Відповідно до статті 252-7 КЗпП України колектив бригади може розподіляти колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі. Коефіцієнти членам бригади затверджуються колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади). При застосуванні коефіцієнта трудової участі заробітна плата працівника не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру. У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що якщо відповідно до статті 252-7 КЗпП України колективний заробіток розподіляється із застосуванням коефіцієнта трудової участі, затвердженого колективом бригади, спори її членів, пов`язані з незгодою із цим коефіцієнтом, вирішуються з урахуванням обставин, виходячи з яких він був установлений, а також його відповідності загальним положенням щодо розміру заробітної плати (частина друга статті 94 КЗпП України). Аналіз вищезазначених норм трудового законодавства та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України дає підстави для висновку про те, що коефіцієнт трудової участі може бути застосований до заробітної плати, якщо її розмір не буде нижчим від встановленого державою мінімального розміру. Згідно з Положенням з організації оплати праці на шахті (додаток № 16 до Колдоговору), на підприємстві застосовуються дві системи оплати праці: почасова система, за якою розмір заробітної плати визначається в залежності від кількості відпрацьованого часу; відрядна система, за якою розмір одержаної заробітної плати визначається в залежності від обсягу виконаних робіт і відрядної розцінки. На підприємстві використовується бригадно-відрядна форма оплати праці, тобто за умовами виробничого процесу робота виконується бригадою працівників. При бригадно-відрядній оплаті праці норми виробітку і відрядні розцінки встановлюються загальні для всієї бригади. Відповідно розмір заробітної плати визначається виходячи з об`ємів виконаних робіт і відрядних розцінок. Для розподілу колективного заробітку робітників бригади на підприємстві застосовується КТУ (коефіцієнт трудової участі), який передбачений Положенням про коефіцієнт трудової участі (додаток № 34 до Колективного договору між адміністрацією ДВАТ «Шахта «Надія» та трудовим колективом), який діяв на той час. У відповідності до Положення про коефіцієнт трудової участі коефіцієнт трудової участі (КТУ) представляє собою узагальнену кількісну оцінку реального вкладу кожного робітника в результатах колективної праці. КТУ встановлюється диференційовано в межах 0,6-1,5. КТУ 1,0 встановлюється робочим, які на протязі зміни чи місяця працювали добросовісно, виконували всі завдання гірничого майстра, бригадира чи інших дільниць і не мали зауважень. Як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви копій протоколів засідань Ради бригади ОСОБА_1 було застосовано КТУ за спірний період у наступних розмірах: у жовтні 2015 року - КТУ 0,9; у листопаді 2015 року - КТУ 0,6; у грудні 2015 року - КТУ 0,6; у січні 2016 року - КТУ 0,9; у лютому 2016 року - КТУ 0,8; у березні 2016 року - КТУ 0,8; у травні 2016 року - КТУ 0,6; у червні 2016 року - КТУ 0,8; у липні 2016 року - КТУ 0,6. Причинами встановлених розмірів КТУ в протоколах зазначено: невиконання, низька трудова дисципліна, низький професійний рівень, халатне відношення до роботи. З огляду на викладене, КТУ за спірний період засіданнями Ради бригади встановлено в межах норм визначених додатком до Колективного договору. Підстави для застосування КТУ у розмірі 1,0 і більше по відношенню до позивача були відсутні в зв`язку з наявністю відповідних зауважень. З аналізу Положення з організації оплати праці та Положення про коефіцієнт трудової участі при відрядній системі, вбачається, що заробітна плата цілком залежить від результатів праці, оскільки при цій системі оплати праці не існує гарантій обов`язкового одержання працівником якогось твердого мінімуму заробітної плати, крім причин, які залежать від працівника і оплата яка проводиться у відповідності до ст. 111 КЗпП України та не забезпечує присвоєння коефіцієнта трудової участі у розмірі 1,0. При розподілі всього колективного заробітку із застосуванням КТУ встановлена працівнику тарифна ставка може зменшуватися, внаслідок чого зменшується його заробітна плата, проте нарахована заробітна плата не є нижчою ніж законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Заробітна плата апелянта за спірний період не є нижчою від встановленого державою мінімального розміру (ст.95), що відповідає вимогам ст. 252-7 КЗпП України. Твердження апелянта про те, що йому умисно понижувались коефіцієнти щомісяця не відповідають дійсності, не підтверджені жодними доказами, а є лише його припущеннями. У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тому братися до уваги не можуть. Крім того, з апеляційної скарги вбачається, що апелянт ототожнює застосування понижуючого коефіцієнту з матеріальною відповідальністю, що не відповідає фактичним обставнам справи. У відповідності до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. В даному випадку, причинами встановлення понижуючих розмірів КТУ було: невиконання, низька трудова дисципліна, низький професійний рівень, халатне відношення до роботи, про що зазначено в протоколах, а не заподіяна підприємству шкода. Крім того, можливість встановлення понижуючого коефіцієнту чітко передбачена Положенням про коефіцієнт трудової участі (додаток до Колективного Договору). Тому твердження апелянта про те, що його було притягнено до матеріальної відповідальності не відповідає дійсності і не підтверджено жодними доказами. Зниження розміру КТУ не є дисциплінарним стягненням, застосовується не роботодавцем, не є формою впливу трудового колективу на працівника у разі вчинення дисциплінарного проступку, а визначається за правилами розподілу колективного заробітку та регламентовано ст. 252-7 КЗпП України. За відсутності в матеріалах справи доказів неправильності розрахунку загального заробітку бригади, зміна коефіцієнта трудової участі конкретного працівника бригади буде стосуватися прав та обов`язків інших працівників бригади на оплату праці, які не залучені до участі у справі, оскільки збільшення чи зменшення КТУ одного з працівників бригади в межах загального заробітку бригади призведе до перегляду КТУ інших членів бригади. Колегія суддів вважає,що в справі відсутні докази порушення права позивача на оплату праці, оскільки фактичні дані свідчать про те, що саме за колективними результатами праці проводився розподіл відрядного заробітку всередині колективу бригади, і не надано доказів неправильності розрахунку загального заробітку бригади. Інші доводи, наведені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 274, 367, 368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 31 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 23.11.2020 року. Головуючий : О.М. Ванівський Судді: Н.П. Крайник О.Я Мельничук