Постанова Донецький апеляційний суд № 265/1537/20

33/804/619/20 265/1537/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м. Маріуполь Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Свіягіна І.М., перевіривши апеляційну скаргу захисника адвоката Калініченка А.В., діючого в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 420,40 грн, в с т а н о в и л а: згідно постанови суду, 04 лютого 2020 року о 21:30 годині в районі узбережжя річки «Кальміус» в Лівобережному районі міста Маріуполя ОСОБА_1 здійснював лов риби забороненим знаряддям лову сіткою «павук». Улову риби не виявлено. Відповідно до п. 3.15 Правил спортивного та любительського рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19, забороняється лов водних живих ресурсів: із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.85 КУпАП України, оскільки він грубо порушив п.3.15 Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України 15 лютого 1999 року №

19. Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Не погодившись із судовим рішенням, через місцевий суд захисником адвокатом Калініченком А.В., діючим в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 09.11.2020 року подана апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на дію у країні карантину. Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного. За змістом ст.289 КУпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, законну мету і не порушують саму сутність цього права. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року). Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що хоча ОСОБА_1 не був присутній 16.03.2020 року в судовому засіданні (а.с. 8-9), він був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи (а.с.7), клопотань про перенесення судового розгляду матеріали справи не містять, після розгляду справи суд того ж дня направив останньому копію прийнятої постанови, яку ОСОБА_1 отримав 24.03.2020 року (а.с.13). Більш того, матеріали справи містять постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 вересня 2020 року, яка підтверджує факт сплати останнім штрафу, призначеного постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16.03.2020 року за ч.4 ст.85 КУпАП (а.с.17). З урахуванням цього слід визнати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не були порушенні права останнього, передбачені ст. 268 КУпАП, який був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративні правопорушення стосовно нього. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. На підставі ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин. За правовим змістом зазначених норм, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений апелянту тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об`єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення. В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено, що строк пропущений у зв`язку з дією карантину. Однак, з цим ствердженням не можна погодитися, оскільки з моменту винесення постанови пройшло майже вісім місяців, копія постанови отримана в межах строку на апеляційне оскарження, а тому у ОСОБА_1 була змога у будь-який зручний спосіб подати апеляційну скаргу у визначений законом строк. У зв`язку з вищенаведеними обставинами та з урахуванням положень ч. 2 ст. 294 КУпАП, відповідно до яких, початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а також практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, апеляційна скарга захисника адвоката Калініченка А.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подана з пропуском встановленого законом строку на оскарження, оскільки останній хоча і не був присутнім в судовому засіданні 16.03.2020 року при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно нього, однак був обізнаний, що справа відносно нього буде розглядатися 16.03.2020 року в Орджонікідзевському районному суді м. Маріуполя Донецької області, він не був обмежений у конституційних правах, копію оскаржуваної постанови отримав 24.03.2020 року, сплатив призначений штраф, тоді як угоду про надання правової допомоги з адвокатом Калініченком А.В. уклав лише 20.10.2020 року (а.с.22), апеляційна скарга надійшла до суду першої інстанції з порушенням строку на апеляційне оскарження судового рішення, та за відсутності вмотивованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Таким чином, апеляційна скарга захисника адвоката Калініченка А.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,- п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу захисника адвоката Калініченка А.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.03.2020 року щодо ОСОБА_1 , разом із доданими документами повернути особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Донецького апеляційного суду І.М.Свіягіна