Постанова КЦС ВС № 161/5127/17

Постанова Іменем України 16 листопада 2020 року м. Київ справа № 161/5127/17 провадження № 61-9717 св 19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Транс», публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»; особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 , який діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , на ухвалу Волинського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Транс» (далі - ТОВ «Вест Транс»), публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк») про визнання аукціону та договорів про відступлення права вимоги недійсними. Позовна заява мотивована тим, що 07 серпня 2007 року між нею та ПАТ «Брокбізнесбанк» укладено кредитний договір № 486/07, відповідно до умов якого вона отримала кредит на суму 225 000 дол. США строком до 06 серпня 2012 року. У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 07 серпня 2007 року між нею та банком укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір про надання в іпотеку належних їй на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 158,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 86,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, загальною площею 0,1025 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 . В подальшому право вимоги за вищенаведеними кредитним та іпотечним договорами було реалізовано на електронних торгах ТОВ «Вест Транс», з яким банк уклав договори про відступлення права вимоги від 22 березня 2017 року. Вказувала, що оспорювані договори про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договорами факторингу, які можуть укладатися лише між фінансовими установами. Разом з тим, ТОВ«Вест Транс» було неправомірно допущено до участі в електронних торгах, оскільки вказане товариство не має статусу фінансової установи. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними електронні торги, проведені від 09 березня 2017 року, визнати недійсними договори про відступлення прав вимоги від 22 березня 2017 року, укладені між ТОВ «Вест Транс» та ПАТ «Брокбізнесбанк». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2017 року у складі судді Подзірова А. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11 червня 2014 року № 45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк». Судом встановлено, що ТОВ «Вест Транс» не має статусу банку або фінансової установи. Разом з тим, судом враховано, що на реалізацію пункту 10 частини першої, пункту 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внесла зміни своїм рішенням від 21 листопада 2016 року № 2526, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2016 року за № 1611/29741 до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме: у пункті 5.11. глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893, слова «між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)» виключила. Тобто з 13 грудня 2016 року редакція пункту 5.11. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388, встановлює, що право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання, шляхом проведення відкритого конкурсу, мають право не тільки банки та небанківські фінансові установи, так і інші фізичні та юридичні особи, які не віднесені до банків та небанківських фінансових установ. При укладенні оспорюваного договору про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22 березня 2017 року сторони керувалися положеннями статей 512, 513, 514 ЦК України, зазначений договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього правочину недійсним. З аналогічних підстав суд не вбачав підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22 березня 2017 року та аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № 486/07 та іпотечним договором від 07 серпня 2007 року. Суд зазначив, що ПАТ «Брокбізнесбанк» правомірно та обґрунтовано реалізувало на електронних торгах ТОВ «Вест Транс» право вимоги за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Ухвалою Волинського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи, - ОСОБА_2 , який діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2017 року. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що при розгляді апеляційної скарги, поданої ОСОБА_2 у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , апеляційним судом встановлено, що права заявника та його малолітньої доньки оскаржуваним судовим рішенням не порушені, крім того, питання про будь-які їх права, обов`язки, інтереси, у тому числі житлові, стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися. У правовідносинах, які виникли між позивачем у справі ОСОБА_1 та відповідачами ТОВ «Вест Транс», ПАТ «Брокбізнесбанк» не існує правового зв`язку із заявником ОСОБА_2 і його малолітньою донькою, а тому ОСОБА_2 та його малолітня донька не відносяться до суб`єктів апеляційного оскарження. Короткий зміст вимог касаційної скарги У листопаді 2019 року ОСОБА_2 , який діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення й передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 161/5127/17 із Луцького міськрайонного суду Волинської області. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження, не врахувавши, що оскаржуване судове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2017 року безпосередньо стосується його прав та інтересів, а також прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_3 . Вказує, що є сином позивача ОСОБА_1 , разом з малолітньою дочкою ОСОБА_3 вони зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_1 , який належав позивачу та проданий новому власнику. Правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 , ТОВ «Вест Транс» та ПАТ «Брокбізнесбанк» прямо вплинули на його з дитиною речові права, зокрема, право користування вказаним житловим будинком. Визнавши заявників такими, що не відносяться до суб`єктів апеляційного оскарження, апеляційний суд оскаржуваною ухвалою фактично позбавив їх можливості захистити своє порушене речове право на чуже майно, що гарантовано законодавцем у статті 396 ЦК України, а також житлові права та інтереси, породжені правом користування чужим майном, яке перебувало у власності матері - ОСОБА_1 . Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судами Предметом спору у даній справі є вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним аукціону та договорів відступлення права вимоги. Судами встановлено, що 07 серпня 2007 року ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 486/07, відповідно до умов якого позивачу надано кредит у розмірі 225 000 дол. США строком до 06 серпня 2012 року. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 07 серпня 2007 між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір про надання в іпотеку належних позивачу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 158,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 86,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, загальною площею 0,1025 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11 червня 2014 року № 45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк». Процедура ліквідації банку триває. 09 березня 2017 року проведені електронні торги, результати яких оформлені протоколом № UA-EA-2017-02-21-000016-b (номер лоту Q3919625275b2879). До активів лоту віднесене право вимоги за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № 486/07, укладеним з ОСОБА_1 , та договорами забезпечення. Переможцем торгів визначено ТОВ «Вест Транс». 22 березня 2017 року між ТОВ «Вест Транс» та ПАТ «Брокбізнесбанк» укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, в якому зазначено, що він укладається у зв`язку з укладанням договору про відступлення права вимоги від 22 березня 2017 року №

148. За умовами договору первісний іпотекодержатель (банк) відступає новому іпотекодержателю (ТОВ «Вест Транс») права вимоги за іпотечним договором, укладеним між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 з усіма додатковими угодами та додатками до нього, а новий іпотекодержатель приймає це відступлення. Вказаний договір зареєстрований у реєстрі за №

272. Крім того, 22 березня 2017 року між ТОВ «Вест Транс» та ПАТ «Брокбізнесбанк» укладено договір № 125 щодо нерозголошення банківської таємниці та конфіденційної інформації. Також ТОВ «Вест Транс» та ПАТ «Брокбізнесбанк» укладено та підписано акт прийому-передачі до договору № 148 про відступлення прав вимоги від 22 березня 2017 року. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2017 року у справі, що переглядається, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У вересні 2019 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2017 року, у якій посилався на те, що він є сином позивача ОСОБА_1 , разом з малолітньою дочкою ОСОБА_3 вони зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_1 , користуються земельною ділянкою, на якій розташований будинок. У вересні 2019 року він дізнався про наявність судових спорів щодо будинку, у якому він проживає. Оскарженим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2017 року у цій справі порушені його права та права малолітньої дитини, оскільки вони проживають у будинку, який проданий новому власнику. Зокрема, відмова у позові про визнання недійсними прилюдних торгів та зміна власника будинку є передумовою для їх подальшого виселення. Також ОСОБА_2 надав в апеляційній скарзі правову оцінку дій ПАТ «Брокбізнесбанк» щодо нарахування процентів за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № 486/07, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Брокбізнесбанк», та зазначив, що в публічному паспорті активу по зазначеному кредитному договору банк оприлюднив недостовірні дані заборгованості за кредитом, тому відчужив ТОВ «Вест Транс» право вимоги за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № 486/07. На думку ОСОБА_2 , суд першої інстанції безпідставно вважав оспорений договір договором цесії, а не факторингу, не звернувши увагу на те, що фактором може бути лише фінансова установа, у той час як ТОВ «Вест Транс» не є фінансовою установою, а тому не мало права укладати договір факторингу. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_2 , який діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Верховний Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц. У справі, що переглядається, апеляційний суд після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , перевіривши, що оскаржуваним судовим рішенням права заявника та його малолітньої доньки не порушені, також питання про будь-які їх права, обов`язки, інтереси, у тому числі житлові, стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, встановивши, що у правовідносинах, які виникли між позивачем у справі ОСОБА_1 та відповідачами ТОВ «Вест Транс», ПАТ «Брокбізнесбанк» не існує правового зв`язку із заявником ОСОБА_2 і його малолітньою донькою, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 та його малолітня донька не відносяться до суб`єктів апеляційного оскарження та обґрунтовано закрив апеляційне провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Ухвалу Волинського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара