Постанова 4856 № 120/2127/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2127/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Наталія Володимирівна Суддя-доповідач: Іваненко Т.В. 24 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року (місце ухвалення рішення - м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати йому до пільгового стажу роботу на посаді зі шкідливими умовами праці за Списком №2 повний робочий день за професією «огранувальник алмазів у діаманти» на Вінницькому заводі «Кристал» в періоди навчання в технічному училищі з 01.09.1982 по 01.07.1983, період служби в армії з 09.06.1983 по 26.04.1985 та пільговий стаж роботи на Вінницькому заводі «Кристал» з 18.09.1985 по 20.03.1999 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 25.02.2020. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830009169 від 28.02.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 20.02.2020, з урахуванням правових висновків викладених у рішенні суду. - в іншій частині позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо зарахування до пільгового стажу позивача період його роботи з 18.09.1985 по 20.03.1999, та зобов`язанні відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з моменту звернення до пенсійного органу. Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. З матеріалів справи встановлено, що 20.02.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830009169 від 28.02.2020 відмовлено в призначенні позивачу відповідної пенсії. У рішенні зазначено, що ОСОБА_1 надав уточнюючу довідку про пільговий характер роботи № 10/11 від 07.02.2020, видану ДП «Вінницький завод «Кристал», згідно якої він в період з 18.09.1985 по 31.12.1991 протягом повного робочого дня працював зі шкідливими умовами праці та виконував роботи по грануванню алмазів у діаманти без застосування робототехніки, за професією огранувальника алмазів у діаманти з посиланням на розділ ХХХІІІ Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956. В даній довідці зазначено також періоди перебування заявника у відпустках без збереження заробітної плати з 02.10.1987 по 05.10.1987 , з 21.04.1988 по 22.04.1988, з 13.12.1988 по 15.12.1988, з 12.12.1989 по 26.12.1989, з 01.02.1991 по 08.02.1991. Дані періоди не зараховані позивачу до пільгового стажу роботи, оскільки відповідач вказує на відсутність законних підстав для такого зарахування. Таким чином, до пільгового стажу позивачу було зараховано періоди з 18.09.1985 по 01.10.1987, з 06.10.1987 по 20.04.1988, з 23.04.1988 по 12.12.1988, з 16.12.1988 по 11.12.1989, з 27.12.1989 по 31.01.1991, з 09.02. по 31.12.1991, що фактично становить 6 років 2 місяці 13 днів. Щодо зарахування до пільгового стажу періоду з 01.01.1992 по 14.06.2004 відповідач зазначає, що також відсутні законні підстави, оскільки відсутнє документальне підтвердження проведення та затвердження результатів проведення атестації робочих місць. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок. Згідно з п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.1982 по 23.07.1983 навчався у Вінницькому технічному училищі № 7 за спеціальністю «огранувальник алмазів у діаманти». Період навчання у Вінницькому технічному училищі № 7 за спеціальністю «огранувальник алмазів у діаманти» підтверджується також копією диплому серії НОМЕР_1 від 23.07.1983. Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21.09.1985, ОСОБА_1 : - з 09.06.1983 по 26.04.1985 проходив службу в Радянській армії. - 18.09.1985 прийнятий огранувальником алмазів на підшліфовку по 3 розряду в цех № 1 Вінницького заводу «Кристал» - 01.04.1988 переведений на нові умови оплати праці огранувальник алмазів у діаманти (на підшліфовці) цеху № 1 по 3 розряду. - 02.03.1992 присвоєно 3 розряд розпилювальника алмазів і переведений в цех № 1 на дільниці розпилювання. - 01.03.1994 переведений огранувальником алмазів в діаманти по 3 розряду ( на підшліфовку) - 14.06.2004 звільнений за власний бажанням з Вінницького заводу «Кристал». Період проходження служби в Радянській армії з 09.06.1983 по 26.04.1985 також підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 . Згідно з п. 1, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМ України № 442 від 01.08.1992 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92. У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків №383 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестації Згідно з п. 4.4 Порядку №383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що висловлені у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №

1. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник". Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. За правилами п.п. 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п. 20). Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Так, відповідно до довідки, виданої ДП "Вінницький завод "Кристал" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №10/11 від 07.02.2020р., ОСОБА_1 працював повний робочий день на ДП Вінницький завод «Кристал» і за період роботи з 18.09.1985 по 31.12.1991 виконував роботу по огрануванню алмазів в діаманти у виробництві «оброблення металу» без використання робототехніки за професією «огранувальник алмазів у діаманти», що передбачена списком №2 розділ XV, пункт 10а, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 12.04.1990р. №365. За період роботи з 18.09.1985 по 31.12.1991р. пільговий стаж позивача складає 6 років 2 місяці 12 днів. Тож, з урахуванням положень пункту 3 Порядку №383, період роботи ОСОБА_1 на посаді огранувальника алмазів у діаманти з 18.09.1985 року по 20 серпня 1992 року має бути зарахованим до пільгового стажу за Списком №2. Оскільки, зазначений порядок набрав чинності з 21.08.1992 року, тому при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими важкими умовами праці після 21.08.1992 року відповідне право впродовж цього періоду має бути підтверджено результатами атестації. Згідно з матеріалами справи, на ДП "Вінницький завод "Кристал" першу атестацію робочих місць по списку №2 було проведено згідно наказу №123 від 21 березня 1994 року. Однак поданням Державної експертизи умов праці 05.01.1996 та висновком №06-04-36 про усунення недоліків призупинено з моменту одержання подання дії прийнятих рішень та наказу №123 від 21.03.94 по пільговому пенсійному забезпеченню. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що період з 21.08.1992 по 20.03.1999 не може бути зараховано до пільгового стажу роботи, та як наказ ДП "Вінницький завод "Кристал" №123 від 21.03.1994 року "Про результати атестації робочих місць за умовами праці" скасовано наказом №150 від 27.05.2008. Однак, колегія суддів вважає, що скасування висновків про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці більш, ніж через 14 років після проведення такої атестації, не залежить від працівника і не може позбавити особу її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому у випадку її не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неправомірним. Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що твердження пенсійного органу щодо такої підстави не врахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду роботи позивача з 18.09.1985 по 20.03.1999, як відсутність матеріалів атестації робочих місць чи не проведення атестації робочого місця, є безпідставними, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими. Щодо доводів апелянта про зарахування періодів навчання в технічному училищі з 01.09.1982 по 01.07.1983 та служби в армії з 09.06.1983 по 26.04.1985, колегія суддів зазначає наступне. Умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах. Згідно з абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я та віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII і абзац 2 частини першої статті 2 Закону № 2232-XII). Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону № 1788-XII або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом № 1058-IV. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону Закон №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження строкової військової служби, який зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в період навчання в технічному училищі позивача було призвано на військову службу в Радянській армії. Відтак, колегія суддів вважає, що періоди навчання в технічному училищі з 01.09.1982 по 08.06.1983 та служби в армії з 09.06.1983 по 26.04.1985 мають бути враховані позивачу до розрахунку стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією. Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У рішенні від 04.06.2019 №2-р/2019 Конституційний Суд України зазначив, що додержання конституційних принципів соціальної держави обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов`язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України (абзац 8 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011). Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (абзац 2 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012). Аналізуючи викладені обставини, сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011. Конституційний Суд України також зазначив, що держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу на посаді зі шкідливими умовами праці за Списком №2, повний робочий день, за професією «огранувальник алмазів у діаманти»: період навчання в технічному училищі з 01.09.1982 по 08.06.1983, період служби в армії з 09.06.1983 по 26.04.1985 та період роботи на Вінницькому заводі «Кристал» з 18.09.1985 по 20.03.1999 і призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 25.02.2020. Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.