Постанова 4850 № 200/18158/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року справа №200/18158/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (повне судове рішення складено 30 листопада 2022 року) у справі № 200/18158/21 (суддя в І інстанції Череповський Є.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії та скасувати лист-відмову 404-403/Ф-02/8-0572/21 від 31.05.2021. зобов`язати Управління зробити перерахунок його пенсії згідно статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» з 25.05.2021. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу період його роботи на ВП Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» з 12.07.1977 по 21.06.1979, з 15.05.1981 по 29.01.1983, зарахувати до пільгового стажу період військової служби з 29.06.1966 по 17.03.1967. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 17.12.2001 знаходиться на обліку в Селидівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримував пенсію згідно Закону України «Про державну службу». 01.05.2020 позивача було переведено на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). 25.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VІ «Про престижність шахтарської праці» (далі Закон № 345). 30.06.2021 позивачем отримано лист про відмову в перерахунку пенсії від 31.05.2021. Відмова аргументована не достатнім пільговим стажем, а саме згідно ст.8 Закону № 345 повинно бути 15 років пільгового стажу для розрахунку 80% від середнього заробітку. Відповідачем нараховано позивачу 12 років 6 місяців 13 днів. Не зараховано до пільгового стажу період роботи на ВП Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» з 12.07.1977 по 21.06.1979, з 15.05.1981 по 29.01.1983 на посаді головного інженера та не зараховано період військової служби з 29.06.1966 по 17.03.1967. З даним рішенням позивач не згоден, а тому звернувся до суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно статті 8 Закону № 345 та не зарахуванні зарахувати до пільгового стажу період військової служби з 29.06.1966 по 17.03.1967. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зробити перерахунок пенсії позивача згідно статті 8 Закону № 345 з 25.05.2021. Зобов`язано Управління зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період військової служби з 29.06.1966 по 17.03.1967. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 605,00 грн. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 01.05.2020 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058. Страховий стаж врахований по 28.02.2009 та складає 41 рік 10 днів, в т.ч. стаж пільговий за Списком № 1 - 17 років 9 місяців 11 днів, з них згідно ст. 14-25 - шахтарі - 12 років 6 місяців 13 днів. Оскільки позивач не звертався до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії, визначеною додатком 2 до Порядку №22-1, є неприйнятними доводи позивача, що листи- відповіді підтверджують звернення позивача до УПФУ з заявою та що листи-відповіді фактично є рішенням про відмову в перерахунку пенсії. З зазначених причин, управлінням ПФУ розглянута заява позивача від 25.05.2021, як звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Листом від 31.05.2021 №404-403/Ф-02/8-0572/21 управлінням надано відповідь на звернення, а не на заяву встановленого зразку. У зв`язку з не зверненням позивача з заявою про перерахунок пенсії, визначеною додатком 2 до Порядку №22-1, управлінням не приймалось рішення про відмову у перерахунку пенсії, яке начебто оскаржує позивач. Наведена правова позиція цілком узгоджується з постановами Верховного суду України від 06.12.2016 у справі № 2-а-4639/11/2414 та Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 461/4328/16-а, від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а. Щодо зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду проходження військової служби з 29.06.1966 по 17.03.1967, Управління зазначає наступне. Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) визначено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Пунктом 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Крім того, статтею 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є строк перерви між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу який не повинен перевищувати трьох місяців та зарахування на роботу за здобутою спеціальністю після закінчення навчання. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі №513/1195/16-а. Виходячи з вищевикладеного, період проходження строкової військової служби враховується до пільгового стажу за умови, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі або працювала за професією (займала посаду), що передбачає право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Постанови «Про внесення змін до деяких Законів України». Згідно трудової книжки позивача від 22.05.1967 вбачається, що до призиву на строкову військову службу позивач не працював за професією, що передбачає право на пенсію на пільгових умовах. За таких обставин, до пільгового стажу не зарахований період проходження строкової військової служби з 29.06.1966 по 17.03.1967. Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи на ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» з 12.07.1977 по 21.06.1979, з 15.05.1981 по 29.01.1983, Управління зазначає, що цей період був управлінням зарахований до пільгового стажу за Списком №

1. Щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу відповідно до ст. 8 Закону №

345. Статтею 8 цього Закону визначені особливості пенсійного забезпечення шахтарів, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345 та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день. Під повним робочим днем розуміють виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше як 80% робочого часу, встановленого для працівників цього виробництва, професій чи посад, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних із виконанням певних трудових обов`язків (п. 2 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383). Як вбачається з довідки, наданої позивачем від 25.06.2021 №236, яку видала ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», професія головного інженера шахти № 105 пов`язана з підземними роботами, передбачена Списком №1 розділ підрозділ 2 «Роботи на поверхні» підпункт б «Інженерно-технічні працівники», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1956 року № 1173. Згідно з підрозділу 2б розділу 1 Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1956 року № 1173 (який діяв до 10 березня 1994 року), правом пільгового пенсійного забезпечення користуються працівники, зайняті на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді). До зазначених осіб, зокрема, віднесена професія головного інженера. Аналіз положень статей 1, 8 Закону № 345, підрозділу 1 «Підземні роботи» та підрозділу 2 «Роботи на поверхні» розділу «Гірничі роботи» Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо важкими умовами праці, затвердженим КМУ від 22 серпня 1956 року №1173, свідчить про те, що до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345 та встановлені цим Законом пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку №1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день. Оскільки посада «головного інженера» на підземних роботах відноситься до підрозділу 2б розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1956 року № 1173 (який діяв до 10 березня 1994 року), від 11 березня 1994 року № 162 (який діяв до 16 січня 2003 року), та пункту 1.1г підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (який діяв до 03 серпня 2016 року), якими передбачено зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), то дія Закону № 345-VІ на позивача не поширюється. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постановах від 28 січня 2014 року у справі № 21-455а13, від 24 червня 2014 року у справі № 21-236а14, від 20 січня 2016 року у справі № 459/6146/13-а та Верховний Суд в постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 392/17/17. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), згідно паспорту серії НОМЕР_2 є громадянином України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугою років. Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки. Згідно військового квитка НОМЕР_3 , Позивач в період з 29.06.1966 по 17.03.1967 проходив військову службу в Радянській армії. Згідно копії трудової книжки № б/н виданої 22.05.1967, Позивач в спірні періоди: з 29.06.1966 по 17.03.1967 проходив службу в лавах Радянської армії; 11.05.1967 прийнятий до шахти №42 Курахівська трест Селидіввугілля кріпильником ремонту 2 розряду на ремонтно-відновлювальну ділянку; 12.07.1977 призначений головним інженером шахти №1; 21.06.1979 звільнений з шахти за переведення до ш/у «Гірник»; 15.05.1981 прийняти за переводом з виробничого об`єднання «Селидіввугілля» та призначений на посаду головного інженера шахти №105; 29.01.1983 звільнений з шахтоуправління «Гірник» за переводом. Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 236 від 25.06.2021, Позивач працював повний робочий день на підземних роботах в ш/у «Курахівське, ш/у «Гірник» і за період з 12.07.1977 по 21.06.1979 виконував «Гірничі роботи», «Видобування вугілля підземним способом» за професією, посадою головний інженер шахтоуправління, пов`язаний з підземними роботами, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 2б згідно Постанови РМ СРСР №1173 від 22.08.1956, за період з 15.05.1981 по 29.01.1983 виконував «Гірничі роботи», «Видобування вугілля підземним способом» за професією, посадою головний інженер шахти №105, пов`язаний з підземними роботами, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 2б згідно Постанови РМ СРСР №1173 від 22.08.1956. Згідно письмових роз`яснень Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в листі 404-403/Ф-02/8-0572/21 від 31.05.2021 на звернення Позивача, яке розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» вбачається наступне. З 17.12.2001 позивач отримував пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». 01.05.2020 позивача було переведено на пенсію за віком відповідно ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача врахований по 28.02.2009 та складає 41 рік 10 днів, в тому числі стаж на підземних роботах за списком №1 12 років 6 місяців 13 днів. Пенсію розраховано із заробітної плати 16084,79 грн згідно даних, шо містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 28.02.2009, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації - 3,29011, Середня заробітна плата по народному господарству застосована за 2014-2016 роки, яка складає 5426,60 грн. Згідно п.1 (абз.2) Закону України від 02.06.2005 № 2636-ІV «Про внесення змін до деяких Законів України», час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Період проходження строкової військової служби враховується до пільгового стажу за умови, якщо на момент призову на строкову військову службу особа: навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі; працювала за професією (займала посаду), що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України» (категорія стажу Список №1, ст. 14(20), ст. 14(25), ст.14(ч.2)). Враховуючи вищезазначене, період військової служби з 29.06.1966 по 17.03.1967 зараховано до загального страхового стажу. Право на обчислення пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345 (далі Закон - № 345) мають працівники, що видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівники шахтобудівних підприємств, які відпрацювали повний робочий день (чоловіки не менш як 15 років, жінки 7,5 років) на підземних роботах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відповідно до довідок № 235 від 03.07.2020 та № 266 від 23.07.2020, виданих ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», періоди роботи з 12.07.1977 по 21.06.1979 та 15.05.1981 по 29.01.1983 на посаді головного інженера пов`язаного з підземними роботами не передбачає зайнятість повний робочий день під землею, а лише 50% та більше відповідно до Закону №

345. Таким чином, в зв`язку з відсутністю зайнятості 15 років на підземних роботах повний робочий день, права на розрахунок пенсії з урахуванням ст. 8 Закону № 345 немає. Згідно розрахунку стажу позивача вбачається, що страховий стаж складає 41 рік 10 днів, в т.ч. стаж пільговий за Списком № 1 - 17 років 9 місяців 11 днів. Як вбачається з даного розрахунку спірні періоди роботи з 12.07.1977 по 21.06.1979 та 15.05.1981 по 29.01.1983 було зараховано до пільгового стажу за Списком №1. Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій, щодо не застосування при призначенні пенсії позивачу норми ст. 8 Закону № 345 та періоду служби в армії. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного. Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина статті 92 Конституції України). Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Статтею 114 Закону № 1058 врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Згідно частини першої статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Як зазначено у частині третій статті 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Разом з тим, Закон № 345 спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів. Статтею 1 Закону 345 передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей. Згідно абзацу третього частини першої статті 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Статтею 8 Закону № 345 визначені особливості пенсійного забезпечення шахтарів, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 640/4469/17. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Як встановлено судом, позивач у періоди роботи з 12.07.1977 по 21.06.1979 та з 15.05.1981 по 29.01.1983 виконував роботи, які передбачена Списком № 1, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, Постановою Кабінетом Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.94 № 162 та Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №

36. В той час, відповідач зазначає, що вказані вище спірні періоди роботи зараховані як пільговий стаж по Списку № 1, проте не можуть бути зараховані саме до пільгового стажу з повним робочим днем на підземних роботах за Списком № 1 в розумінні Закону №

345. Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими та звертає увагу пенсійного органу на те, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постановах Верховного Суду у справах №345/4616/16 (постанова від 20.11.2018), №345/4570/16-а (постанова від 06.02.2019), №345/4462/16-а (постанова від 05.12.2019), №345/3954/16-а (постанова від 11.07.2019) та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв`язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах. Під час розгляду справи судом за наслідками дослідження записів трудової книжки позивача та уточнюючої довідки № 236 від 25.06.2021, встановлено факт роботи позивача на підземних роботах повний робочий день на передбаченій Списком №1 посаді, пов`язаній з видобуванням корисних копалин, що в силу приписів статей 1, 8 Закону № 345 відносить її до осіб, які мають право на пенсію за цим законом. Крім того, відповідно до дослідженої довідки про підтвердження трудового стажу посада позивача передбачена підрозділом, право на пільгову пенсію за яким мають робітники навіть за умови роботи неповний робочий час (50 відсотків і більше). При цьому, саме по собі віднесення посади позивача за тим чи іншим кодом професій не є показником тривалості його робочого часу. Одночасно, ця ж довідка містить відмітку про роботу позивача в обліковому періоді на підземних роботах повний робочий день. Саме ці дані відображають необхідну для перерахунку пенсії за Законом № 345 інформацію. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 345/2562/17. Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що пільговий стаж за списком № 1 позивача складає 17 років 9 місяців 11 днів. Враховуючи, що позивач має стаж на підземних роботах 17 років 9 місяців 11 днів, тобто він набув необхідного стажу на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії у розмірі, передбаченому статтею 8 Закону 345, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості вимог про зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до порядку, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме у розмірі 80 відсотків фактичної середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періоду військової служби позивача з 29.06.1966 по 17.03.1967, суд вказує на наступне. Згідно з п.п. «к» п. 109 розділу VIII постанови Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку. Частиною 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «д» і «л», прирівнюються за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. В період військової служби позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджена постановою Держпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162). Згідно п. 2.17 Інструкції № 162 до трудової книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів наступних документів такі записи: а) про час служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах Комітету державної безпеки СРСР і Міністерства внутрішніх справ СРСР, у всіх видах охорони, на яку поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби; б) про час навчання в професійно-технічних та інших училищах, на курсах і в школах по підвищенню кваліфікації, по перекваліфікації та підготовці кадрів; в) про час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських загонах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики), партійних школах, профруху і про час перебування в аспірантурі, клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених в п. 2.15 цієї Інструкції; г) про роботу як члена колгоспу - в тих випадках, коли чинним законодавством передбачено залік цієї роботи в загальний трудовий стаж робітників і службовців. Записами у трудовій книжці, військовим квитком позивача підтверджується період проходження військової служби з 29.06.1966 по 17.03.1967. Як вбачається з трудової книжки, довідки та розрахунку стажу, позивач з 11.05.1967 прийнятий до шахти №42 Курахівська трест Селидіввугілля кріпильником ремонту 2 розряду на ремонтно-відновлювальну ділянку, тобто за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Суд звертає увагу, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972, яка була чинною в період військової служби позивача. З огляду на наведене, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для зарахування періоду військової служби позивача з 29.06.1966 по 17.03.1967 до страхового та пільгового стажу. Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періоду військової служби позивача з 12.07.1977 по 21.06.1979, з 15.05.1981 по 29.01.1983, суд вказує на наступне. Відповідач у своєму відзиві не заперечує, що вказані посади належать до Списку №

1. Вказана обставина також підтверджується розрахунком стажу позивача. Виходячи з вищевикладеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. Щодо посилань відповідача на те, що позивачем було подано заяву про перерахунок пенсії не встановленого зразка, а тому її розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає таке Суд зазначає, що зміст заяви позивача про перерахунок його пенсії очевидно дає змогу оцінити намір заявника. В межах спірних правовідносин йдеться про перерахунок раніше призначеної пенсії, тобто вид пенсії не змінюється, і позивач звернувся до відповідача з заявою довільного зразка, яка містить всі необхідні дані для здійснення такого перерахунку пенсії, як просив позивач. Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 по справі № 537/3480/17 зроблено висновок, що «зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції припустився формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а, по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежна форма заяви не була підставою для відмови». Отже, в даному випадку відповідач, розглянувши заяву про перерахунок пенсії в порядку Закону України «Про звернення громадян» без прийняття відповідного рішення, допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій), внаслідок чого відповідачем допущено протиправну бездіяльність. Посилання відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позову на ті обставини, що позивач звернувся за перерахунком пенсії із заявою невстановленої форми, є незмістовними з таких підстав. Жодною нормою закону не визначено, що особа повинна звернутися до пенсійного органу за перерахунком пенсії із заявою встановленого зразка. Натомість, заява позивача має безпосередній зміст стосовно перерахунку пенсії. Якщо відповідач вважав, що повинна була подана заява встановленого зразка, в силу приписів пункту 3.3. розділу ІІІ Порядку№ 22-1 саме відповідач повинен був надати необхідні роз`яснення позивачу стосовно форми заяви, чого виконано не було, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на перерахунок пенсії. Щодо вимог позивача про скасування листа 404-403/Ф-02/8-0572/21 від 31.05.2021, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивачу було повідомлено про не зараховані до його стажу роботи вищезазначені періоди роботи листом управління, який не є рішенням по суті поставлених питань та вірно вважав, що належним захистом прав позивача є визнання протиправними дій відповідача, які полягають у відмові у зарахуванні періодів роботи з 29.06.1966 по 17.03.1967 та у непроведенні позивачу перерахунку пенсії на підставі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 25.05.2021. Отже, враховуючи встановлені обставини справи, з метою правильного, ефективного та повного захисту прав позивача, місцевий суд правильно вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, визнавши протиправною дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та не зарахуванні періоду проходження військової служби з 29.06.1966 по 17.03.1967 до пільгового стажу та зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі вказаної норми з 25.05.2021. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для відшкодування судових витрат апелянта відсутні. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 200/18158/21 залишити без змін. Повне судове рішення 28 березня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук