Постанова 4824 № 752/17209/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №752/17209/19 Головуючий у І інстанції Хоменко В.С. Провадження №22-ц/824/10295/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу представника компанії «Вірідіс Інвест ОУ» - Полякова Сави Петровича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі за клопотанням компанії «Вірідіс Інвест ОУ», боржник ОСОБА_1 , про надання дозволу на примусове виконання виконавчого напису, вчиненого нотаріусом за векселем в Литовській Республіці, ВСТАНОВИЛА: У серпні 2019 року компанія «Вірідіс Інвест ОУ» звернулася до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання виконавчого напису, вчиненого нотаріусом за векселем в Литовській Республіці. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, компанія «Вірідіс Інвест ОУ» подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки за правилами розділу IX ЦПК України, на статті якого посилались у клопотанні, суд не вирішує спір, а перевіряє, чи забезпечив іноземний суд чи інший компетентний орган іноземної держави, в даному випадку нотаріус Литовської Республіки, дотримання гарантованих боржнику прав. Не погоджується також скаржник і з невизнанням відносин стягувача та боржника цивільними, оскільки такими (цивільними) відносини векселедавця та векселедержателя залишаються і після вчинення виконавчого напису іноземним чи вітчизняним нотаріусом і не залежно від того, чи є такий напис виконавчим документом. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, компанія «Вірідіс Інвест ОУ» просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу було задоволено, оскаржувану ухвалу суду скасовано та передано справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Постановою Верховного Суду від 03 липня 2020 року було скасовано постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року та направлено справу на новий апеляційний розгляд. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України та в межах строку наданого судом апеляційної інстанції, відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. При цьому, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання представник скаржника не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Відішенко О.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, враховуючи наступне. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між стягувачем та боржником, з приводу яких заявлено клопотання, не є цивільними, оскільки виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника, а тому заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке. Відповідно до ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Статтею 42 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07 липня 1993 року, ратифікованого Постановою Верховної Ради №3737-ХІІ від 17 грудня 1993 року, передбачено, що Договірні Сторони взаємно визнають і виконують рішення, що набрали законної сили, устав юстиції з цивільних і сімейних справ, а також вироки в частині відшкодування збитків, заподіяних злочином. На території Договірних Сторін визнаються також без спеціального провадження рішення органів опіки та піклування, органів запису актів громадянського стану і інших установ з цивільних і сімейних справ, які не потребують за своїм характером виконання. Отже, зі змісту положень Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07 липня 1993 року, ратифікованого Постановою Верховної Ради №3737-ХІІ від 17 грудня 1993 року, не вбачається, що нотаріусу Литовської Республіки відносяться до органу до компетенції якого належить розгляд цивільних справ, а тому виконавчий напис вчинений нотаріусом Литовської Республіки не прирівнюється до судового рішення. Посилання скаржника на судові рішення у справі №522/17317/18 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зі змісту судових рішень вбачається, що міжнародним договором у справі було передбачено, що виконавчий напис нотаріуса прирівнюється до судового рішення, що є відмінним від змісту положень договору між Україною та Литовською Республікою. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія норм цивільного законодавства не відповідають положенням чинного законодавства України, оскільки на кредитні правовідносини поширюється дія цивільного законодавства та вони є за своїм змістом цивільно-правовими. Окрім того, положеннями глави 1 розділу ІХ ЦПК України та ст. 466 ЦПК України, зокрема, не передбачено право суду відмовляти у відкритті провадження за клопотанням про примусове виконання рішення суду. Відповідно до ст. 467 ЦПК України такі клопотання підлягають розгляду судом, окрім випадків недотримання вимог щодо форми та змісту клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення суду, які передбачені ст. 466 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно зі ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження була постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 383, 384, 462 України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника компанії «Вірідіс Інвест ОУ» - Полякова Сави Петровича задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі за клопотанням компанії «Вірідіс Інвест ОУ», боржник ОСОБА_1 , про надання дозволу на примусове виконання виконавчого напису, вчиненого нотаріусом за векселем в Литовській Республіці скасувати та направити справу для продовження розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 листопада 2020 року. Суддя-доповідач Судді: