Постанова 4824 № 382/1382/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/824/11579/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Кисіль О.А. 382/1382/18 Доповідач-Чобіток А.О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Чобіток А.О. суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І. секретар - Шепель К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Керівника Бориспільської місцевої прокуратури на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 12 червня 2020 року в справі за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури до Яготинської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів, недійсними рішень суб`єктів владних повноважень та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,- у с т а н о в и в: У серпні 2018 року позивач звернувся до Яготинського районного суду Київської області з вищевказаним позовом, за яким судом першої інстанції відкрито позовне провадження. Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 12 червня 2020 року провадження в даній справі закрито з тих підстав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення судом норм процесуального права, оскільки ним невірно встановлено суб`єктний склад правовідносин, а також помилково засновано норми матеріального права в частині підстав та порядку набуття фізичною особою права оренди на земельні ділянки для потреб фермерського господарства. Перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до наступного. Установлено, що у серпні 2018 року позивач пред`явив позов доЯготинської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів, недійсними рішень суб`єктів владних повноважень та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок. При цьому посилався на те, що ОСОБА_1 у 2015-2016 році звернулась до Яготинської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Київській області як фізична особа з метою отримання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення під ведення фермерського господарства на території Яготинської міської ради та Годунівської сільської ради Яготинського району. Рішеннями Яготинської міської ради від 17.03.,15.12.2016 року та наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23.05.2016 року затверджено документацію із землеустрою на вказані земельні ділянки, після чого з ОСОБА_1 укладено договори оренди строком на 15 років. Однак, вказані рішення, на думку позивача, видані з порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», ст. ст. 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, оскільки земля на підставі спірних рішень та наказів передана без проведення конкурсу (земельних торгів). Так, відповідно до вказаних норм закону громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. ОСОБА_1 своє право на отримання земельної ділянки державної власності вже реалізувала у 2013 році. На підставі рішення Яготинської міської ради №2207-39-VI від 31.10.2013 року їй було передано в оренду ряд земельних ділянок для ведення фермерського господарства, після чого вона в грудні 2013 року створила фермерське господарство «ЛІРА-АГРО» та визначена його керівником, а тому вже не мала права на отримання на поза конкурсній основі для ведення фермерського господарства інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Ухвалою від 17.12.2018 року Яготинський районного суду Київської області відкрив провадження за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури до Яготинської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, голови ФГ «ЛІРА-АГРО» ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів, недійсними рішень суб`єктів владних повноважень та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок. Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 12 червня 2020 року провадження в даній справі за клопотанням відповідача ОСОБА_1 закрито з тих підстав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Закриваючи провадження в даній справі, суд виходив з того, що як зазначалося позивачем в позовній заяві ОСОБА_1 спірні земельні ділянки фактично були передані нею у користування належному їй Фермерському господарству «Ліра-Агро», а тому з огляду на наведене вважає, що у цій справі спір пов`язаний із наданням без проведення земельних торгів в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства засновнику фермерського господарства і подальшого передання цих ділянок у користування фермерському господарству. Тобто з огляду на вищевказане, даний спір, на думку суду першої інстанції, має розглядатися за правилами господарського судочинства. Перевіривши матеріали справи, врахувавши вищевикладене, та те, що ОСОБА_1 є головою ФГ«ЛІРА-АГРО» з 24.12.2013 року відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємництва громадських формувань, а не фізичною особою, яка бажає створити фермерське господарство, тобто ОСОБА_1 , будучи вже головою ФГ «ЛІРА-АГРО» отримувала рішення про передачу земельних ділянок, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки, як і договори оренди відносно земельних ділянок, про що також і зазначено в позовній заяві, що дані земельні ділянки були отримані ОСОБА_1 , будучи вже головою ФГ «ЛІРА-АГРО». Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 зверталася вдруге за отриманням земельної ділянки для особистих своїх цілей чи то для створення нового фермерського господарства,будучи вже головою ФГ «ЛІРА-АГРО», суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у даній справі. При цьому суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі №233/5544/16, від 30.01.2019 року в справі №396/2044/17, від 10.10.2018 року в справі №694/1211/16 та Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року в справі №317/2520/15, відповідно до якої За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.З огляду на це Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що у цій справі спір є пов`язаним з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування ФГ «СВАМ».Спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства. Пославшись на вказані правові висновки Верховного Суду, суд першої інстанції уважав, що в даній справі спір виник між юридичними особами, оскільки ОСОБА_1 на підставі оспорюваних наказів та рішень, отримала земельні ділянки для ведення фермерського господарства вже будучи головою ФГ «ЛІРА-АГРО», а тому спір виник між юридичними особами. Проте з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки до такого висновку суд прийшов з порушенням норм процесуального права, невірно встановивши підстави позову та на власний розсуд, визначивши суб`єктний склад сторін. Як вже зазначалось вище, то Керівник Бориспільської місцевої прокуратури пред`явив даний позов зокрема і до ОСОБА_1 , як до фізичної особи, обґрунтовуючи його тим, що остання саме як фізична особа звернулась до Яготинської міської ради Київської області у 2015-2016 році та Головного управління Держгеокадастру у Київській області з метою отримання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення під ведення фермерського господарства, хоча нею вже таке право було реалізовано у 2013 році, унаслідок чого отримувати земельні ділянки вона в даному випадку мала право тільки на конкурентних засадах через участь у торгах. Проте ОСОБА_1 , як фізична особа, отримала земельні ділянки повторно. При цьому, на підставі рішень Яготинської міської ради від 31.10.2013 року, ОСОБА_1 29.11.2013 року та 25.12.2013 року отримала в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а в грудні 2013 року створила фермерське господарство «ЛІРА-АГРО». Тобто, після вказаних подій, і ОСОБА_1 , і ФГ «ЛІРА-АГРО» мали право отримати додатково земельні ділянки для ведення фермерського господарства, але вже на конкурентних засадах через участь у торгах. Саме вказаними підставами обґрунтовував позовні вимоги Керівник Бориспільської місцевої прокуратури. Однак, суд першої інстанції на власний розсуд зазначив відповідачем ні фізичну особу ОСОБА_1 , до якої і пред`явлений даний позов, а голову ФГ «ЛІРА-АГРО» ОСОБА_1 , до якої Керівником Бориспільської місцевої прокуратури позов не пред`являвся, при цьому невірно встановивши підстави позову, що і призвело до неправильного встановлення правовідносин сторін та постановлення незаконної ухвали. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 року в справі №698/119/18 зазначила, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із земельних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом, але не як громадянин із метою створення фермерського господарства (див. постанову від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц). Отже, неправильним є ототожнення фермерського господарства та фізичної особи, яка звернулася з метою отримання земельної ділянки вже після того, як нею було використано право на отримання земельної ділянки та створено фермерське господарство. З огляду на викладене, враховуючи суб`єктний склад сторін спору, його слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц. Саме такої правової позиції притримується Велика Палата Верховного Суду і наразі, про що свідчить її постанова від 12.05.2020 року в справі №357/1180/17, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц про те, що спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства. Проте, на зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та безпідставно зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 зверталася вдруге за отриманням земельної ділянки для особистих своїх цілей чи то для створення нового фермерського господарства, оскільки вказане спростовується саме матеріалами справи ( а.с.150-160,173-209 том 1). На підставі викладеного, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою, унаслідок чого вона підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Керівника Бориспільської місцевої прокуратури задовольнити. Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 12 червня 2020 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: А. О. Чобіток Судді: О. В. Немировська Т. І. Ящук