Постанова 4855 № 580/2672/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2672/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу генерального прокурора у якому просив визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 37520,91грн. та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 37520,91 грн. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідач надіслав письмовий відзив на апеляційну скаргу. Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на заходи щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження. Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З матеріалів справи вбачається, що наказом Генерального прокурора України від 28.10.2019 №1244/ц позивача звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності з 29.10.2019 на підставі п.9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, якою передбачено звільнення прокурорів у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Згідно відомостей, наведених у листі Офісу Генерального прокурора №21-1860 вих-220 від 20.05.2020 на запит адвоката, позивачу не нарахована та не виплачена вихідна допомога при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 37520,91 грн., що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Відповідно ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно зі с. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною п`ять вказаної статті встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідач стверджує, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до структури заробітної плати, тому для звернення до суду позивач мав дотриматися місячного строку. Позивач вказує, що при звільненні 31.10.2019 на картковий рахунок позивача зараховано 69033,99 грн одним платежем без деталізації, з якої не міг зрозуміти, що в неї входить. Про порушення свого права, позивачу достовірно стало відомо з листа Офісу Генерального прокурора №21-1860 вих.-20 від 20.05.2020 надісланого відповідачем на адресу адвоката у відповідь на запит адвоката, в порядку ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якого нарахування вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено. Лист Офісу Генерального прокурора №21-1860 вих.-20 від 20.05.2020 отримано адвокатом після виходу з відпустки 22.06.2020. У подальшому, у зв`язку з введенням в Україні карантину процесуальні строки продовжувалися незалежно від волі сторін. Тому позивач вважає, що строку на звернення до суду не пропустив. Позовну заяву позивачем подано засобами поштового зв`язку 14.07.2020 року. Колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року установлено на території регіонів, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав законної сили 17.07.2020, встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто, 06 серпня 2020 року. Отже строки, визначені статтею 122 КАС України, зокрема й строк звернення до суду продовжені Законом №540-ІХ на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Незважаючи на встановлені Законом №540-ІХ строки, судом залишено позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, тобто під час дії карантину, чим порушено норми процесуального права. Судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Белет проти Франції», відповідно до яких стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лиш фактичним, але й реальним. У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Іліан проти Туреччини» -оголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском -строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. В рішенні ЄСПЛ від 27.06.2000 у справі «Ілхан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи. Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 вказано, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Європейський суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист. Окрім цього, у рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.98 Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 23.11.2020