Постанова 4851 № 520/12518/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 р.Справа № 520/12518/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.10.20 року по справі № 520/12518/2020 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", в якому просила суд: - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття ВП №62435134 від 30.06.2020, на підставі виконавчого напису №2525 від 20.06.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, яка відкрита не за місцем розташування боржника. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття ВП №62435134 від 30.06.2020, на підставі виконавчого напису №2525 від 20.06.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем приватним виконавем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що отримавши від стягувача заяву та виконавчий документ, в яких адреса реєстрації боржника зазначені в м. Дніпрі, а фактичне місце проживання в м. Києві, відповідач не мав повноважень для повернення виконавчого документу з підстав його пред`явлення не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Враховуючи, що чинним законодавством не визначено обов`язку державного чи приватного виконавця перевіряти фактичне місцезнаходження боржника чи його майна до відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність оскаржуваної постанови приватного виконавця. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином. Враховуючи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, передбаченої ст. 287 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 26 червня 2020 року стягувач - Товариство з обмеженого відповідальністю "Фінфорс" звернулося до приватного виконавця із заявою б/н від 25 червня 2020 року про примусове виконання рішення, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №2525 від 20 червня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горцем Олегом Станіславовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 27803,60 гривень. 30 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62435134. Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржила її до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інсанції, враховуючи наступне. Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом п. 3 ч. 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Частиною першою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. А відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Місце виконання рішення згідно до п. 10 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. За змістом статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно до ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Матеріалами справи встановлено, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва. Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік (абзац четвертий); місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини (абзац п`ятий); довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи (абзац восьмий); документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (абзац дев`ятий); документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні (абзац десятий); реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (абзац одинадцятий). Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється вдень подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. З аналізу наведених норм вбачається, що законодавець не ототожнює поняття місце проживання особи та місце її перебування. Відповідно до абзацу першого пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №207, відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком

1. Абзацами другим-четвертим пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №207, регламентовано, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України: у вигляді книжечки (зразка 1993 року) - шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 1 або штампа зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 2; у формі картки (зразка 2015 року) - шляхом внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у такий паспорт, у разі наявності робочих станцій та підключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр). У разі непідключення органу реєстрації до Реєстру особі видається довідка про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання, а внесення інформації до безконтактного електронного носія здійснюється територіальним підрозділом ДМС на підставі такої довідки. Відповідно до паспорту позивача ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 виданого Комінтернівським РВ у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області, місцем її реєстрації є АДРЕСА_1 . Відповідно до копії договору про споживчій кредит №672983-А, виконавчого напису від 20.06.2020, заяви про примусове виконання рішення від 26.06.2020 вх. №11885 вказано адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Тобто, на момент відкриття виконавчого провадження у відповідача була інформація про адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_1 . Доказів перебування майна позивача на території міста Києва відповідачем не надано, та в документах, на підставі яких відкрито виконавче провадження, такі відомості відсутні. Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі № 520/12518/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 24.11.2020 року