Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/30712/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/30712/19 Провадження № 22-ц/4820/1405/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Гриньова А. М., з участю: представника позивача Москалюк С. А., відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/30712/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2020 року (суддя Мазурок О.В., повне судове рішення складено 08 липня 2020 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У листопаді 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк), звертаючись у суд із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного договору від 22 лютого 2013 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 15760 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Останній у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Узяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_3 не виконав. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер. На час смерті боржника заборгованість за кредитним договором складає 16684,11 грн, у тому числі: 14524,83 грн заборгованість за кредитом, 2159,28 грн заборгованість за процентами. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути із спадкоємців ОСОБА_4 (тепер ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 . Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2020 року у позові відмовлено. АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог. Посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Спадкоємці не відмовилися від прийняття спадщини, а тому вважаються такими, що прийняли її. Також вони не надали доказів того, що розмір спадкового майна є меншим розміру заборгованості за кредитом. Матеріали справи не містять доказів окремого проживання відповідачів із спадкодавцем на день його смерті. Суд не сприяв учасникам справи у з`ясуванні обсягу і розміру спадкового майна. У засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримала. Відповідачі визнали її необґрунтованою у повному обсязі. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Установлено, що 22 лютого 2013 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 15760 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання позичальник не виконав. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. На день смерті спадкодавця його зареєстрованим місцем проживання і дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_1 . Спадкоємці із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися. Претензія кредитора у порядку статті 1281 ЦК України направлена до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори 05 червня 2016 року. 03 липня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» направило відповідачам листи-претензії. За розрахунком позивача на день смерті боржника заборгованість за договором складає 16684,11 грн, у тому числі: 14524,83 грн заборгованість за кредитом, 2159,28 грн заборгованість за процентами. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: копіями анкети-заяви, паспортів громадян України, свідоцтва про смерть, претензії кредитора, спадкової справи, листів-претензії, розрахунком позивача. Відмову у позові суд мотивував тим, що позивач не довів наявність і розмір спадкового майна, у межах вартості якого спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора. Проте такий висновок суду не у повній мірі відповідає обставинам справи і вимогам закону. Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). У силу статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до матеріалів справи на підтвердження наявності заборгованості за договором із ОСОБА_3 . Банк надав копію анкети-заяви позичальника і витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). У силу частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. На підставі частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір і підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір і підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві ОСОБА_3 від 22 лютого 2013 року відсутні умови щодо сплати процентів за користування кредитом. Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі за процентами за користування кредитними коштами. Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини укладеного договору. Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів та саме у зазначених у цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_3 . Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер та відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів у розмірах, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, наданий Банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитом. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права апеляційний суд відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Згідно з позовною заявою і розрахунком заборгованості, наданим позивачем, позичальник отримав кредит у розмірі 15760 грн. До жовтня 2015 року ОСОБА_3 періодично погашав заборгованість за договором і загальний розмір платежів складає 21093,18 грн. Частину зазначених платежів за кредитом (13169,18 грн) Банк спрямовував у погашення процентів, які як суд установив не передбачені умовами укладеного договору про надання банківських послуг. Ці платежі підлягали зарахуванню у погашення кредиту. Тому апеляційний суд вважає, що позивач не довів наявність у спадкодавця заборгованості за кредитним договором. Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З урахуванням наведеного немає правових підстав для стягнення заборгованості за договором із спадкоємців. Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині, оскільки у позові необхідно відмовити за наведених вище підстав. Оскільки апеляційний суд змінює судове рішення в частині мотивів його ухвалення, то розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 листопада 2020 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта