Постанова 4813 № 1522/8791/12

Номер провадження: 22-ц/813/422/20 Номер справи місцевого суду: 1522/8791/12 Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.10.2020 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючого - судді Ващенко Л.Г. суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участі секретаря - Чепрас А.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року (одноособово суддя Бойчук А.Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (правонаступник акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»), третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва Олександра Валеріївна про визнання зобов`язання припиненим, розірвання іпотечного договору та зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА (короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції) 11.04.2012 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі-Банк), третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва О.В. (далі-приватний нотаріус) про визнання зобов`язання припиненим, розірвання іпотечного договору та зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна. Позов обґрунтовано наступним. 09.03.2011 року Приморський районний суд м. Одеси постановив ухвалу у справі №2-5940/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, якою затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем, і, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язується повернути ОСОБА_2 аванс, а ОСОБА_2 визнає право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвала набула чинності 15.03.2011 року і на підставі цієї ухвали 21.06.2011 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану квартиру. 14.02.2012 року стало відомо, що на спірну квартиру, яка належить позивачу на праві власності, накладена заборона відчуження, на підставі договору іпотеки №1165 від 21.03.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та Банком. Посилаючись на те, що він є власником спірної квартири, наявність іпотечного договору і заборона її відчуження порушує його право власності, позивач просив позов задовольнити. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2012 року позов ОСОБА_1 задоволено, суд: розірвав іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 і Банком від 21.03.2007 року; визнав припиненим зобов`язання щодо забезпечення кредитного договору №11131182000 від 21.03.2007 року іпотекою квартири АДРЕСА_2 ; зобов`язав приватного нотаріуса скасувати заборону відчуження спірної квартири. 17.02.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (далі-Товариство) звернулось із заявою про перегляд судового рішення від 16.05.2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами. У заяві Товариство зазначало, що 12.12.2011 року між Банком та Товариством укладений договір факторингу щодо кредитного договору №11131182000 від 21.03.2007 року, крім того, нотаріально посвідчений договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 21.03.2007 року у забезпечення виконання кредитного договору №11131182000 від 21.03.2007 року. Підставою для перегляду рішення суду від 16.05.2012 року є ухвала апеляційного суду Одеської області від 25.01.2013 року, якою ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2011 року про затвердження мирової угоди у справі №2-5940/11 скасована з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а у подальшому, ухвалою суду від 17.10.2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу залишений без розгляду. Посилаючись на те, що скасована ухвала суду від 09.03.2011 року стала підставою для прийняття рішення у справі 16.05.2012 року, що робить безпідставним обґрунтування суду щодо розірвання іпотечного договору, оскільки майно, що є предметом іпотеки, залишається у власності іпотекодавця ОСОБА_2 за договором іпотеки від 21.03.2007 року, Товариство просило заяву про перегляд судового рішення від 16.05.2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами задовольнити. Товариство також подало клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду від 16.05.2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами, стверджуючи про поважність причин пропуску строку. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2017 року Товариству відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення від 16.05.2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами. Постановою апеляційного суду Одеської області від 30.01.2018 року віхилено апеляційну скаргу Товариства, а ухвалу суду від 29.03.2017 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 01.08.2018 року скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2017 року і постанову апеляційного суду Одеської області від 30.01.2018 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. ОСОБА_1 надав суду першої інстанції заперечення на заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами, в якій просив відмовити у задоволенні заяви. Представник Товариства не приймав участі у судовому засіданні 17.12.2018 року, подав заяву про розгляд заяви за його відсутності. Позивач і відповідач також не приймали участі у судовому засіданні 17.12.2018 року. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2018 року задоволено заяву Товариства про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси 16.05.2012 року за нововиявленими обставинами, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси 16.05.2012 року скасовано за нововиявленими обставинами. Суд ухвалив рішення про відмову у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Банка про розірвання іпотечного договору, визнання зобов`язання припиненим, зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна. (короткий зміст вимог апеляційної скарги) Позивавч ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду від 17.12.2018 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства про перегляд заочного рішення суду від 16.05.2012 року за нововиявленими обставинами і задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 (узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу) Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає: Суд неправомірно задовольнив заяву Товариства про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами з огляду на приписи п.1 ч.3 ст. 429 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 362 ЦПК України у редакції, яка діяла на день подання Товариством заяви про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами, такі заяви могли бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. Під час розгляду справи Товариство не залучалось до участі у справі, а тому не мало право подавати заяву про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами. На момент прийняття судового рішення 16.05.2012 року був укладений договір факторингу від 12.12.2011 року №1 між Банком та Товариство, однак Товариство, як правонаступник, самоусунулось від розгляду даної цивільної справи. Факт правонаступництва, відповідно до договору факторингу, виник у Товариства саме 12.12.2011 року, між тим, позивач правомірно обрав відповідачем саме Банк, оскільки сторони договору факторингу, у порушення приписів ЦК України, не повідомили позивача про укладення такого договору. Згідно із ч.2 ст. 517 ЦК, «боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні». Обставини, на які посилається Товариство не є нововиявленими, тому що вони не існували на час розгляду справи. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси прийнято 16.05.2012 року, а підставою для перегляду рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами Товариство зазначило ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25.01.2013 року та ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року, які не існували на час розгляду справи і були прийняті значно пізніше. Крім того, заява про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами подана Товариством 17.02.2017 року, тобто пропущений місячний строк з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. (узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи) Відповідач ОСОБА_2 , представник Банка, третя особа приватний нотаріус і представник Товариства не скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА (встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини) Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини. Відповідно до іпотечного договору від 21.03.2007 року, ОСОБА_2 , власник квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2007 року, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11131326000/2 від 21.03.2007 року, передав в іпотеку Банку спірну квартиру. Приватний нотаріус, на підставі договору іпотеки, 21.03.2007 року зареєструвала обтяження у вигляді заборони відчуження спірної квартири (а.с.5-12,84-89 т.1). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2011 року у справі №2-5940/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 21.03.2007 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , відповідно до умов якої ОСОБА_1 зобов`язався повернути ОСОБА_2 аванс у розмірі 118 200 гривень, а ОСОБА_2 визнав право власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру (а.с.13-15 т.1). 12.12.2011 року між Банком та Товариством укладений договір факторингу щодо кредитного договору №11131182000 від 21.03.2007 року, крім того, між ними нотаріально посвідчений договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 21.03.2007 року у забезпечення виконання кредитного договору №11131182000 від 21.03.2007 року (а.с.90-99 т.1). 11.04.2012 року ОСОБА_1 , посилаючись на наявність ухвали суду від 09.03.2011 року у справі №2-5940/11 про затвердження мирової угоди, звернувся із позовом до ОСОБА_2 і Банка про розірвання іпотечного договору, визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна (а.с.2-4 т.1). Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2012 року позов ОСОБА_1 задоволено (а.с.33,34 т.1). Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.01.2013 року скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2011 року у справі №2-5940/11 про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, а ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (а.с.110-113 т.1). 17.02.2017 року Товариство звернулось із заявою про перегляд судового рішення від 16.05.2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами і подало клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду від 16.05.2012 року за нововиявленими обставинами, стверджуючи про поважність причин пропуску строку. Нововиявленою обставиною зазначило те, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.01.2013 року скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2011 року про затвердження мирової угоди у справі №2-5940/11 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а у подальшому, ухвалою суду від 17.10.2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу залишений без розгляду (а.с.68-116 т.1). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2017 року Товариству відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення від 16.05.2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами (а.с.127-129 т.1). Постановою Верховного Суду від 01.08.2018 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2017 року і постанову апеляційного суду Одеської області від 30.01.2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.193-195,223-227 т.1). 30.10.2018 року ОСОБА_1 подав заперечення на заяву представника Товариства про перегляд заочного рішення від 16.05.2012 року за нововиявленими обставинами, в яких, у тому числі зазначив: відповідно до ч.1 ст. 362 ЦПК України, яка діяла на день подачі заяви, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами могли бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі і протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що є підставо для перегляду; Товариство до участі у справі не залучалось і тому не мало право подавати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; Товариство, як правонаступник, самоусунулось від розгляду справи, оскільки правонаступництво за договором факторингу настало 12.12.2011 року і сторони договору факторингу не повідомили позивача про укладення такого договору, тому позивач правомірно обрав в якості відповідача Банк; обставини, на які посилається Товариство, не є нововиявленими, оскільки заочне рішення постановлено 16.05.2012 року, а ухвала апеляційного суду від 25.01.2013 року і ухвала суду першої інстанції від 17.10.2013 року приймались значно пізніше; заява про перегляд заочного рішення за нововиявленим обставинами подана 17.02.2017 року, з пропуском місячного строку з дня встановлення обставин, що є підставою для перегляду (а.с.9-11 т.2). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2018 року задоволено заяву Товариства про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси 16.05.2012 року за нововиявленими обставинами, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси 16.05.2012 року скасовано за нововиявленими обставинами. Суд ухвалив рішення про відмову у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Банка про розірвання іпотечного договору, визнання зобов`язання припиненим, зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна (а.с.20-24 т.2). Правовідносини сторін виникли з розірвання іпотечного договору та наслідків такого розірвання, а також пов`язані із переглядом судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, які регулюються нормами ЦК України, ЦПК України у редакції 2004 року. (доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції) Суд першої інстанції, задовольняючи заяву Товариства про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси 16.05.2012 року за нововиявленими обставинами, скасовуючи заочне рішення від за нововиявленими обставинами і відмовляючи у позові ОСОБА_1 виходив з наявності підстав для перегляду заочного рішення за нововиявленими обставинами і недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.21-24 т.2). Колегія суддів частково погоджується з висновками суду з таких підстав. 21.03.2007 року між ОСОБА_2 і Банком укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_2 передав Банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11131326000/2 від 21.03.2007 року. 12.12.2011 року між Банком та Товариством укладений договір факторингу, за яким Товариство набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11131182000 від 21.03.2007 року між Банком та ОСОБА_2 . Крім того, 12.12.2011 року нотаріально посвідчений договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 21.03.2007 року у забезпечення виконання кредитного договору №11131182000 від 21.03.2007 року, за умовами якого Товариство набуло право вимоги за іпотечним договором від 21.03.2007 року між Банком та ОСОБА_2 . Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. ст. 512 ч.1 п.1, 513 ч.1 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ч.1 ЦК України). У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ст. 37 ч.ч.1,2 ЦПК України у редакції 2004 року станом на лютий 2017 року). 11.04.2012 року ОСОБА_1 звернувся із позовом: про визнання зобов`язання щодо забезпечення кредитного договору №11131182000 від 21.03.2007 року іпотекою квартири АДРЕСА_1 ; розірвання іпотечного договору між ОСОБА_1 і Банком від 21.03.2007 року; зобов`язання приватного нотаріуса скасувати заборону відчуження спірної квартири (а.с.2-5 т.1), - тобто в той час, коли іпотекодержателем спірної квартири стало Товариство. Зважаючи на те, що Товариство, як правонаступник Банка, з 12.12.2011 року набуло права і обов`язки кредитора, які Банк мав до 12.12.2011 року, належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 є Товариство, а не Банк. Оскільки заяву про перегляд судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами подано 17.02.2017 року, такий повинен здійснюватись з врахуванням положень ст. ст. 361,362 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній станом на лютий 2017 року (а.с.68-75 т.1). Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду. Заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. Строк для подання заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами обчислюється у випадках, встановлених п.3 ч.2 ст. 361 ЦПК України, з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду (ст. 361 ч.1, ч.2 п.3, ст. 362 ч.1, ч.2 п.3 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній станом на лютий 2017 року). Між тим, суд, за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк. Товариство в особі представника, разом із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами подало до суду першої інстанції клопотання щодо поновлення строку на подачу такої заяви, які надіслані до суду поштою 14.02.2017 року і зареєстровані у суді першої інстанції 17.02.2017 року (а.с.101-106,117 т.1). Клопотання про поновлення процесуального строку зазначає: 12.12.2011 року Товариство придбало право вимоги за договором споживчого кредиту №11131182000 від 21.03.2007 року та за іпотечним договором від 21.03.2007 року, на підставі договору факторингу №1; Товариство, як іпотекодержатель за оспорюваним позивачем договором іпотеки, до участі у справі в якості відповідача судом першої інстанції не залучалось і не повідомлялось судом про розгляд справи 16.05.2012 року; в силу ст. ст. 512,514 ЦК України Товариство має право на звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а відповідно до ст. 37 ЦПК України, таку заяву може подати правонаступник особи, яка брала участь у справі, незалежно від виду провадження, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; пропущений Товариством місячний строк на подання заяви є процесуальним і може бути поновлений за загальними правилами, встановленим ст. 73 ЦПК України; датою встановлення Товариством нововиявленої обставини є 17.02.2017 року, оскільки саме з цієї дати Товариство отримало інформацію про існування рішень, які мають статус нововиявленої обставини через інтернет ресурс ЄДРСР і невідкладно подало заяву про отримання судових рішень для підтвердження інформації їх існування та чинності; 01.02.2017 року на адресу Товариства від суду першої інстанції надійшли належно оформлені копія ухвали апеляційного суду від 25.01.2013 року і копія ухвали суду першої інстанції від 17.10.2013 року, після чого, 14.02.2017 року Товариство звернулось до суду із відповідною заявою (а.с.101-115 т.1). Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ЦПК України. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію (ст. ст. 67-70,72,73 ЦПК України у редакції 2004 року, ст. ст. 120, 122-124, 126,127 ЦПК України у редакції 2017 року). Зважаючи на те, що про наявність нововиявленої обставини (ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року щодо залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу) Товариству стало відомо 17.01.2017 року (а.с.104,113,114 т.1), Товариство є належним відповідачем у справі ОСОБА_1 про визнання зобов`язання щодо забезпечення кредитного договору №11131182000 від 21.03.2007 року іпотекою квартири АДРЕСА_1 припиненим, розірвання іпотечного договору від 21.03.2007 року, зобов`язання приватного нотаріуса скасувати заборону відчуження спірної квартири, місячний строк на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Товариство пропустило з поважних причин. Суд першої інстанції, вирішуючи заяву представника Товариства про перегляд судового рішення за нововиявленим обставинами, залишив поза увагою клопотання представника Товариства про поновлення процесуального строку, пропущеного з поважних причин. З матеріалів справи вбачається, що Товариство є належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 про визнання зобов`язання щодо забезпечення кредитного договору №11131182000 від 21.03.2007 року іпотекою квартири АДРЕСА_1 припиненим, розірвання іпотечного договору від 21.03.2007 року. Місячний строк на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Товариство пропустило з поважних причин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви Товариства про перегляд рішення суду від 16.05.2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами. Скасування судом першої інстанції за нововиявленими обставинами заочного рішення суду від 16.05.2012 року, яке обґрунтоване із посиланням на ухвалу суду від 09.03.2011 року, що скасована на підставі ухвали суду апеляційної інстанції від 25.01.2013 року із залишенням без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року, - ґрунтується на вимогах закону, оскільки в силу ст. 361 ч.2 п. 3 ЦПК України в редакції 2004 року станом на лютий 2017 року, підставами для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду. Правильним є і висновок суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства (Банка), третя особа приватний нотаріус про розірвання іпотечного договору, визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна. Так, після скасування ухвали суду від 09.03.2011 року, якою затверджена мирова угода про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , право власності на спірну квартиру, що є предметом іпотеки, стало належати ОСОБА_2 , іпотекодателю за іпотечним договором від 21.03.2007 року. Оскільки ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_1 , у нього відсутні правові підстави для оспорення іпотечного договору. У заяві від 17.02.2017 року Товариство просило залучити його в якості правонаступника Банка (а.с.74 т.1). Відсутність ухвали суду першої інстанції про залучення Товариства, як правонаступника Банка, не є підставою вважати, що Товариство не є стороною у справі. Зважаючи на висновки і обґрунтування в рішенні суду від 17.12.2018 року, Товариство фактично залучено до участі у справі в якості відповідача, як правонаступник Банка, на стадії перегляду рішення суду у зв`язку із нововиявленими обставинами. (мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу) Доводи позивача ОСОБА_1 у скарзі, що: Товариство не залучалось до участі у справі, а тому не мало право подавати заяву про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами; на момент прийняття судового рішення 16.05.2012 року був укладений договір факторингу від 12.12.2011 року, однак Товариство, як правонаступник, самоусунулось від розгляду цивільної справи; позивач правомірно обрав відповідачем саме Банк, оскільки сторони договору факторингу, у порушення приписів ЦК України, не повідомили позивача про укладення такого договору; обставини, на які посилається Товариство не є нововиявленими, тому що вони не існували на час розгляду справи, оскільки заочне рішення прийнято 16.05.2012 року, а підставою для перегляду рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами Товариство зазначило ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25.01.2013 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року, які не існували на час розгляду справи і були прийняті значно пізніше; заява про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами подана Товариством 17.02.2017 року, тобто пропущений місячний строк з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду, - до уваги не приймаються. Станом на 11.04.2012 року (день подачі позовної заяви ОСОБА_1 , а.с.2-5 т.1) і станом на 16.05.2015 року (день прийняття судом заочного рішення, а.с.48 т.1), іпотекодержателем за іпотечним договором від 21.03.2007 року, відповідно до якого іпотекодавець і власник квартири ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 передав її в іпотеку Банку, було Товариство. Тому саме Товариство є належним відповідачем у справі за позовною заявою ОСОБА_1 від 11.04.2012 року, який оспорив у суді іпотечний договір від 21.03.2007 року. Не залучення судом першої інстанції у 2012 році Товариства до участі у справі в якості відповідача, зважаючи на обставини справи, не є підставою для відмови Товариству у допуску до суду на стадії перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ч.ч.1,2 ЦК України). Пункт 2.2.1 іпотечного договору від 21.03.2007 року зазначає про обов`язок іпотекодержателя повідомити іпотекодавця про відступлення прав за цим договором іпотеки чи за кредитним договором (а.с.9 т.1) і не містить про обов`язку іпотекодержателя отримати згоду боржника на заміну кредитора у зобов`язанні. За таких обставин, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а саме, виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові буде вважатись належним виконанням. У розумінні ст. 361 ч.2 п. 3 ЦПК України в редакції 2004 року станом на лютий 2017 року, підставами для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду. Скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2011 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу і наявність ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року про залишення вказаного позову без розгляду, є нововиявленою обставиною і підставою для відмови у позові ОСОБА_1 про визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим, розірвання іпотечного договору, зобов`язання вчинити певні дії. Товариство пропустило строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду від 16.05.2012 року з поважних причин, а тому пропущений процесуальний строк підлягає поновленню. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду) Зважаючи на те, що позивач не довів своїх вимог, відсутні підстави для ствердження про порушення його прав чи інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. (висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції) Підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч.ч.1-4,ч.2, ч.4 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви Товариства про скасування заочного рішення суду від 16.05.2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами і залишив поза увагою клопотання Товариства про поновлення процесуального строку для подачі заяви щодо заочного рішення суду від 16.05.2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами, який пропущений з поважних причин, крім того, резолютивна частина рішення суду першої інстанції, з врахуванням кола осіб, підлягає доповненню і уточненню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини рішення суду першої інстанції у новій редакції. Справу розглянуто по суті 17.12.2018 року за відсутності позивача ОСОБА_1 і в матеріалах справи відсутні відомості про належне сповіщення ОСОБА_1 у судове засіданні на 17.12.2018 року (а.с.17-19 т.2). Разом з тим, відсутні підстави для обов`язкового скасування рішення суду від 17.12.2018 року і ухвалення нового судового рішення (ч.3 п.3 ст. 376 ЦПК України), оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтував свою апеляційну скаргу такою підставою, як розгляд справи 17.12.2018 року за його відсутності і не повідомлення його належним чином про дату, час і місце засідання суду. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України). З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, резолютивна частина рішення суду першої інстанції, з врахуванням кола осіб, підлягає доповненню і уточненню, позивач ОСОБА_1 не має право на відшкодування судових витрат. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, ч.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року - змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції: Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (правонаступник акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк») про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду від 16 травня 2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами - задовольнити. Поновити товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (правонаступник акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк») строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду від 16 травня 2012 року року у зв`язку із нововиявленими обставинами. Задовольнити заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (правонаступник акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк») про перегляд заочного рішення суду від 16 травня 2012 року року у зв`язку із нововиявленими обставинами. Скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (правонаступник акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»), третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва Олександра Валеріївна про визнання зобов`язання припиненим, розірвання іпотечного договору та зобов`язання вилучити запис про заборону відчуження нерухомого майна. Відмовити ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (правонаступник акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»), третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва Олександра Валеріївна про визнання зобов`язання щодо забезпечення кредитного договору №11131182000 від 21.03.2007 року іпотекою квартири АДРЕСА_1 припиненим, розірвання іпотечного договору між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (правонаступник акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк») від 21.03.2007 року, зобов`язання приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєву Олександру Валеріївну скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. №4674945 від 21.03.2007 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови суду складено 23.11.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Л.М. Вадовська Г.Я. Колесніков