Постанова Львівський апеляційний суд № 466/3148/20

Справа № 466/3148/20 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б. Провадження № 33/811/1022/20 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі судді Партики І. В., за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Назаркевича С.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 03 липня 2020 року щодо останнього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно з оскарженою постановою, ОСОБА_1 26 квітня 2020 року о 23.30 год. у м. Львові по вул. Миколайчука,9, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820» ARJL - 0248, проба позитивна 1,74%. Таким чином, гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржену постанову та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. По суті апеляційних вимог зазначає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване та суворе застосування стягнення як вид покарання за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною, не обґрунтованою та підлягає скасуванню. Зазначає, що 26 квітня 2020 року він вдома випив пиво. Згодом його мамі стало погано і він подзвонив до свого друга ОСОБА_2 , щоб він завіз його з мамою в лікарню. При під`їзді до лікарні, він, ОСОБА_1 , вийшов з мамою з автомобіля, а ОСОБА_2 залишився в автомобілі їх чекати. Біля центрального входу в лікарню його зупинили працівники поліції та сказали йому, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та запропонували йому продути драгер. Він був у стані алкогольного сп`яніння та не міг пояснити, що він не керував автомобілем, а привіз в лікарню його друг ОСОБА_2 . Після того як він продув драгер працівники патрульної поліції склали на нього протокол про адміністративне правопорушення. У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоч був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи. Представник ОСОБА_1 - адвокат Назаркевич С.М. підтримав вимоги і доводи апеляційної скарги та просив слухати справу за відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Назаркевича С.М., дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, детально дослідивши матеріали та обставини справи, давши їм належну оцінку, прийшов до обґрунтованого і вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові судді обставин, підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 212536 від 27 квітня 2020 року; результаті тестування на алкоголь на приладі «Drager», проба позитивна 1,74%; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; письмових поясненнях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з яких вбачається, що вони були присутніми при продуванні ОСОБА_1 приладу «Drager»; відеозаписі з нагрудного відео реєстратора інспектора патрульної поліції, на якому правопорушник ОСОБА_1 визнає, що вживав пиво, нічого не говорить про те, що в лікарню привіз його друг ОСОБА_2 . Дані докази є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою. Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена повністю. Жодних порушень прав ОСОБА_1 , у тому числі і права на захист та справедливий суд, ні під час складання і оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду адміністративної справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги про незаконність, необґрунтованість постанови суду першої інстанції та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи - апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки такі не знайшли свого підтвердження. Накладене адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.33 КУпАП та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень. За таких умов постанову судді першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 03 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Партика І. В.