Постанова 4807 № 937/43/20

Дата документу 23.11.2020 Справа № 937/43/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №937/43/20 Головуючий у 1 інстанції: Юрлагіна Т.В. Провадження № 22-ц/807/3426/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «23» листопада 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 жовтня 2020 року про передачу справи на розгляду іншого суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України ОСОБА_2 про порушення права на захист цивільних прав та інтересів Президентом України і органами державної влади України, а також відшкодування моральної шкоди, заподіяної його здоров`ю, ВСТАНОВИВ: В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України ОСОБА_2 про порушення права на захист цивільних прав та інтересів Президентом України і органами державної влади України, а також відшкодування моральної шкоди, заподіяної його здоров`ю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 листопада 2018 року ним, відповідно до ст. 17 ЦК України на ім`я Президента України - голови Ради національної безпеки і оборони України Порошенка П.О. подана заява про порушення органами Національної поліції в Запорізькій області його права доступу до правосуддя та на обов`язковість судових рішень. Вищевказане письмове звернення Президентом України - головою РНБО України Порошенком П.О. залишено без задоволення. Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року визнано протиправною бездіяльність Президента України - голови РНБО України щодо неналежного розгляду його заяви та зобов`язано Президента України - голову РНБО України розглянути його заяву від 14 листопада 2018 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Зазначав, що загальний термін розгляду його звернення особисто Президентом України закінчився 28 грудня 2019 року. Але на даний час його заява Президентом України ОСОБА_2 залишена без розгляду, його право на доступ до правосуддя та на обов`язковість судових рішень Президентом України не поновлено. Протиправними діями (бездіяльністю) Президента України - голови РНБО України ОСОБА_2 його здоров`ю та моральним звичаям спричинена моральна шкода, яку оцінив в 10 000 000 грн. На підставі зазначеного просив визнати його право на захист цивільних прав і інтересів Президентом України і органами державної влади України, передбачене статтями 15, 17 ЦК України; стягнути з Президента України ОСОБА_2 за рахунок держави Україна на його користь моральну шкоду в сумі 10 000 000 грн., завдану його здоров`ю, внаслідок порушення права на захист цивільних прав і інтересів Президентом України і органами державної влади України, передбаченого статтями 15, 17 ЦК України. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 жовтня 2020 року справу передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування правил ч. 3 ст. 28 ЦПК України, просив скасувати ухвалу суду та передати справу на розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п.9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Передаючи справу на розгляд до Печерського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що на даний спір поширюється правила ст. 27 ЦПК України, підстави для застосування правил підсудності за вибором позивача відсутні. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України). В обґрунтування звернення до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області в позовній заяві ОСОБА_1 посилався на ч. 3 ст. 28 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом посилався на те, що протиправними діями (бездіяльністю) Президента України - голови РНБО України ОСОБА_2 його здоров`ю та моральним звичаям спричинена моральна шкода, яка полягає в підвищенні артеріального тиску, проблемах зі сном, головній болі, періодичній болі в області серця та інших проблемах зі здоров`ям. Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для відшкодування моральної шкоди є протиправні дії (бездіяльність), на думку позивача, Президента України - голови РНБО України ОСОБА_2 щодо розгляду його звернення. Предметом позову є визнання його права на захист та стягнення з відповідача за рахунок держави Україна на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 000 грн. Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позов поданий відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України за загальними підставами відповідальності за завдану моральну шкоду. Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, яка не пов`язана з відшкодуванням шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, тому підстав для визначення підсудності справи за вибором позивача немає. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що на позов ОСОБА_1 поширюються загальні правила підсудності, встановлені ст. 27 ЦПК України, і за місцезнаходженням відповідача дана справа підсудна Печерському районному суду м. Києва, є обґрунтованим. Висновки суду першої інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода пов`язана з ушкодженням здоров`я ОСОБА_1 , а тому він має право на визначення підсудності згідно з ч. 3 ст. 28 ЦПК України є безпідставними та висновків суду першої інстанції не спростовують. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 жовтня 2020 року про передачу справи на розгляду іншого суду у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 23 листопада 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: Г.С. Подліянова І.В. Кочеткова