Постанова 4802 № 2-4676/2010

Справа № 2-4676/2010 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/984/20 Категорія: 84 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 листопада 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., представника боржника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою боржника ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Луцького районного відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2010 року ПАТ «Кредобанк» звернулося у суд із зазначеним позовом. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 65357,98 дол. США, що еквівалентно 516981,62 грн. та 1820 грн. судових витрат. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2012 року замінено стягувача у виконавчому провадженні відкритому на підставі вказаного вище заочного рішення суду на ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». У травні 2020 року боржник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Покликався на те, що 17 квітня 2015 року державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ Камцем Д.С. було відкрито виконавче провадження № 47254821 на підставі виконавчого листа № 2-4676/2010, що був виданий Луцьким міськрайонним судом 13 січня 2011 року на підставі заочного рішення цього ж суду від 26 жовтня 2010 року. Також, вказував, що 29 червня 2017 року державним виконавцем Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області у зазначеному виконавчому провадженні винесено Постанову про зняття арешту з майна боржника, у зв`язку із тим, що стягувачем TзOB «ФК «Приватні інвестиції» було прийнято у власність предмет іпотеки належну йому чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості. У зв`язку із тим, що ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», не дає державному виконавцю права закінчити виконавче провадження, у разі застосування стягувачем - іпотекодержателем позасудового способу на звернення стягнення на майно, а ЗУ «Про іпотеку» у зазначеному випадку передбачає, що стягувач втратив право на стягнення із боржника заборгованості за кредитним договором, боржник просив визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2020 року заяву боржника ОСОБА_2 задоволено. Визнано виконавчий лист, виданий 13 січня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області в цивільній справі № 2-4676/10 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», заборгованості за кредитним договором в сумі 65357,98 дол. США, що еквівалентно 516981,62 грн та 1820,00 грн таким, що не підлягає виконанню. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), посилаючись на порушення судом норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, у якій просив її скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що у виконавчій службі перебуває на виконанні виконавчий лист про стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості і заяву про відсутність боргу стягувач ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Луцькго РВ ДВС не подавав. Крім того боржник не сплатив виконавчий збір, що складає 10 % від суми заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу представник боржника ОСОБА_2 ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Заслухавши представника боржника, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Задовольняючи заяву боржника ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки - нерухомого майна, яке у позасудовому порядку боржник іпотекодавець передав у власність стягувача іпотекодержателя, і останній більше не може в силу ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» ставити будь-які наступні вимоги щодо виконання боржником основного кредитного зобов`язання. Проте з таким висновком суду погодитись не можна. Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так и частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так и часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону. Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України). Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. З матеріалів справи встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2010 року в цивільній справі № 2-4676/2010 з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредобанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 65357.98 дол. США, що еквівалентно 516981,62 грн та 1820 грн судових витрат (а.с. 29). Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2012 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі судового рішення від 26.10.2010 року в цивільній справі № 2-4676/2010, із ПАТ «Кредобанк» на ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» (а.с. 52). 17 квітня 2015 року державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ Камцем Д.С. було відкрито виконавче провадження № 47254821 на підставі виконавчого листа, виданого 13 січня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області в цивільній справі № 2-4676/2010 (а.с. 59). 29 червня 2017 року старшим державним виконавцем Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Будь С.Л. у виконавчому провадженні № 47254821 винесено постанову про зняття арешту з майна боржника (а.с. 60). Зі змісту вищевказаної постанови слідує, що на адресу Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області 29 червня 2017 року надійшла заява представника ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» про те, що стягувачем у виконавчому провадженні № 47254821 було прийнято рішення про прийняття у власність предмета іпотеки чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості, яка фактично передана боржником. Також, з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження вбачається, що 30 червня 2017 року було внесено запис за № 211711232 про припинення іпотеки на підставі повідомлення про припинення іпотеки наданого стягувачем ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» (а.с. 62). Також 31 липня 2017 року до вказаних реєстрів було внесено запис № 21648317 про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 937 виданого 31 липня 2017 року. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 11 листопада 2020 року і отриманої на вимогу апеляційного суду, встановлено, що після реєстрації 30 червня 2017 року припинення іпотеки, 31 липня 2017 року на підставі договору дарування власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка до того належала боржнику-іпотекодавцю ОСОБА_2 , стала ОСОБА_3 . Інші ж записи, щодо набуття стягувачем ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» прав власності у позасудовому чи іншому порядку на вказане нерухоме іпотечне майно у реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні. Отже, наведеними обставинами спростовуються твердження боржника ОСОБА_2 , наведені ним у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, про те, що стягувач ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття права власності, чим фактично було погашено заборгованість за кредитом. Тобто, належних доказів тих обставин, що за рахунок предмета іпотеки було погашено заборгованість у розмірі 65357, 98 доларів США, що еквівалентно 516981 грн 62 коп., боржником ОСОБА_2 не надано. Заява представника ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» від 29 червня 2017 року про перехід до стягувача у власність предмета іпотеки від боржника - іпотекодавця ОСОБА_2 не відповідає дійсності і не містить даних про погашення існуючої кредитної заборгованості боржником. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а суд першої інстанції помилково, без достатніх для того підстав визнав виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, тому оскаржувана ухвала суду у відповідності з вимогами п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволені заяви боржника ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Луцького районного відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) задовольнити. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову. Заяву боржника ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 13 січня 2011 року у справі № 2-4676/2010, таким, що не підлягає виконанню, у цивільний справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді