Ухвала КЦС ВС № 500/9207/18

Ухвала 20 листопада 2020 року м. Київ справа № 500/9207/18 провадження № 61-16233ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ізмаїльський морський торгівельний порт», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників Ізмаїльського морського торгового порту, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», Акціонерне товариство «Українська залізниця», про скасування розпорядження про притягнень до матеріальної відповідальності, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт») про скасування розпоряджень про притягнення до матеріальної відповідальності. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року позов задоволено. Скасовано розпорядження від 25 вересня 2018 року № 25 та розпорядження від 08 листопада 2018 року № 36 про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 . Зобов`язано ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» повернути незаконно стягнуту частину заробітної плати ОСОБА_1 . Постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» залишено без задоволення. а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року - без змін. 30 жовтня 2020 року ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційного скаргою на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навів передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних випадків, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам» та Постанова Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 12 «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю», на які посилається заявник, не є постановою Верховного Суду у розумінні пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявник не виконав процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 389, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко