Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3622/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3622/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 19 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третя особа - Приватне акціонерне товариство "Геберіт Керамік Продакшн" про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року Головне управління ДПС в Хмельницькій області звернулось в суд з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про скасування постанови від 19.06.2020 ВП №54056401, винесеної відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень про накладення штрафу на Головне управління ДПС у Хмельницькій області в сумі 10200 грн. за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/1877/16 . Ухвалою суду від 21.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 31.08.2020 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, залучено ПрАТ "Геберіт Керамік Продакшн". Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у задоволенні позову Головного управлінню ДПС в Хмельницькій області відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на час виникнення права у позивача на повернення суми бюджетного відшкодування діє Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, який формується в автоматичному режимі на підставі баз даних ДФС та Казначейства. Таким чином, оскільки бюджетне відшкодування відбувається в автоматичному режимі, а скаржником не були вчинені дії щодо внесення даних щодо узгодженої суми податку на додану вартість, позовні вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість безпосередньо з Державного бюджету України є передчасними та такими, що суперечать порядку відшкодування передбаченому у Податковому кодексі України. Безпосереднє стягнення бюджетного відшкодування з Державного бюджету України можливе лише за умови відсутності в державі механізму його відшкодування та не можливості відновлення порушених прав платника податків в інший спосіб, проте до суду не надано доказів на підтвердження того, що на даний час відшкодування ПДВ у порядку встановленому ПК України не здійснюється, як і не надано доказів на підтвердження того, що у разі внесення контролюючим органом до Реєстру відповідної інформації позивачу буде відмовлено у повернені належного бюджетного відшкодування. Отже, на думку скаржника, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не правильним способом захисту його права та, відповідно, задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження №54056401 з виконання виконавчого листа, виданого 21.04.2017 Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №822/1877/16. Змістом цього виконавчого документу є зобов`язання Головного управління ДФС у Хмельницькій області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми 90 994 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2015 року на користь ПрАТ "Геберіт Керамік Продакшн". Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області постановою від 25.10.2019 за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі №822/1877/16 наклав на Головне управління ДФС у Хмельницькій області штраф в сумі 5100,00 грн. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №560/3694/19 від 28.01.2020 відмовлено в задоволенні позовних Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби про скасування постанови про накладення штрафу від 25.10.2019 ВП №54056401. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2020 замінено Головне управління ДФС у Хмельницькій області, попереднього боржника у справі №822/1877/16, його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби України у Хмельницькій області. Постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 19.06.2020 ВП № 54056401 накладено штраф на Головне управління ДПС у Хмельницькій області в сумі 10200 грн. за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/1877/16 та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. У цій постанові вказано, зокрема, що 25.10.2019 державним виконавцем за невиконання у встановлений виконавцем строк рішення винесено постанову №54056401 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., як на боржника юридичну особу. Вказану постанову боржником оскаржено до суду, однак Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі №560/3694/19 в задоволенні позову Головного управління ДФС в Хмельницькій області відмовив. 24.04.2020 за вх.№2312 та №2411 на адресу відділу надійшло повідомлення від боржника, відповідно до якого встановлено, що рішення суду не виконано. Посилання позивача у своїй черговій відповіді на вимогу державного виконавця про те, що сума відшкодування ПДВ по декларації за вересень 2015 ПРАТ "Геберіт Керамік Продакшн" підлягає відображенню у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування свідчить про ухилення від виконання судового рішення. Оскільки судовим рішенням, на виконання якого видано виконавчий лист, до таких дій податковий орган не зобов`язано, і це не є поважною причиною невиконання рішення суду. До такого висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі №560/3694/19 від 28.01.2020, залишивши в силі та визнавши законною постанову державного виконавця №54056401 від 25.10.2019 про накладення штрафу за невиконання рішення суду. Станом на 19.06.2020 рішення суду боржником не виконано у спосіб та порядок, встановлений виконавчим документом. Не погоджуючись з прийнятою державним виконавцем постановою від 19.06.2020 ВП № 54056401 про накладення штрафу на Головне управління ДПС у Хмельницькій області в сумі 10200 грн. за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/1877/16 , позивач оскаржив його до суду. Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач продовжує ухилятись від фактичного, повного й вчасного виконання рішення суду, а тому наявні підстави для застосування до боржника штрафу у вигляді двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов`язковими до виконання на всій території України. Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано статтею 63 вищевказаного Закону, згідно з якою за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до вимог статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68). Як встановлено з матеріалів справи, позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів щодо виконання рішення суду у справі № 822/1877/16. Такі докази не було надано і державному виконавцю ні на момент винесення постанови про накладення штрафу від ні на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу . Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність механізму виконання судового рішення у зв`язку із зміною порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок), який набрав чинності 01 квітня 2017 року. Узв`язку з набранням чинності Порядком, з 01 квітня 2017 року втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними податковими органами податкових декларацій з податку на додану вартість або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу. Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01 квітня 2017 року, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами. При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01 квітня 2017 року, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10 січня 2017 року єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01 квітня 2017 року мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України. Водночас, з 01 квітня 2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення податковим органом в Реєстрі інформації про її узгодження. Таким чином, після набрання чинності Порядком, тобто з 01 квітня 2017, контролюючий орган з о б о в 'я з а н и й внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства до таких сум податкового органу для перерахування на рахунки платника податку. Разом з цим, судом встановлено, що судове рішення у справі №822/1877/16 не виконано. Контролюючим органом не складено ані висновок про суму бюджетного відшкодування для його надання органу Держказначейства (до 01 квітня 2017 року), ані внесені дані до Реєстру щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку (з 01квітня 2017 року). Колегія суддів наголошує на тому, що норми чинного законодавства не визначають будь-яких застережень щодо виконання вказаного обов`язку контролюючого органу щодо внесення спірних відомостей до Реєстру заяв. У свою чергу, матеріали справи не містять доказів, а податковим органом не було надано відомостей про те, що ним, як суб`єктом владних повноважень, не вчинялося будь-яких дій щодо виконання судового рішення. Стосовно доводів скаржника про обрання платником неналежного способу захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження № 11-778апп18), зазначено що такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податків до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків. Суд вважає, що оскільки право позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є порушеним, таке порушення має тривалий характер, а тому єдиним ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ. Відповідно до приписів КАС України, особа, права, свободи або інтереси якої порушені, має право звернутись до суду з адміністративним позовом і це право є диспозитивним. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Отже, вирішення питання належності способу захисту порушеного права в рамках даної адміністративної справи є неможливим, оскільки предметом оскарження є не питання механізму бюджетного відшкодування, а постанова державного виконавця про застосування штрафу за невиконання судового рішення. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 19 листопада 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.