Постанова 4855 № 640/22939/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22939/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року в справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Колективного підприємства "Фірма "Берегиня-94" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про застосування заходів реагування, ВСТАНОВИВ До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - ГУ ДСНС у м. Києві, позивач) з адміністративним позовом до Колективного підприємства "Фірма "Берегиня-94" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - КП "Фірма "Берегиня-94", відповідач) про застосування заходів реагування, в якому просило: - застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень КП "Фірма "Берегиня-94", яке здійснює господарську діяльність по вул. Ігорівська 12-Б,В до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом відключення від електроживлення та накладання печаток на електрощити і вхідні двері будівлі. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 09.09.2019 по 13.09.2019 ним проведено планову перевірку КП "Фірма "Берегиня-94" на предмет дотримання (виконання) вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Під час проведення вказаної перевірки було встановлено, що приміщення КП "Фірма "Берегиня-94" експлуатується з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Таким чином, з метою застосування заходів реагування на виявлені порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства у вказаній сфері, наявні підстави для звернення до суду з метою зупинення діяльності підприємства до усунення, встановлених перевіркою порушень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач зокрема зазначає, що відповідно до акту від 13.09.2019 №690 під час проведення планової перевірки встановлено 22 порушення правил пожежної безпеки в приміщенні, яке експлуатується КП "Фірма "Берегиня-94". За наслідками проведення позапланової перевірки відповідача на предмет виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки складено акт від 20.12.2019 №870, яким зафіксовано наявність шести порушень, зазначених в акті від 13.09.2019 №690, однак не усунутих на час проведення позапланової перевірки. Оскільки на момент звернення до суду строки визначені в приписі від 17.09.2019 №499 вичерпані, водночас шість порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей не усунуті, що підтверджується актом від 20.12.2019 №870, наявні підстави для зупинення роботи підприємства до повного усунення порушень у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Позивач наголошує, що підставами для застосування заходів реагування, в першу чергу, є наявність встановлених порушень вимог законодавства, зокрема в сфері пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Водночас зазначене судом першої інстанції під час розгляду справи враховано не було, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2020 залишити без змін. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ГУ ДСНС України у м. Києві видано наказ від 12.08.2019 №655 «Про проведення планових перевірок». Згідно наказу від 12.08.2019 №655 державним інспекторам у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту доручено провести планову перевірку приміщень КП «Фірма «Берегиня-94» у формі ТОВ, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А,Б,В, щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. На підставі наказу від 12.08.2019 №655, видано посвідчення від 30.08.2019 року №5654 на проведення планової перевірки додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки. Актом від 13.09.2019 року №690 за результатами проведення планової перевірки виконання суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, встановлено 22 порушення, а саме: - не проведено розрахунки допустимого струмового навантаження електричних мереж; - отвори в огороджувальних конструкціях і протипожежних перешкодах цокольного поверху, які утворились під час прокладання електричних комунікацій та інженерного обладнання не зашпаровані наглухо негорючим матеріалом, який забезпечує клас вогнестійкості та димогазонепроникнення, що вимагається будівельними нормами для цих перешкод; - отвори в протипожежних стінах електрощитові приміщень не відокремлені протипожежними дверима з класом вогнестійкості не менше ЕІ 30 хвилин; - ширина сходових маршів з 6-го на 7-й (технічний) поверх менше 1,2 метра; - другий евакуаційний вихід з усіх поверхів обладнано замками що важко відкриваються з середини; - приміщення адміністративної будівлі не обладнані системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, в порушення додатку Б, таблиця Б.1 ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»; - не надано акт відповідності системи протипожежного захисту відповідно ДБН В 2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту; - не надано підтвердження щодо влаштування протипожежних дверей 1-го типу в огороджувальних конструкціях ліфтових шахт на всіх поверхах або протипожежних екранів (завісів) 2-го типу, що автоматично перекривають дверні прорізи ліфтових шахт під час пожежі; - посадова особа, відповідальна за протипожежний стан приміщень не пройшла навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки; - працівники підприємства на робочому місці не пройшли інструктажі з питань пожежної безпеки; - в приміщеннях переданих в орендне користування здійснюється господарська діяльність, без оформлення декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки; - несучі металеві конструкції, вузли жорсткості покрівлі, а також сходи що ведуть з 6-го на 7-й (технічний) поверх не виконані з нормованим класом вогнестійкості для цих конструкцій, не оброблені вогнезахисною суміщу; - коридори цокольного поверху не забезпечені евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей; Другий евакуаційний вихід з першого поверху не позначений світловими покажчиками «ВИХІД» білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення аварійного (евакуаційного) освітлення, або такими, що переключаються на нього автоматично у разі зникнення живлення на їх основних джерелах живлення; - не надано акт випробування зовнішнього протипожежного водопостачання що знаходяться на території (пожежних гідрантів) на тиск та витрату води; - не пройдено навчання з питань цивільного захисту керівником підприємства або уповноваженої особи на виконання функцій цивільного захисту на територіальних курсах; - не надано підтверджуючих документів щодо встановлення пристроїв проти поширення вогню в місцях перетину повітроводами вентиляційної системи протипожежних перегородок та перекриття; - не надано підтверджуючих документів які б підтверджували відключення вентиляції в разі спрацювання автоматичної пожежної сигналізації; - не проведено модернізацію (планово попереджувальний ремонт) системи автоматичної пожежної сигналізації у зв`язку з експлуатацією несертифікованих пожежних сповіщувачів; - на шляхах евакуації з 7-го (технічного) поверху, допускається влаштування забіжних східців; - допускається експлуатація технічного поверху що не відповідає проектній документації; - на шляхах евакуації до головного евакуаційного виходу допускається влаштування розсувних дверей; - шлях евакуації до другого евакуаційного виходу з цокольного поверху захаращений різними матеріалами. Акт перевірки від 13.09.2019 року №690 отримано та підписано головним інженером КП «Фірма «Берегиня-94» Андрущенко В.Д. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи більшість виявлених в ході планової перевірки порушень усунуто відповідачем, що підтверджується актом позапланової перевірки від 20.122019 №870. При цьому позивачем не доведено наявності обґрунтованих підстав для застосування саме такого заходу реагування як повна зупинка роботи підприємства. Суд першої інстанції вказав, що підставою для застосування зазначеного заходу реагування має бути саме загроза безпосередньо життю та здоров`ю, а не загроза виникнення пожежі. Поряд з цим позивачем не доведено, що встановлені ним порушення є такими, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. За змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877). Згідно зі статтею 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (далі - Положення №1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. За змістом пункту 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС України є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб. Відповідно до статті 64 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 КЦЗ України). Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V встановлено, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Згідно з пунктом 11 та 12 частини першої статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: - складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; - звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Частинами першою та другою статті 70 ЦКЗ України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні. Разом з тим, при обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли і тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №826/7073/18, від 26.02.2020 та у справі №826/15768/18. Як убачається з матеріалів справи, позивачем за результатами планової перевірки, проведеної з 09.09.2019 по 13.09.2019 складено акт від 13.09.2019 №690, яким зафіксовано 22 порушення правил пожежної безпеки в приміщенні, яке експлуатується КП "Фірма "Берегиня-94". Також ГУ ДСНС у м. Києві складено припис від 17.09.2019 №499 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки КП "Фірма "Берегиня-94". 25 листопада 2019 року відповідач звернувся до позивача з вимогою проведення позапланової перевірки виконання вимог припису від 17.09.2019 №499. У період з 12.12.2019 по 20.12.2019 позивачем проведена позапланова перевірка відповідача та складено акт від 20.12.2019 №870 яким зафіксовано наявність шести порушень, не усунутих відповідачем згідно вимог припису від 17.09.2019 №499. Згідно з абзацом 1 частини першої статті 6 Закону №877-V підставою для здійснення позапланового заходу є подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням. Враховуючи, що позивач є спеціальним органом, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, суд зазначає, що належним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки. Відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених органом перевірки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до суду першої інстанції з заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №823/589/16, від 05.12.2019, у справі №805/1493/17-а, від 10.09.2020 у справі №620/1857/19. Таким чином, враховуючи те, що позивачем за наслідками проведення позапланової перевірки було встановлено факт невиконання припису від 17.09.2019 №499 та зафіксовано наявність шести порушень вимог правил пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, ГУ ДСНС у м. Києві мало право звертатися до суду з адміністративним позовом про застосування заходів реагування. При цьому, поняття "загроза життю та/або здоров`ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів. У контексті спірних правовідносин по даній справі, загрозу життю та здоров`ю людей створюють такі порушення вимог законодавства, які безпосередньо можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого мають місце чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (пункт 32 частини першої статті 2 КЦЗ України). Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Мета застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) полягає в убезпеченні працівників закладу, будівлі та відвідувачів від можливої небезпеки. Також колегія суддів звертає увагу, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень відповідача є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 справа №826/1024/18. Виявлені порушення, зазначені в акті від 20.12.2019 №870 не обов`язково можуть призвести до пожежі, проте, не усунення цих порушень, у разі виникнення пожежі, може створити умови, що призведуть до загибелі людей або ж нанесенню шкоди їх здоров`ю. Саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, та лише цей орган здійснює прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику, а єдиним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 справа №815/6378/17. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем було усунуто більшість порушень виявлених в акті від 13.09.2019 №690, оскільки на момент розгляду цієї справи порушення, виявлені позивачем під час позапланової перевірки і зафіксовані в акті від 20.12.2019 №870 усунуті не були та продовжують створювати небезпеку для життя та здоров`я людей, що є підставою для застосування заходів реагування. Колегія суддів наголошує, що існування хоча б одного з порушень виявлених позивачем, як таких, що загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повної зупинки експлуатації приміщень. Таким чином, оскільки на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, а ті порушення, які залишались, продовжували створювати загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів вважає, що наявність наведених порушень вимог протипожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення, а тому наявні підстави для вжиття заходів реагування. В той же час помилковими є висновки суду першої інстанції, що виявлені порушення носять лише вірогідний характер та не можуть бути підставою для вжиття заходів реагування, оскільки відповідно до підпункту 4.5.1 пункту 4 ДСТУ 2272:2006 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» пожежна безпека це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожежі та пов`язаної з нею можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку виявлені порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки, що створюють безпосередній ризик виникнення і розвитку пожежі відповідачем не усунуті, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та зупинення експлуатації приміщень КП "Фірма "Берегиня-94" . При цьому є необґрунтованими доводи відповідача щодо помилковості висновків позивача про наявність порушень вимог пожежної безпеки у приміщенні КП "Фірма "Берегиня-94". Так, відповідач стверджує, що позивач неправильно тлумачить норми чинного законодавства, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що встановлені ним під час перевірки обставини є порушеннями вимог пожежної безпеки та, як наслідок, безпідставно склав припис. Отже, відповідач фактично не погоджується з встановленими під час перевірки порушенням та складеним за її наслідками приписом про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Разом з тим предметом судового розгляду в цій справі є питання щодо наявності достатніх правових підстав для зупинення експлуатації приміщень, а не щодо дій позивача при проведенні перевірок таких приміщень та/або результатів перевірок чи складення припису. Відповідно до частини третьої статті 68 КЦЗ України приписи, постанови, розпорядження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, щодо усунення порушень встановлених законодавством вимог з питань техногенної та пожежної безпеки можуть бути оскаржені до суду в установлений законом строк. Водночас КП "Фірма "Берегиня-94" не зазначено жодних відомостей щодо оскарження ним відповідно до частини третьої статті 68 КЦЗ України у судовому порядку зазначених дій позивача та/або результатів проведених ним перевірок, зокрема і припису від 17.09.2019 №499. Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №2340/2816/18. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до статті 242 КАС України Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Водночас суд першої інстанції під час розгляду цієї справи вказаного дотримався не в повній мірі, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню. За правилами статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Ураховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень Колективного підприємства "Фірма "Берегиня-94" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ: 21602708, які розташовані за адресою: вул. Ігорівська, 12-Б,В до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 13.09.2019 №690, шляхом відключення від електроживлення та накладення печаток на електрощити і вхідні двері. Обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 13, код ЄДРПОУ 38620155). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко