Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2940/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2940/20 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., Ступакової І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання протиправними та скасування постанов,- В С Т А Н О В И Л А : 21 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича в якій просила: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича (далі відповідач) від 30.06.2020 про опис та арешт майна (коштів) боржника, що була винесена у зведеному виконавчому провадженні № 62168063; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 01.07.2020 про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні, що була винесена у зведеному виконавчому провадженні № 62168063; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 13.07.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, що була винесена у зведеному виконавчому провадженні № 62168063. Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 задоволено частково. Заборонено приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Куліченку Дмитру Олександровичу вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове відчуження без згоди власника нерухомого житлового майна, належного на праві власності ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено Державному підприємству «СЕТАМ» вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове відчуження без згоди власника нерухомого житлового майна, належного на праві власності ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про опис та арешт майна (коштів) боржника, винесену 30.06.2020, про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні, винесену 01.07.2020, про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, винесену 13.07.2020 у зведеному виконавчому провадженні № 62168063. 07 вересня 2020 року відповідач звернувся до суду із клопотанням щодо скасування заходів забезпечення позову, яке ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 задоволено та заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 23.07.2020, скасовано. Обґрунтовуючи наявність підстав щодо скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції зазначав, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Задоволенням позову суд захистив порушені права позивача, тому необхідність у продовженні тимчасового судового захисту (яким є забезпечення позову) відпала. Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить увалу суду першої інстанції скасувати та прийняти рішення, яким відмовити відповідачу в задоволені заяви про скасування заходів забезпечення позову. Зокрема, апелянт зазначає, що посилання відповідача на те, що він скасував три постанови, які визнані судом протиправними, не є підставою для скасування заходів забезпечення позову. Апелянт зазначає, що звернулася до суду з метою захисту її прав, свобод та інтересів від порушень з боку приватного виконавця Куліченка Д.О., а саме, щоб суд захистив її житловий будинок від примусового звернення стягнення. Звернення стягнення не припинилося навіть після ухвалення 31.07.2020 рішення суду по даній справі, оскільки відповідачем 17.08.2020, 31.08.2020, 03.09.2020 винесено постанови, які аналогічні за змістом скасованим. Для передбаченого ч. 1 ст. 2 КАС України ефективного захисту прав осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень необхідним є збереження заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2020, якою вжито заходи забезпечення позову по даній справі, визначено необхідність їх застосування в зв`язку з тим, що у випадку реалізації належного позивачу об`єкта нерухомості на торгах ефективний захист прав та інтересів позивача буде неможливим. Вказана ухвала відповідачем не оскаржувалась. Обираючи захід забезпечення позову, судом також взято до уваги положення підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 № 1304-VII, відповідно до якого протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновків, що оскільки будинок (предмет іпотеки), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , використовується як місце постійного проживання ОСОБА_1 , у власності позивача не знаходиться інше нерухоме житлове майно, площа будинку не перевищує 250 кв. метрів, то він не може бути примусово стягнутий. Тому, дії відповідача, спрямовані на примусове звернення стягнення на будинок, суперечать Закону № 1304. Рішення суду першої інстанції від 31.07.2020 набрало законної сили 11.08.2020, відповідачем оскаржувалося, проте за наслідками його апеляційного оскарження П`ятим апеляційним адміністративним судом 16.10.2020 прийнято ухвалу про відмову у відкритті в зв`язку з пропуском Куліченком Д.О. строку апеляційного оскарження та не наданням вмотивованого клопотання щодо його поновлення. Судова колегія звертає увагу, що положення ст. 150, 151 КАС України підлягають застосуванню при вирішенні питання про забезпечення позову відповідним шляхом, в той час, як порядок скасування вжитих заходів забезпечення позову встановлюється ст. 157 КАС України. Отже, з аналізу процесуальних норм, які регулюють інститут забезпечення адміністративного позову слідує, що скасування заходів забезпечення позову можливе коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів. Статтею 157 КАС України визначений порядок вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову. Частиною 1 цієї статті передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Таким чином, скасування заходів забезпечення позову є правом суду, а не обов`язком та підставою для їх скасування є, зокрема, відповідне клопотання учасника справи за умови його належної вмотивованості. Відповідно до ч. 5 ст.157 КАС України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. В контексті викладеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавцем розмежовано правовий механізм та підстави вжиття заходів забезпечення позову та скасування таких заходів, позаяк підставою для їх скасування можуть бути обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або, які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів. Мотивуючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову, відповідач посилається на факт виконання ним рішення суду першої інстанції від 31.07.2020 та скасування 01.09.2020 оскаржуваних постанов (т.1, а.с. 129-134). Разом з тим, матеріали справи підтверджують, що приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Д.О. в рамках виконавчого провадження ЗВП №62168063 повторно вчинено дії, спрямовані на примусове відчуження без згоди власника нерухомого житлового майна, належного на праві власності ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом винесення постанов, аналогічних за змістом скасованим, а саме: 17.08.2000 - постанови про опис та арешт майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 (т.1 а.с.215-217); 31.08.2020 - постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; 03.09.2020 - постанови про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні (т.1, а.с. 218-221). Судова колегія звертає увагу, що постановою від 22.05.2020 виконавче провадження ВП №62167514 об`єднано з виконавчим провадженням ВП№ 62166614 у зведене виконавче провадження ЗВП №62168063 (т.1 а.с. 16). При цьому відповідачем 17.08.2020 винесено постанову ВП №62167514 про опис та арешт майна (коштів) боржника (фактично аналогічна скасованій постанові від 30.06.2020 ЗВП №62168063), якою описано та накладено арешт на житловий будинок позивача розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с 216). Наведені обставини дають підстав для висновку, що дії відповідача по скасуванню оскаржуваних постанов спрямовані на формальне виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 та прийняття ним фактично аналогічних по суті скасованим постановам ставить під загрозу право власності позивача на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якого рішенням суду першої інстанції від 31.07.2020, яке набрало законної сили, сформовано висновки про неможливість примусового стягнення. Крім того, такі дії відповідача нівелюють по суті звернення позивача до суду, спрямованого, в тому числі , на ефективний захист її прав та інтересів. Судова колегія звертає увагу, що скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону. Оскільки підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову, не відпали, а навпаки - дії приватного виконавця щодо арешту та опису житлового будинку за адресою: м. Миколаїв, пр. Новий, 15, свідчать про намагання останнього звернути на нього стягнення в рамках виконавчого провадження №62167514, судова колегія вважає неприпустимим та таким, що суперечить завданню адміністративного провадження, скасування вжитих заходів забезпечення позову. Враховуючи що обставини, які стали підставою для звернення до суду та застосування заходів забезпечення позову фактично залишилися незмінними, клопотання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича щодо скасування заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню. Враховуючи п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи з прийняттям постанови про відмову в задоволені клопотання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про скасування заходів забезпечення позову. Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, судова колегія, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року - скасувати. В задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про скасування заходів забезпечення позову відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: І.Г. Ступакова