Постанова КГС ВС № 916/4932/15

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 року м. Київ Справа № 916/4932/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючого), Білоуса В.В., Огородніка К.М. за участю секретаря судового засідання - Сотник А.С., учасники справи: боржник - Публічне акціонерне товариство «Одеський олійножировий комбінат», представник боржника - Бісик Я.В., адвокат (довіреність від 13.01.2020), кредитор (ініціюючий) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленінталь», представник кредитора - не з`явився, кредитор - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В.В., представник кредитора - Коновал Р.О., адвокат (довіреність від 03.11.2020), арбітражний керуючий - Черненченко Денис Альбертович - не з`явився, за участю: Фонд державного майна України - Ярошенко А.С., адвокат (довіреність № 27-7492/20 від 10.06.2020), Національний банк України - Звада Р.В. (довіреність № 18-0011/55555 від 02.10.2020), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В.В. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.11.2018 у складі судді: Грабован Л.І. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у складі колегії суддів: Аленіна (головуючий), Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленінталь» до Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» (далі - ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Черненченка Д.А., тощо.

2. Ухвалою Господарського суду від 10.03.2016 затверджено поданий розпорядником майна боржника реєстр визнаних судом грошових вимог кредиторів до ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» на загальну суму 1 876 541 945,66 грн., розміру вимог стосовно кожного кредитора та черговості їх задоволення.

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 введено процедуру санації ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» строком на шість місяців до 29.01.2017, призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Черненченка Д.А., припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Черненченка Д.А.

4. Постановою Господарського суду Одеської області від 15.11.2017 припинено процедуру санації ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», припинено повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Черненченка Д.А., визнано банкрутом ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Черненченка Д.А. 5. 15.11.2017 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

6. У грудні 2017 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. (далі - ПАТ «Дельта Банк»), звернулося із заявою про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» поточних вимог на суму 352 382 983,21 грн. із розподілом черговості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», внесення до реєстру вимог кредиторів витрати на оплату судового збору, понесених ПАТ «Дельта Банк» при поданні заяви до господарського суду з поточними грошовими вимогами на суму 3 200, 00 грн. в першу чергу. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2018 відхилено повністю поточні грошові вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» в сумі 352 382 983, 21 грн.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: постановою правління Національного банку України від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк»; наразі триває процедура ліквідації АТ «Дельта Банк»; з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації банк фактично втрачає статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припиняється, у зв`язку з чим банк втрачає і право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних/юридичних осіб та нарахування відсотків по кредитам.

9. На переконання місцевого господарського суду, з моменту відкликання постановою правління Національного банку України від 02.10.2015 банківської ліцензії ПАТ «Дельта Банк» нарахування банком і пред`явлення до стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом є неправомірним.

10. Судом встановлено, що заявлена поточна заборгованість ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» перед ПАТ «Дельта Банк» виникла у зв`язку із неоплатою банкрутом сум заборгованості по процентам за договорами кредитної лінії. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.11.2018 у справі №916/4932/15 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

12. Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився із доводами апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, в частині висновків про те, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації банк фактично втрачає статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припиняється, у зв`язку з чим банк втрачає і право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних/юридичних осіб та нарахування відсотків по кредитам.

13. Проте, враховуючи встановлені у справі обставини та норми матеріального права, що підлягають застосуванню у цій справі, суд апеляційної інстанції вказав, що такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи, та залишив оскаржувану ухвалу господарського першої інстанції без змін з мотивів, викладених у постанові.

14. Суд апеляційної інстанції встановив: 14.1. 15.02.2011 між ПАТ «Дельта Банк» та ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» був укладений Договір кредитної лінії № ВКЛ-2005804 відповідно до п. 1.1. якого ПАТ «Дельта Банк» зобов`язується надати ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. 14.2. У відповідності до 1.1.3., 1.1.4. вказаного Договору, у випадку невиконання ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» зобов`язань, передбачених п. 3.3.12 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 23, 5 % річних починаючи з моменту невиконання зазначених зобов`язань. У разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в абз. 1 цього пункту договору, діюча на такий момент прострочена річна процентна ставка за цим договором збільшується на 10 процентних пунктів та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. 14.3. Згідно з п.п. 2.6., 2.7. зазначеного договору нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30-31/365). Сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) не пізніше кінцевого строку погашення заборгованості за кредитом, вказаного в п.1.1.1. цього договору. 14.4. Відповідно до п.п. 3.3.4., 3.3.5. вказаного договору ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» зобов`язане протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку, визначеному цим договором. Повернути ПАТ «Дельта Банк» у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій ПАТ «Дельта Банк» та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим договором. 14.5. Пунктом 8.3. зазначеного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за цим договором. 14.6. Додатковими договорами №1 від 13.05.2011, №2 від 31.07.2012, №2 від 11.01.2013, №3 від 11.02.2013, №4 від 22.03.2013, №5 від 18.04.2013, №6 від 21.11.2013, №7 від 15.01.2014, №8 від 20.08.2014 вносились зміни до договору кредитної лінії №ВКЛ-2005804 від 15.02.2011. 14.7. 27.07.2012 між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» був укладений договір кредитної лінії №НКЛ-2005804/2, згідно з п. 1.1. якого ПАТ «Дельта Банк» зобов`язується надавати ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» грошові кошти тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. 14.8. Відповідно до п. 1.1.3. вказаного договору у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в п.1.1.1. цього договору, діюча на такий момент прострочена річна процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 32 % річних, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. 14.9. Згідно п.п. 2.6., 2.7. зазначеного договору нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30-31/365). Сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) у вказаному порядку. 14.10. Пунктами 3.3.4., 3.3.5. вказаного договору ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» зобов`язане протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку, визначеному цим договором. Повернути ПАТ «Дельта Банк» у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій ПАТ «Дельта Банк» та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим договором. 14.11. Відповідно до п. 8.3. зазначеного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за цим договором. 14.12. Додатковими договорами №1 від 10.01.2013, №2 від 11.02.2013, №3 від 18.04.2013, №4 від 07.02.2014, №5 від 20.08.2014 вносились зміни до договору кредитної лінії №НКЛ-2005804/2 від 27.07.2012. 14.13. 23.11.2011 між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» був укладений договір кредитної лінії №ВКЛ-2005814/1, відповідно до п. 1.1. якого ПАТ «Дельта Банк» зобов`язується надавати ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. 14.14. 23.11.2011 між ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» та ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» був укладений договір поруки №П-2005814/1-1, згідно п. 1.1. якого ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» зобов`язується перед ПАТ «Дельта Банк» відповідати за виконання ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» умов щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредитної лінії №ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат», за умовами якого ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» зобов`язується повернути ПАТ «Дельта Банк» отриманий кредит в розмірі 65 000 000 грн., зі сплатою процентів у розмірі у строки (терміни) та на умовах, визначених у договорі кредиту та додаткових договорах до договору кредиту, що можуть бути укладені в майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту по 22.04.2013 включно, сплачувати можливі санкції у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту та цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги. 14.15. Згідно п.п. 2.1., 2.1.2 зазначеного договору зміст зобов`язання забезпеченого порукою: сплатити проценти за користування кредитом в розмірі у строки (терміни) та на умовах, визначених в договорі поруки. 14.16. Пунктом 6.2. вказаного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання зобов`язань за договором кредиту. 14.17. Додатковими договорами №1 від 26.02.2013, №2 від 14.11.2013, №3 від 15.01.2014, №4 від 13.08.2014 вносились зміни до договору поруки №П-2005814/1-1 від 23.11.2011. 14.18. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.12.2015 у справі № 16/2718/15, яке набрало законної сили, стягнуто з ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість, яка виникла на підставі договору кредитної лінії № ВКЛ-2005804, а саме: 264 891 482,52 грн. строкової заборгованості за кредитом, 39 832 040,64 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 2 887,40 грн. пені, 150,41 грн. 3 % річних, 76 180 665,78 грн. штрафу та 7 946 755,28 грн. штрафу. 14.19. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2015 у справі №916/2756/15, в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № НКЛ-2005804/2 від 27.07.2012 в розмірі 854 143 381,81 грн., звернуто стягнення за іпотечним договором № НКЛ-2005804/2/81 від 27.07.2012, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, що належить на праві власності ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» (за переліком наведеним у рішенні суду). 14.20. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.01.2016 стягнуто з ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість, яка виникла на підставі договору кредитної лінії №ВКЛ-2005814/1, в розмірі 163 046 781,23 грн., яка складається з: суми строкової заборгованості - 121 674 860,46 грн.; суми заборгованості за строковими відсотками - 26 341 702,89 грн.; суми заборгованості за простроченими відсотками - 360 000,00 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 65 846,71 грн.; штрафу - 14 600 983,22 грн.; суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів - 3 387, 95 грн.

15. За висновком суду, ПАТ «Дельта Банк» скористалось своїм правом на звернення із позовом про дострокове стягнення заборгованість, яка виникла на підставі договорів кредитної лінії № ВКЛ-2005804, №НКЛ-2005804/2 та №ВКЛ-2005814/1, а отже змінено порядок, умови і строк дії цих договорів.

16. З посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2019 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц щодо застосування положень статті 1048 ЦК України, суд вказав на те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2018 у цій справі, ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою прийняти нове рішення, яким визнати та включити до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» поточні вимоги ПАТ «Дельта Банк» на суму 352 382 983,21 грн. та витрати на оплату судового збору із розподілом черговості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

18. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/4932/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2019.

19. Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2019 у справі № 916/4932/15 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк", датою проведення судового засідання визначено 28.05.2019. 20. 07.05.2019 до Верховного Суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких Фонд повністю підтримав вимоги скаржника. 21. 11.05.2019 до Суду надійшов Відзив ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», в особі ліквідатора арбітражного керуючого Черненченко Д.А. на касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою оскаржені судові рішення залишити без змін. 22. 21.05.2019 від ліквідатора ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» арбітражного керуючого Черненченко Д.А. надійшло (електронною поштою) клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції.

23. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4932/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2019.

24. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2019 Клопотання ліквідатора ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» арбітражного керуючого Черненченко Д.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення відеоконференції 28.05.2019.

25. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2019 відкладено розгляд касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» у справі № 916/4932/15, датою проведення судового засідання визначено 09.07.2019. 26. 25.06.2019 від ліквідатора ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» арбітражного керуючого Черненченко Д.А. надійшло (електронною поштою) клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції.

27. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 Клопотання ліквідатора ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» арбітражного керуючого Черненченко Д.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення відеоконференції 09.07.2019.

28. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4932/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019.

29. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2019 зупинено провадження у справі № 916/4932/15 за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.11.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/4693/15.

30. Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2020 поновлено касаційне провадження у справі № 916/4932/15 за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.11.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019, повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 10.11.2020.

31. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4932/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020.

32. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 916/4932/15 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

33. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (10.11.2020) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 10.11.2020.

34. Представник ПАТ «Дельта Банк» в засіданні суду повністю підтримала вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній, просила Суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.11.2018 у цій справі, прийняти нове рішення, яким визнати та включити до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» поточні вимоги ПАТ «Дельта Банк» на суму 352 382 983,21 грн. та витрати на оплату судового збору із розподілом черговості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

35. Представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України в судовому засіданні повністю підтримали вимоги ПАТ «Дельта Банк» наведені у касаційній скарзі, просили скаргу задовольнити.

36. Представник ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» проти вимог та доводів скаржника заперечила з підстав наведених у Відзиві на касаційну скаргу, просила Суд постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.11.2018 у цій справі залишити без змін.

37. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи скаржника (ПАТ «Дельта Банк»)

38. Кредитор, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, вказує на те, що у цій справі сторонами у кредитних договорах (п.1.1.4 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2005804 від 15.02.2011, п. 1.1.3 Договору кредитної лінії № НКЛ -2005804/2 від 27.07.2012, п.1.1.4 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011) з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

39. Скаржник також вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме приписів частини 1 статті 86 ЦК України. Доводи боржника (ПАТ «Одеський олійножировий комбінат»)

40. Боржник, враховуючи норми цивільного законодавства, умов Договорів, на які посилається Банк, та правові позиції Верховного Суду про правильне застосування норм права, доводить, що вимоги ПАТ «Дельта Банк» по сплаті відсотків за користування кредитними коштами не підлягають задоволенню, оскільки право кредитора нараховувати проценти припинилося у зв`язку зі зверненням до суду з вимогами про дострокове повернення заборгованості за кредитами, зокрема - 06.07.2015, 16.07.2015, 25.08.2015, в той час, як нарахування процентів здійснено Банком за період з 28.12.2015 по 15.11.2017. Доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України.

41. Підтримуючи вимоги касаційної скарги, Фонд та Національний банк України доводять, що висновки Господарського суду Одеської області та Південно-західного апеляційного господарського суду є незаконними та необґрунтованими, з огляду на положення статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 525, 526, 629, 1048, 1054 ЦК України.

42. Доводять, що припинення нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкції за всіма видами заборгованості банку стосується саме заборгованості банку, щодо якого застосовано процедуру виведення з ринку, перед третіми особами і не стосується заборгованості третіх осіб перед банком, що відповідає одній з цілей ліквідаційної процедури банку, як збереження або збільшення ліквідаційної маси.

43. Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін за цим договором та не позбавляє Банк права на отримання належних йому процентів за користування кредитом до повного погашення заборгованості, вказує на незаконність та необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції 44. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». За правилом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

45. Враховуючи дату подачі касаційної скарги у цій справі, розгляд здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції до внесення змін Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020, яка підлягає застосуванню у цій справі.

46. Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції до внесення змін Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020, яка підлягає застосуванню у цій справі), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 300 ГПК України в редакції до внесення змін Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020, яка підлягає застосуванню у цій справі). Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій 47. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі непродажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

48. Заява ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. з поточними грошовими вимогами у сумі 352 382 983, 21 грн. була подана до Господарського суду Одеської області у грудні 2017 року. Оскаржені судові рішення прийняті судом першої та апеляційної інстанцій до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства. Відтак, перегляд судових рішень в касаційному порядку відбувається з урахуванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).

49. У відповідності до статті 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

50. Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина 8 статті 23 Закону про банкрутство).

51. Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

52. Предметом судового розгляду є кредиторські вимоги ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. до боржника в загальному розмірі 352 382 983, 21 грн., які визначені заявником як поточні, що складаються з процентів (за договором та трьох процентів річних), нарахованих за період з 28.12.2015 по 15.11.2017 (включно) у зв`язку з неналежним невиконанням зобов`язань за: договором кредитної лінії №ВКЛ-2005804 від 15.02.2011 - 129 788 834, 76 грн.; договором кредитної лінії №НКЛ-2005804/2 від 27.07.2012 - 138 223 192, 25 грн; за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011 - 84 370 956, 20 грн. Щодо нарахування процентів та їх правової природи

53. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

54. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

55. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

56. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

57. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

58. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2019 провадження у справі № 916/4932/15 було зупинено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/4693/15. Колегія суддів з розгляду справи № 916/4693/15 вважала, що є підстави для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/22858/17 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), від 10.10.2018 у справі № 910/750/18 (судова палата для розгляду справ про банкрутство), від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності) щодо застосування норм абзацу 2 частини першої статті 1048 та частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

59. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі №916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

60. Судом апеляційної інстанції, під час розгляду цієї справи, встановлено (пункти 14.18, 14.19, 14.20 цієї Постанови) - ПАТ «Дельта Банк» скористалось своїм правом на звернення із позовом (справи №№ 916/2718/15, 916/2756/15, 916/2916/15) про дострокове стягнення заборгованість, яка виникла на підставі договорів кредитної лінії № ВКЛ-2005804, №НКЛ-2005804/2 та №ВКЛ-2005814/1, чим змінено порядок, умови і строк дії цих договорів.

61. Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 18.09.2020 у справі №916/4693/15) та Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16) з тотожного питання.

62. Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

63. За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

64. Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

65. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

66. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

67. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

68. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

69. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

70. Аналогічні висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

71. Водночас за змістом частини 2 статті 625, статті 1050 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

72. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

73. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.

74. Враховуючи наведене вище та встановлені судом апеляційної інстанції обставини цієї справи, слід дійти висновку, що кредиторські вимоги заявлені ПАТ «Дельта Банк» як поточні складаються з процентів, які є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що підпадає під регулювання приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

75. При цьому, умови щодо нарахування процентів за правомірне та неправомірне користування кредитними коштами мають визначатися окремими пунктами договору.

76. Водночас, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення боржником строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що згідно з пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

77. Зокрема, колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.06.2020 у справі № 902/5/19, відповідно до якого у разі, якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.05.2019 у справі № 910/18618/17.

78. Водночас, заявником не доведено, і судами не встановлена наявність умов Кредитного договору, які би передбачали наслідки протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання, а відтак до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення статті 625 Цивільного кодексу України.

79. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у ПАТ «Дельта Банк» правових підстав для нарахування процентів за договорами кредитної лінії.

80. Щодо посилання скаржника на те, що відповідальність за неправомірне користування кредитними коштами визначено безпосередньо у пункті 1.1.4 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2005804 від 15.02.2011, пункті 1.1.3 Договору кредитної лінії № НКЛ-2005804/2 від 27.07.2012, пункті 1.1.4 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. 80.1. Заява ПАТ «Дельта Банк» з поточними грошовими вимогами № 23.1/895 від 20.12.2017 взагалі не містить посилань на умови кредитних договорів, як мотивування заявлених вимог. 80.2. До вказаної Заяви заявником додані: «Розрахунок заборгованості за процентами та сумою трьох процентів річних без врахування основної суми заборгованості, пені та штрафів за договором кредиту № ВКЛ-2005804 від 15.02.2011», «Розрахунок заборгованості за процентами та сумою трьох процентів річних без врахування основної суми заборгованості, пені та штрафів за договором кредиту № НКЛ-2005804/2 від 27.07.2012», «Розрахунок заборгованості за процентами та сумою трьох процентів річних без врахування основної суми заборгованості, пені та штрафів за договором кредиту № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011». 80.3. Відтак, заявник розділяє проценти за правомірне користування нараховані за період з 28.12.2015 по 15.11.2017 та проценти (3% річних) за неправомірне користування кредитними коштами, що саме й передбачено приписами статті 625 Цивільного кодексу України. 80.4. Пунктом 1.1.4 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2005804 від 15.02.2011 встановлено плату за користування Траншами та випадки її збільшення; пунктом 1.1.3 Договору кредитної лінії № НКЛ-2005804/2 від 27.07.2012 встановлено збільшену процентну ставку за користування Кредитом, а також зазначено, що: «зазначене встановлення розміру плати за користування Кредитом по цьому Договору не потребує додаткового двостороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору»; пунктом 1.1.4 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011 встановлено плату за користування Траншами та випадки її збільшення. 80.5. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dоminant influence of one party). Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). 80.6. Таким чином, умови кредитних договорів на які посилається заявник касаційної скарги, на переконання колегії суддів, не є умовами якими передбачені наслідки протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання, в розумінні приписів статей 625 та 1050 Цивільного кодексу України.

81. Щодо застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статей 625 та 1050 Цивільного кодексу України у справі про банкрутство, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. 81.1. Як про це зазначено вище (пункт 77 цієї постанови) у випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. 81.2. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц). 81.3. Провадження справі про банкрутство ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» порушене Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2015 та здійснювалося в редакції норм Закону про банкрутство, чинній з 19.01.2013. 81.4. Частиною другою статті 19 Закону про банкрутство передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. 81.5. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19 Закону про банкрутство). 81.6. Відповідно до частини третьої статті 19 Закону про банкрутство, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. 81.7. Означені норми є імперативними по відношенню до вимог конкурсних кредиторів, в розумінні приписів статті 1 Закону про банкрутство. 81.8. Разом з тим, кредитори за вимогами до боржника які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство (поточні кредитори), можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі 912/1120/16.

82. Враховуючи наведене вище, постає питання чи можуть вимоги, заявлені в порядку статті 625 Цивільного кодексу України самостійно кваліфікуватись як поточні вимоги кредиторів, в розумінні приписів статей 1, 23 Закону про банкрутство. З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. 82.1. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону про банкрутство, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. 82.2. Цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). 82.3. Класифікація кредиторів законодавцем здійснена в залежності від часу, або періоду виникнення грошового зобов`язання у боржника. Тобто, поточними є кредитори із вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов`язаннях, які виникли після порушення провадження у справі. 82.4. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат.Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19. 82.5. У справі, що розглядається, вимога про визнання поточними нарахованих річних процентів є додатковою до основної заборгованості боржника перед банком за кредитними договорами № ВКЛ-2005804 від 15.02.2011, № НКЛ-2005804/2 від 27.07.2012, № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011, яка, у цій справі повністю визнана господарським судом першої інстанції та включена до реєстру вимог кредиторів.

83. У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що нарахування, здійснені відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та заявлені самостійно від основного зобов`язання, яке виникло до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання якого не забезпечено заставою майна боржника (вимоги за яким визнані конкурсними), не можуть бути визнані поточними в розумінні приписів статті 1 Закону про банкрутство, і на них поширюється правовий режим мораторію у справі про банкрутство. Щодо статусу та процедури ліквідації банку - кредитора

84. Судами попередніх інстанцій встановлено: 84.1. Постановою правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» (том 24 а.с. 7) серед іншого постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ «Дельта Банк»; 84.2. 02.10.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 (том 24 а.с. 6) про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 по 04.10.2017; призначення уповноваженої особи Фонду та делегування всіх повноважень ліквідатору АТ «Дельта Банк», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема статтями 37, 38, 47-51 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та інше; 84.4. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осію від 20.02.2017 №619 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора» (том 24 а.с. 8) продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки по 04.10.2019 включно та інше.

85. За висновками суду першої інстанції, оскільки Постановою правління Національного банку України від 02.10.2015 відкликано ліцензію ПАТ «Дельта Банк», діяльність банку припинена, у зв`язку з чим нарахування пред`явлення до стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом є неправомірним. Такі висновки ґрунтуються на правовій позиції Вищого господарського суду України у справах № 5023/5556/12, № 5023/2491/11, № 916/33/17, яка полягає у тому, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації банк фактично втрачає статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припиняється, у зв`язку з чим банк втрачає і право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних/юридичних осіб та нарахування відсотків по кредитам.

86. З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. 86.1. Правові наслідки введення процедури ліквідації банку визначено ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , відповідно до якої з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. 86.2. З аналізу частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» випливає, що у випадку відкликання банківської ліцензії банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, однак наведене не вказує на припинення існуючих та чинних зобов`язань контрагентів перед банком, зокрема, обов`язку зі сплати процентів за користування кредитними коштами. 86.3. За змістом частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

87. Отже, у зв`язку з прийняттям постанови правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 02.10.2015 № 664 боржник як позичальник не звільняється від обов`язку сплати процентів за користування кредитними коштами. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.10.2018 у справі № 910/23455/17 та колегія суддів не вбачає підстав відступлення від неї.

88. Згідно з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

89. Господарським процесуальним кодексом України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

90. Суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/109447/17.

91. Таким чином, колегія суддів вважає невірним посилання Господарського суду Одеської області під час прийняття ухвали від 28.11.2018, на правові позиції Вищого господарського суду України (пункт 85 цієї Постанови).

92. Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погодився з доводами заявника апеляційної скарги та правомірно вказав на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права в цій частині. Водночас, апеляційний господарський суд вказав на те, що такі порушення норм матеріального права не призвели до прийняття по суті невірного рішення.

93. Відповідно до статей 275, 277 ГПК України суд апеляційної інстанції має повноваження змінити рішення у разі встановлення неправильного застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміни його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

94. Таким чином, встановивши порушення місцевим господарським судом норм матеріального права відповідній частині, суд апеляційної інстанції мав би змінити мотивувальну частину ухвали Господарського суду Одеської області від 28.11.2018, шляхом викладення її в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 (що і було зроблено цим судом), а резолютивну частину ухвали Господарського суду Одеської області від 28.11.2018 у справі № 916/4932/15 залишити без змін з тих підстав, що зміна мотивувальної частини оскаржуваної ухвали не призвела до її зміни по суті, про зміну мотивувальної частини ухвалим зазначити у резолютивній частині постанови від 18.02.2019 (чого зроблено не було). Викладене формально є порушенням норм процесуального права, що втім, не призвело до прийняття судом апеляційної інстанції неправильного по суті судового рішення. Щодо доводів касаційної скарги

95. У зв`язку із викладеним доводи скаржника щодо неправомірності відхилення судами вимог Кредитора до Боржника на суму 352 382 983, 21 грн. не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, в більшості своїй, зводяться до переоцінки доказів, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК У країни, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

97. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

98. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В.В. та необхідність залишення ухвали Господарського суду Одеської області від 28.11.2018 (в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019) та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 916/4932/15 (з урахуванням їх доповнення мотивами, наведеними в цій постанові) без змін. Судові витрати

99. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В.В. та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на заявника касаційної скарги. На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В.В. залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.11.2018 (в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 916/4932/15 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В.Я. Погребняк Судді В.В. Білоус К.М. Огороднік