Постанова 4876 № 904/3777/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3777/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Кузнецова І.Л. Секретар судового засідання Охота В.В. Представники сторін: від позивача: Коптілов Ю.В., посвідчення №1599 від 08.10.2018 р., адвокат; інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце повідомлені належним чином. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020, суддя Манько Г.В. у справі №904/3777/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПРОКСИМА", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз", смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область про стягнення 1 573 134 грн 29 коп. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст обставин справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПРОКСИМА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та надав клопотання про збільшення позовних вимог та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості №3-1312/РЛ від 12.12.2018 року за період з січня 2020р. по липень 2020р. включно у розмірі 1 745 197 грн. 30 коп. До суду надійшла заява від імені головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" Ескіної О.А. про забезпечення доказів. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі №904/3777/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" про забезпечення доказів повернено без розгляду. Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 в мотивована тим, що в порушення зазначеного порядку, позивачем до заяви про забезпечення доказів не додано документ, що підтверджує повноваження Ескіної О.А. та не надано доказів, що підтверджують сплату судового збору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 по справі № 904/3777/20. Зазначає, шо відповідно до ст. 112 ГПК України заява про забезпечення доказів розглядається не пізніше п`яти днів з дня її надходження до суду. Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви. В порушення вимог ст. 112 ГПК України судом сторони не викликалися і відповідно ТОВ "ДНІПРОРЕГІОНГАЗ" було позбавлено можливості надати відповідні докази. Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. В відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить визнати дії заявника (Відповідача) (подання заяви про забезпечення доказів та подання апеляційної скарги) зловживанням своїми процесуальними правами, що фактично унеможливлює здійснення судом першої інстанції своєчасного розгляду спцави впродовж розумних строків. Залишити без розгляду або повернути апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 року. Постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з Відповідача штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В разі розгляду апеляційної скарги по суті відмовити в задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 року залишити без змін. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чус О.В., суддів Кузнецова І.Л., Кощеєва І.М. Ухвалою суду від 05.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.11.2020 на 12:40 годин. 05.11.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Щодо суті апеляційної скарги. Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, про повернення заяви про забезпечення доказів у зв`язку з несплатою судового збору та відсутністю у представника повноважень на подання заяви про забезпечення доказів. Відповідно до частини 3 та частини 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Об`єктами справляння судового збору у ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" визначено, зокрема, позовні заяви та інші заяви, передбачені процесуальним законодавством; апеляційні і касаційні скарги на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України тощо. За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору. Законом України "Про судовий збір" визначено ставки судового збору за подання заяви про забезпечення доказів відповідно при зверненні до суду загальної юрисдикції (пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") та до адміністративного суду (пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). При цьому ставки за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду є відмінними. Водночас п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів. Так, у ГПК України закріплена норма, що при поданні заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом, а спеціальним Законом України "Про судовий збір", який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, не передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів. Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Bellet v. France", заява N 23805/94, 4 December 1995, § 36). Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля. Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням. Як зазначалося вище, спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, є Закон України "Про судовий збір". Наведеним законом не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, а ставки за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду є відмінними, і навіть для суду загальної юрисдикції вони розмежовуються за ставками в залежності від суб`єкта подання відповідної заяви - для юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб. Таким чином, встановлюючи порядок нормативного регулювання сплати судового збору в частині визначення ставок, які мають сплачувати суб`єкти справляння судового збору, законодавець запровадив в тому числі їх диференціацію залежно від суб`єктного складу учасників правовідносин. Оскільки положеннями частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" не встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо однієї із підстав повернення заяви про забезпечення доказів, у зв`язку з несплатою судового збору. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №911/1521/18. За змістом положень частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно до правил частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до частини 9 статті 60 Господарського процесуального кодексу України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Відповідно до підпункту 11 пункту 161 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Отже, наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи: як в порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи (адвокатами). При цьому у порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законом, статутом, положенням, трудовим договором (контрактом). Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18 та від 09.06.2020 у справі № 904/92/20. Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" про забезпечення доказів підписана головним бухгалтером Ескіною О.А. до вказаної заяви не додано документів, які підтверджують її повноваження. Повертаючи заяву про забезпечення доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана заява підписана особою, яка не має права її підписувати., оскільки до матеріалів апеляційної скарги не було додано доказів, що підтверджують її повноваження. Колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями частин 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. У частині 1 статті 58 цього Кодексу унормовано, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до підпункту 11 пункту 161 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Отже, представництво інтересів позивача у цій справі може здійснювати адвокат як представник або керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва. Згідно з частиною 9 статті 60 Господарського процесуального кодексу України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Таким чином, представництво інтересів позивача у цій справі може здійснювати не тільки адвокат як представник, але і інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва. За змістом частини 2 та 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення доказів підписується заявником або його представником. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог ст. 111 ГПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява про забезпечення доказів підлягає поверненню, у зв`язку з невиконанням вимог частини 2 ст. 111 Господарського процесуального кодексу. Відповідно до ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. За змістом п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України). Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для повернення заяви про забезпечення доказів, однак з підстав викладених у мотивувальній частині даної постанови. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 року у справі № 904/3777/20 змінити в мотивувальній частині, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови. В іншій частині ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 року у справі №904/3777/20 залишити без змін. Повний текст постанови складений 23.11.2020р. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв Суддя І.Л. Кузнецова