Постанова 4873 № 910/809/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" листопада 2020 р. Справа№ 910/809/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Дикунської С.Я. без повідомлення учасників справи, розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/809/20 (суддя Карабань Я.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 6 932,40 грн

1. Зміст позовних вимог та заперечень Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (далі - ТОВ «Грейнсвард», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», відповідач) про стягнення 6 932,40 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за залізничною накладною №34859181. Крім того, просив суд стягнути з відповідача на його користь 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем термінів доставки вантажів за вказаною накладною, визначених ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. За твердженнями позивача, вантаж було доставлено з простроченням на дванадцять діб. У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в зв`язку із тим, що вантаж не було вивезено одержувачем із залізничної станції протягом доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу, що у відповідності до ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України, звільняє залізницю від сплати штрафу. Також у поданому відзиві відповідач просив суд відмовити позивачу в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, та вказував, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним з ціною позову.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом 07.02.2018 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Перевізник) було укладено договір про надання послуг №07153/ПЗ-2018 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов`язався здійснювати перевезення вантажів, надавати вантажний вагон для перевезення, та інші послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача і проведення розрахунків за ці послуги. Пунктом 1.2 договору передбачено, що перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно. Відповідно до п. 8.1. договору сторони домовились про використання електронного документообігу. 05.09.2019 відправником (позивачем) зі станції відправлення Білгородка Південно-Західної залізниці до станції призначення - Дунаївці Південно-Західної залізниці здійснювалось перевезення вантажу - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку, одержувачем якого є позивач, що підтверджується залізничною накладною № 34859181. Вантаж за накладною №34859181 відправлений 05.09.2019 та доставлений 21.09.2019, про що повідомлено одержувача 21.09.2019 о 10-50 год., про що зазначено у графі 49 накладної. У графах 52 та 53 вказаної накладної міститься підтвердження того, що позивач отримав вантаж 21.09.2019 об 11-12. Судом першої інстанції встановлено, що термін доставки склав 15 діб, що є підставою для нарахування штрафу за прострочення доставки на 12 діб, тобто 30% провізної плати (23 108,00 грн * 30%), що складає 6 932,40 грн. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 06.02.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» та адвокатом Драченком Владиславом Вікторовичем, ордер на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Драченку Владиславу Вікторовичу, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 16.01.2020 з переліком наданих юридичних послуг, та рахунок на оплату від 16.01.2020. Також, позивачем надано платіжне доручення від 16.01.2020 про сплату за послуги з правничої допомоги згідно договору від 06.02.2019 на загальну суму 5 000,00 грн.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» штраф в сумі 6 932,40 грн, 2 102,00 грн витрат по сплаті судового збору та 2 500,00 грн витрат на правову допомогу. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належним чином доведено та документально підтверджено прострочення доставки вантажу, яке сталося без поважних причин. Встановивши, що позивачем було розкредитовано перевізні документи на вантаж протягом строку, вказаного у ст. 116 Статуту залізниць України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати штрафу, передбаченого за несвоєчасну доставку вантажів. Разом з тим, місцевим господарським судом було зменшено розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на відповідача, на 50%. Суд першої інстанції виходив з того, що ціна спору у справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування, свідчать про незначну складність даної справи. Крім того, суд вказав, що адвокатом вже надавалась правова допомога в аналогічних справах, а тому визнав необґрунтованим витрачання часу на опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та вивчення судової практики.

4. Вимоги апеляційних скарг та короткий зміст наведених у них доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/809/20 в частині стягнення штрафу, судового збору та 2 500,00 грн витрат на правничу допомогу, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на ч. 2 п. 116 Статуту залізниць України та вказує, що позивачем не було вивезено вантаж впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу, а тому залізниця має бути звільнена від сплати штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. При цьому АТ «Укрзалізниця» не заперечує проти того, що «Грейнсвард» було розкредитовано перевізні документи у вищезазначений строк. АТ «Українська залізниця» стверджує про те, що справа не є складною, оскільки стосується лише однієї накладної, та не потребує значного витрачання часу адвокатом на надання правової допомоги, а тому просить відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, вказує, що ТОВ «Грейнсвард» подано до АТ «Українська залізниця» ще декілька аналогічних позовів, які мають однорідні предмет та підставу їх винекнення. Також, не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2020, з апеляційною скаргою звернулося ТОВ «Грейнсвард». В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить зазначене рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути на його користь вказану суму судових витрат. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ТОВ «Грейнсвард» вказує, що відповідач, стверджуючи про неспівсмірність витрат на професійну правничу допомогу, не надав жодного доказу на спростування заявленого позивачем розміру зазначених витрат. Вказує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Позивач також зазначає, що адвокатом фактично було витрачено 380 хвилин, а тому сума витрат у 5 000,00 грн є виправданою.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційних скарг У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» просить апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишити без задоволення, та вказує, що матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасної доставки вантажу, а тому судом було винесено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог. Вказує, що перевізні документи були ним розкредитовані протягом доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу, а тому підстав для звільнення залізниці від відповідальності на підставі ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України немає.

6. Надходження апеляційних скарг та їх розгляд апеляційним судом 22.04.2020 АТ «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/809/20. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/809/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва 06.04.2020 у справі №910/809/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами доплати судового збору у встановленому законом розмірі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/809/20. Справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. 08.06.2020 ТОВ «Грейнсвард» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/809/20. Разом з апеляційною скаргою позивачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) справу №910/809/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 поновлено ТОВ «Грейнсвард» строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/809/20. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/809/20. Справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, враховуючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

7. Джерела права й акти їх застосування Цивільний кодекс України За змістом статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 Згідно зі ст. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки. Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Правила обчислення термінів доставки вантажу, затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 У відповідності до п.п. 1.1., 1.2. Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Згідно з пунктом 2.4. Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Пунктом 2.9. Правил визначено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Відповідно до п. 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Правила видачі вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 Згідно пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. Господарський процесуальний кодекс України За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За змістом ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

8. Позиція апеляційного суду Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає, що апеляційні скарги АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Грейнсвард» не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач допустив прострочення доставки вантажу за накладною №34859181 на дванадцять діб, що стало підставою для застосування до нього санкцій у вигляді штрафу у розмірі 30% провізної плати. Не заперечуючи в цілому проти встановлених обставин, АТ «Українська залізниця», однак, вважає, що в силу ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України перевізник має бути звільнений від сплати штрафу у зв`язку з тим, що вантаж не було вивезено одержувачем впродовж доби після отримання повідомлення про прибуття вантажу. При цьому, апелянт не заперечує проти розкредитування вантажоодержувачем перевізних документів впродовж доби, а наполягає саме на не вивезенні вантажу позивачем. Як було зазначено вище, частиною 2 статті 116 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за несвоєчасну доставку вантажу, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що її застосування можливе у разі настання одного з двох випадків: якщо одержувач фактично отримав вантаж протягом доби після отримання відповідного повідомлення від залізниці, або якщо одержувачем здійснено розкредитування перевізних документів протягом цього ж строку. За встановлених обставин справи, оскільки позивачем було розкредитовано вантаж протягом строку, визначеного у ст. 116 Статуту, про що на накладній містяться відповідні відмітки у графах 52 та 53, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України не застосовується. Крім того, відповідно до додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, графа 52 залізничної накладної «Календарний штемпель видачі вантажу» заповнюється залізницею самостійно. Тобто, самим відповідачем зазначено дату видачі вантажу - 21.09.2019. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати штрафу, передбаченого за несвоєчасну доставку вантажів. Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд зазначає наступне. Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). Заперечуючи проти стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, АТ «Українська залізниця» зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є не співмірним із фактично наданими послугами. Так, відповідач вказує, що справа не є складною, оскільки стосується лише однієї накладної, та не потребує значного витрачання часу адвокатом на надання правової допомоги, та ТОВ «Грейнсвард» подано до АТ «Українська залізниця» ще декілька аналогічних позовів, які мають однорідні предмет та підставу їх виникнення. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц процесуальним законодавством передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності та фінансового стану учасників справи. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 та від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Враховуючи те, що адвокатом надавалася правова допомога позивачу в аналогічних справах, та позивачем подано кілька однотипних позовів до АТ «Українська залізнця», а також враховуючи незначну складність справи та її малозначність в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, до 2 500,00 грн. Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується фактичне надання адвокатом Драченком Владиславом Вікторовичем правової допомоги позивачу, та в силу ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України зазначені судові витрати мають бути покладені на відповідача, а тому, за встановлених обставин справи, вимоги апеляційної скарги відповідача щодо повного звільнення його від сплати таких витрат не можуть бути задоволені. Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що обставини неспівмірності підтверджені інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є загальнодоступною, та випливають зі встановлених обставин справи, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що обов`язок з доказування відповідачем виконаний належним чином. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги позивача відхиляються, та апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард».

9. Висновки апеляційного суду На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що викладені сторонами доводи в обґрунтування апеляційних скарг є безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, не доведені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 06.04.2020 прийнято у відповідності до норм закону без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, у відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/809/20 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/809/20 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 у справі №910/809/20 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» покладаються на скаржників.

5. Матеріали справи №910/809/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік С.Я. Дикунська