Постанова 4873 № 910/16365/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" травня 2023 р. Справа№ 910/16365/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Агрикової О.В. Козир Т.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі №910/16365/21 (суддя Баранов Д.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 749, 16 грн, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/16365/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - ТОВ "Грейнсвард", позивач) неустойку за перевищення терміну доставки вантажу в розмірі 749 (сімсот сорок дев`ять) грн 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. 26.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ "Грейнсвард" про розподіл судових витрат, в якому позивач просить суд визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк на подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача 2 000, 00 грн таких витрат. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі №910/16365/21 клопотання ТОВ "Грейнсвард" про розподіл судових витрат у справі задоволено, визнано поважними причини пропуску процесуального строку та поновлено позивачу процесуальний строк на подання до суду додаткових доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Грейнсвард" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. Розподіляючи витрати на професійну (правничу) допомогу, понесені позивачем, враховуючи положення чинного законодавства, зважаючи на принципи диспозитивності та змагальності, співмірності, необхідності та розумності судових витрат, докази, надані на підтвердження зазначених витрат, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування судом витрат заявника на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. В частині поновлення процесуального строку ТОВ "Грейнсвард" на подання до суду додаткових доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу місцевий господарський суд зазначив, що причини пропуску такого строку є поважними, процесуальний строк підлягає поновленню, а подані позивачем додаткові докази понесення витрат на професійну правничу допомогу долучаються до матеріалів справи, оскільки про рішення суду від 10.01.2022 позивачу стало відомо 17.01.2022 з Єдиного державного реєстру судових рішень, а сама копія рішення була отримана представником 19.01.2020. Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, АТ "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про розподіл судових витрат. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на її складність, та виходячи з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Також апелянт зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами суму понесених витрат на правничу допомогу, зокрема, позивачем не надано банківської виписки, яка підтверджує надходження грошових коштів на його рахунок за надання правової допомоги у справі №910/16365/21. Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 19.04.2022 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі № 910/16365/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П. (суддя-доповідач), судді: Агрикова О.В., Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі №910/16365/21, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії в установлені судом строки. 10.06.2022 ТОВ "Грейнсвард" подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на додаткове рішення суду першої інстанції від 02.02.2022 у даній справі, в якому просить суд залишити її без задоволення, оскільки вважає її безпідставною, необґрунтованою. За твердженням позивача витрати на професійну правничу допомогу, які підтвердженні належними та допустимими доказами, є реальними, розумними та співмірними зі складністю даної справи. Предметом апеляційного оскарження у цій справі є додаткове рішення місцевого господарського суду, яким задоволено заяву позивача про розподіл судових витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, судові витрати позивача за позовом у даній справі на професійну правову допомогу складали 2000,00 грн. ТОВ "Грейнсвард" подано до суду першої інстанції заяву про розподіл у справі судових витрат у вказаному розмірі. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Як убачається з матеріалів справи, в обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що між ним (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес, фінанси" (об`єднання) укладено Договір про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 (далі - Договір), за яким клієнт доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу в усіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. Пунктом 4.3 Договору встановлено, що вартість наданих адвокатом послуг складає 1000 грн за одну годину роботи. Відповідно до акту №17-01/38 від 29.09.2021 виконаних робіт (наданих послуг) об`єднанням надано правову допомогу на суму 2000 грн з терміном виконання 120 хвилин. Із долученого до матеріалів справи платіжного доручення №6573 від 29.09.2021 слідує, що позивачем сплачено Адвокатському об`єднанню "Право, бізнес, фінанси" 2 000,00 грн. Окрім того матеріали справи містять свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001243 та копію ордеру СА № 1008174 на надання правничої (правової) допомоги позивачу у Господарському суді міста Києва у даній справі адвокатом Накоп`юком Ярославом Володимирочем, виданого адвокатським об`єднанням "Право, бізнес, фінанси". За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Як уже зазначалося, загальне правило розподілу інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18). Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, вирішуючи чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обгрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір заявлених ТОВ "Грейнсвард" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 2000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Врахувавши доводи скаржника щодо не співмірності заявлених адвокатських витрат, перевіривши матеріали справи, судова колегія наголошує, що належних доказів або обґрунтувань, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат на послуги адвоката у справі, відповідач не надав, що у свою чергу свідчить про недоведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України. При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19). Щодо доводів апелянта в частині відсутності в матеріалах справи належних доказів понесених витрат на правничу допомогу, зокрема, банківських виписок, які підтверджують надходження грошових коштів на рахунок позивача. Колегія суддів визнає наведені доводи безпідставними та їх відхиляє з огляду на висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі №922/445/19 про те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі №910/16365/21. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний господарський суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга АТ "Українська залізниця" задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: 1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі №910/16365/21 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 у справі № 910/16365/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16365/21 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді О.В. Агрикова Т.П. Козир