Постанова 4872 № 916/195/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 916/195/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання Земляк А.В., за участю представників: від ОСОБА_1 - Гаврилюк Ю.І., від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" - участі не брали, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2020, прийняте суддею Желєзною С.П., м. Одеса, повний текст складено 30.07.2020, у справі №916/195/20 за позовом: ОСОБА_1 до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" про визнання недійсним рішення загальних зборів ВСТАНОВИВ: У січні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45", в якому просив визнати недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45", оформлене протоколом №5 від 30.03.2018, в частині обрання голови зборів, затвердження річного кошторису надходжень і витрат відповідача, затвердження розміру внеску на утримання будинку та затвердження розміру внесків у фонди відповідача. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 04.03.2020 відкрито провадження у справі №916/195/20. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі №916/195/20 позов задоволено; визнано недійсними рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45", які оформлені протоколом №5 від 30.03.2018, в частині обрання голови зборів, затвердження річного кошторису надходжень і витрат Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45", затвердження розміру внеску на утримання будинку, затвердження розміру внесків у фонди Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45"; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" в дохід державного бюджету (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмір 2102 грн. 14.07.2020 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 14.07.2020 (вх.№2-3154/20 від 14.07.2020) про розподіл судових витрат у справі №916/195/20, в якій останній просив стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у загальному розмірі 10858,46 грн, які складаються із витрат на поштові відправлення у загальному розмірі 76,96 грн, вартості послуг Інтернету (телефонії) у розмірі 750 грн, витрат на проїзд у транспорті у розмірі 224 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн та судового збору у розмірі 31,50 грн. Вказана заява мотивована тим, що позивачем у зв`язку з судовим розглядом даної справи були понесені судові витрати, а саме: витрати на поштові відправлення, зумовлені обов`язком надсилання відповідачу копій матеріалів, які подаються до суду; витрати на послуги Інтернету (телефонії), понесені у зв`язку з необхідністю ознайомлення з законодавством і судовою практикою у подібних спорах, а також пересилання та обміну інформацією щодо справи; витрати на проїзд у транспорті до місцевого господарського суду та у зворотному напрямку; витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір за виготовлення судом копій наявних у матеріалах справи документів. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 у справі №916/195/20 (суддя Желєзна С.П.) заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" на користь ОСОБА_1 витрати на поштові відправлення у розмірі 57,82 грн та витрати на проїзд у розмірі 182 грн; в решті вимог заяви відмовлено. Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, місцевий господарський суд, врахувавши, що приписами процесуального законодавства на учасника судового процесу покладено обов`язок довести суду неминучість понесених судових витрат, а також їх пов`язаність зі справою, дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав лише для стягнення витрат на поштові відправлення у розмірі 57,82 грн та витрат на проїзд у розмірі 182 грн. Крім того, суд першої інстанції зауважив про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження фактичного надання позивачу адвокатом професійної правничої допомоги у даній справі. Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 у справі №916/195/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву б/н від 14.07.2020 (вх.№2-3154/20 від 14.07.2020) задовольнити, а також стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" на користь апелянта понесені ним у зв`язку з розглядом апеляційної скарги судові витрати у загальному розмірі 3130,24 грн, з яких: 19,24 грн витрат на поштові відправлення, 111 грн витрат на друк апеляційної скарги з додатками та 3000 грн витрат на правову допомогу. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що витрати на поштові відправлення у розмірі 19,24 грн, у стягненні яких з відповідача оскаржуваним додатковим рішенням відмовлено, були неминучими, адже понесені позивачем у зв`язку з необхідністю виконання ухвали місцевого господарського суду про залишення позову без руху. Водночас апелянт наголошує на неприпустимості неврахування витрат на послуги Інтернету (телефонії) під час запровадження карантинних обмежень, у зв`язку з чим значно ускладнилась взаємодія між судом та учасниками судового процесу, а також на тому, що ним на виконання вимоги суду, яка суперечить чинному законодавству, було сплачено 31,50 грн судового збору за виготовлення Господарським судом Одеської області копій наявних у матеріалах справи документів, а тому вказані витрати повинні бути відшкодовані. Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на доведеність ним за допомогою належних доказів, а саме: оригіналів проїзних документів встановленого зразка у необхідній кількості факту понесення витрат на проїзд у транспорті до місцевого господарського суду та у зворотному напрямку у розмірі 224 грн. Крім того, за твердженням апелянта, висновки місцевого господарського суду про покладення на учасника справи обов`язку довести неминучість понесених судових витрат та про недоведеність позивачем обставини фактичного надання позивачу адвокатом професійної правничої допомоги у даній справі не відповідають приписам процесуального закону. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 25.08.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження і встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 09.09.2020, а в подальшому ухвалою суду від 10.09.2020 справу №916/195/20 призначено до розгляду на 21.10.2020 об 11:00. З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 21.10.2020 шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 10:15 год 18.11.2020 та вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 у справі №916/195/20 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України. З порушенням встановленого апеляційним господарським судом строку 20.10.2020 до суду апеляційної інстанції від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.10.2020 (вх.№2664/20/Д1 від 20.10.2020), в якому останній, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а додаткове рішення місцевого господарського суду - без змін. Колегія суддів вбачає, що у вищенаведеному відзиві на апеляційну скаргу відповідачем заявлено клопотання про прийняття його до розгляду, яке мотивоване введенням на всій території України карантину та внесенням у зв`язку з цим змін до Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких продовжено низку процесуальних строків, зокрема, строк на подання відзиву, а також встановлено, що строк, який визначає суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). 13.11.2020 ОСОБА_1 до Південно-західного апеляційного господарського суду були подані заперечення на подання відзиву б/н від 13.11.2020 (вх.№2664/20/Д2 від 13.11.2020), в яких позивач просить повернути відзив Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" на апеляційну скаргу б/н від 20.10.2020 (вх.№2664/20/Д1 від 20.10.2020) без розгляду у зв`язку з пропуском строку на його подання та відсутністю належного обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З огляду на те, що відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.10.2020 (вх.№2664/20/Д1 від 20.10.2020) Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" подано поза межами строків, визначених апеляційним господарським судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, а також те, що в обґрунтування причин поважності пропуску даного строку відповідач посилається на норми процесуального закону у редакції, яка вже не була чинною на час відкриття апеляційного провадження, та жодним чином не зазначає як саме введення на території України карантину, спрямованого на протидію поширенню коронавірусної хвороби, зумовило неможливість своєчасного подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, зазначений відзив колегією суддів залишено без розгляду, про що у судовому засіданні 18.11.2020 було постановлено протокольну ухвалу. У судовому засіданні 18.11.2020 представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.67). За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2020 між ОСОБА_1 ("Клієнт") та адвокатом Гаврилюк Юлією Ігорівною ("Адвокат") укладено угоду про надання правової допомоги №4-01/20 (далі - угода №4-01/20 від 10.01.2020), відповідно до пункту 3 якої адвокату доручено, зокрема, здійснювати захист прав та представництво інтересів Клієнта в органах судової влади з питань визнання недійсними рішень загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. В подальшому ОСОБА_1 та адвокатом Гаврилюк Юлією Ігорівною було укладено додаткову угоду №1 від 10.01.2020 до угоди №4-01/20 від 10.01.2020 (далі - додаткова угода №1 від 10.01.2020), згідно з пунктом 1 якої дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги у спорі про визнання недійсним рішень загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45", які оформлені протоколом №5 від 30.03.2018. За умовами пункту 2 додаткової угоди №1 від 10.01.2020 Адвокатом надаються наступні послуги: первісна консультація Клієнта; збір та аналіз інформації, вивчення документів для підготовки позовної заяви до суду; консультація Клієнта щодо правової позиції про можливості визнання недійсними рішень загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; вивчення судової практики; формування доказової бази, систематизація групування доказів, додатків до позовної заяви; складання тексту позовної заяви, підготовка для направлення до суду; складання інших процесуальних документів; складання заяви про зміну підстав позову; правовий аналіз відзиву на позовну заяву; формування доказової бази, систематизація групування доказів та складання відповіді на відзив. Вартість кожної із наведених послуг Клієнтом та Адвокатом не визначена. У пункті 3 додаткової угоди №1 від 10.01.2020 визначено порядок оплати гонорару. В силу підпункту 3.1 пункт 3 додаткової угоди №1 від 10.01.2020 оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється Клієнтом у розмірі 10000 грн. Сторонами у пункті 5 додаткової угоди №1 від 10.01.2020 узгоджено, що передбачувані витрати Адвоката у зв`язку із наданням правової допомоги відповідно до умов цього договору (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, залучення висновків спеціалістів, технічне забезпечення та інші) сплачуються Клієнтом Адвокату понад узгоджену суму гонорару. Отже, зі змісту укладеної додаткової угоди №1 від 10.01.2020 вбачається, що формування доказової бази разом з систематизацією, групуванням доказів, збір інформації відповідно до пункту додаткової угоди включено до переліку послуг, що надаються адвокатом, разом з цим згідно з пунктом 5 цієї ж додаткової угоди такі передбачувані витрати Адвоката у зв`язку із наданням правової допомоги як збирання доказів та інші, оплачуються Клієнтом понад узгоджену суму гонорару. Підпунктом 7.1 пункту 7 додаткової угоди №1 від 10.01.2020 передбачено, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами. На виконання угоди №4-01/20 від 10.01.2020 адвокат Гаврилюк Юлія Ігорівна виставила позивачу рахунок-акт №1 від 28.01.2020 на суму 10000 грн з датою платежу 28.01.2020. Докази проведення позивачем оплати гонорару адвоката апелянтом до суду не надано. З акту прийому-передачі виконаних послуг №1 від 13.07.2020 вбачається, що Адвокат відповідно до угоди №4-01/20 від 10.01.2020 надав Клієнту наступні послуги: первісна консультація Клієнта; збір та аналіз інформації, вивчення документів для підготовки позовної заяви до суду; консультація Клієнта щодо правової позиції про можливості визнання недійсними рішень загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; вивчення судової практики; формування доказової бази, систематизація групування доказів, додатків до позовної заяви; складання тексту позовної заяви, підготовка для направлення до суду; складання інших процесуальних документів; складання заяви про зміну підстав позову; правовий аналіз відзиву на позовну заяву; формування доказової бази, систематизація групування доказів та складання відповіді на відзив. Вартість послуг адвоката відповідно до угоди складає 10000 грн. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Як вбачається зі змісту пункту 4 додаткової угоди №1 від 10.01.2020, передбачена вказаною угодою винагорода адвоката фактично за своєю природою є умовним гонораром - заздалегідь прописаною сторонами в договорі про надання правової допомоги формою винагороди, яка виплачується адвокату лише у разі успішного для клієнта вирішення справи (гонорар за умовою "немає виграшу, немає оплати", коли адвокат отримує оплату своїх послуг і компенсацію понесених витрат тільки у разі виграшу справи). При цьому колегією суддів враховується, що відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах "Ятрідіс проти Греції" та "East/West Alliance Limited" проти України" угода, якою передбачено умовний гонорар та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення передбаченого додатковою угодою №1 від 10.01.2020 умовного гонорару не є безумовним обов`язком суду, натомість останній повинен встановити реальність професійної правничої допомоги (факт її отримання позивачем) та розумність розміру витрат на зазначену допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18. Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах. Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри. Колегія суддів вбачає, що в силу пункту 3 додаткової угоди №1 від 10.01.2020 оплаті підлягають послуги адвоката виключно з представництва інтересів позивача у суді першої інстанції, між тим матеріали справи свідчать, що адвокат Гаврилюк Юлія Ігорівна не брала участі у жодному із судових засідань під час розгляду даної справ місцевим господарським судом. Крім того, всі документи позивача, які наявні у матеріалах справи, були підписані та подані до суду безпосередньо самим ОСОБА_1 . Наданий позивачем акт прийому-передачі виконаних послуг №1 від 13.07.2020 містить перелік послуг, які адвокат надав ОСОБА_1 , та кількість витраченого на них часу, при цьому будь-який розрахунок витрат у вказаному акті відсутній, що не дозволяє суду встановити вартість кожної послуги окремо та, відповідно, перевірити обґрунтованість заявленої до відшкодування суми судових витрат. Враховуючи викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні вимог заяви про розподіл судових витрат б/н від 14.07.2020 (вх.№2-3154/20 від 14.07.2020) про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Стосовно вимог позивача про стягнення 76,96 грн витрат на поштові відправлення, до яких ОСОБА_1 включено, зокрема, витрати на поштове відправлення у розмірі 19,24 грн, понесені у зв`язку з виконанням вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 10.02.2020 у справі №916/195/20 про залишення позову без руху, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, зокрема, у зв`язку з тим, що відповідно до опису вкладення у цінний лист, наданого до суду першої інстанції разом з позовом, позивачем було надіслано на адресу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" лише позовну заяву без доданих до неї документів. За таких обставин, беручи до уваги те, що виконання ОСОБА_1 вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у вигляді надсилання відповідачу додатків до позовної заяви обумовлене виключно недбалістю самого позивача, який не дотримався покладеного на нього приписами статті 172 Господарського процесуального кодексу України обов`язку до подання позовної заяви направити учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського про відсутність правових підстав для стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" витрат на поштові відправлення у розмірі 19,24 грн, понесених позивачем у зв`язку з виконанням вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 10.02.2020 від 10.02.2020, що, в свою чергу, має наслідком необхідність часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат б/н від 14.07.2020 (вх.№2-3154/20 від 14.07.2020) та покладення на відповідача витрат на поштові відправлення у сумі 57,82 грн (76,96 грн - 19,24 грн = 57,82 грн). Доводи скаржника про відсутність необхідності надсилання відповідачу доданих до позовної заяви відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а також довідки за формою ОК-7, оскільки вказані матеріали стосуються виключно питання звільнення позивача від сплати судового збору, а не суті заявлених позовних вимог, колегією суддів оцінюються критично, оскільки чинний процесуальний закон не містить будь-яких положень, які б надавали особі, яка звертається до суду з позовом, можливість на власний розсуд визначати перелік документів, які повинні бути надіслані іншій стороні, або приписів, які б дозволяли позивачу не надсилати іншим учасникам справи документи, які стосуються вирішення питання щодо звільнення особи від сплати судового збору. В силу частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Суд апеляційної інстанції вбачає, що у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження того, що витрати на оплату послуг Інтернету (телефонії) у загальній сумі 750 грн були понесені позивачем саме у зв`язку з розглядом даної справи, а не з метою задоволення власних потреб останнього, у зв`язку з чим висновок Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат б/н від 14.07.2020 (вх.№2-3154/20 від 14.07.2020) в частині вимог про стягнення з відповідача вищенаведених витрат є обґрунтованим. Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 31,50 грн витрат зі сплати судового збору за виготовлення судом копій наявних у матеріалах справи документів Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне. 04.06.2020 до Господарського суду Одеської області від позивача надійшов письмовий запит б/н від 04.06.2020 (вх.№14466/20 від 04.06.2020) про надання копій документів, які містяться в матеріалах справи №916/195/20, обґрунтований посиланням на Закон України "Про доступ до публічної інформації". З огляду на те, що Законом України "Про доступ до публічної інформації" не регламентуються відносини між судом та учасниками судового процесу з приводу ознайомлення останніх з матеріалами судових справ шляхом отримання копій наявних у цих справах документів, місцевий господарський суд, враховуючи, що порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також права та обов`язки учасників справи визначені процесуальним законом, у зв`язку з чим звернення учасників справи в межах здійснення судочинства підлягають розгляду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, обґрунтовано розцінив та розглянув вищенаведений інформаційний запит позивача як клопотання про виготовлення копій документів, долучених до справи. За умовами пункту 1 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №814 від 20.08.2019, копії документів, долучених до судової справи, можуть видаватися за письмовою заявою відповідальними працівниками суду, відповідно до резолюції судді в провадженні якого знаходиться справа, або голови суду, у разі зберігання справи в архіві. Копія такого документа засвідчується як така, що відповідає матеріалам справи, та скріплюється печаткою суду. Копія документа, долученого до судової справи, виготовляється шляхом виготовлення фотокопії (сканованої копії, ксерокопії) з документа. В силу підпункту 6 пункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за виготовлення копій документів, долучених до справи, справляється судовий збір у розмірі 0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш копії, а саме: 6,30 грн за кожний аркуш копії документу. За таких обставин, беручи до уваги те, що копії запитуваних позивачем документів, наявних у матеріалах справи, складають 5 аркушів, ОСОБА_1 правомірно сплатив судовий збір за виготовлення судом цих копій у сумі 31,50 грн. Отже, враховуючи те, що отримання копій матеріалів справи є правом сторони, а також з огляду на недоведеність позивачем того факту, що отримання ним копій опису матеріалів справи, укладеної між відповідачем та адвокатом Веровським О.В. угоди про надання правової допомоги від 26.05.2020, ордеру адвоката Веровського О.В. серії ОД№257120 від 26.05.2020 та виданої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" на ім`я адвоката Веровського О.В. довіреності від 26.05.2020 було необхідним для розгляду даної справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат б/н від 14.07.2020 (вх.№2-3154/20 від 14.07.2020) в частині вимог про стягнення з відповідача 31,50 грн витрат зі сплати судового збору за виготовлення судом копій наявних у матеріалах справи документів. З вищевикладених підстав Господарським судом Одеської області також обґрунтовано відхилено доводи позивача про наявність правових підстав для стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" витрат на проїзд у транспорті до місцевого господарського суду та у зворотному напрямку у розмірі 42 грн, понесених у зв`язку з поданням клопотання про надання виготовлених судом копій документів, які містяться в матеріалах справи, а також із отриманням цих документів у приміщенні суду. Зазначене з урахуванням наданих позивачем оригіналів проїзних документів свідчить про можливість часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат б/н від 14.07.2020 (вх.№2-3154/20 від 14.07.2020) та покладення на відповідача витрат на проїзд позивача у транспорті до суду та у зворотному напрямку у сумі 182 грн (224 грн - 42 грн = 182 грн). Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання апелянта на зловживання Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" своїми процесуальними правами у зв`язку з затягуванням строку розгляду даної справи з огляду на наступне. За умовами частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Вказана норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. За умовами статті 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. Твердження скаржника про недобросовісність дій Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Терешкової 45" у судовому процесі, що виявилися у поданні відзиву на позов з порушенням строку, встановленого судом, ґрунтуються виключно на власних суб`єктивних та нічим не підтверджених припущеннях ОСОБА_1 , оскільки подання відзиву відповідачем жодним чином не вплинуло на тривалість розгляду справи у суді першої інстанції. В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового рішення колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 у справі №916/195/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 23.11.2020. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя Л.В. Поліщук