Постанова 4806 № 302/519/20

Справа № 302/519/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 12.11.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Белли В. М., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат Белла В. М. в інтересах ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, не працюючий, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимий, визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.. Згідно постанови, 30 травня 2020 року приблизно о 13-ій годині 10 хвилин у с. Синевир Міжгірського району, ОСОБА_1 керував скутером марки «Ямаха» без номерного знака, у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги, передбачені п. 2. 9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) і скоїв передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення. В апеляційній скарзі адвокат Белла В. М. вказує на те, що постанова судді є незаконною у зв`язку з грубими порушеннями судом першої інстанції норм процесуального права, які виразились у прийнятті рішення на підставі недопустимих доказів. Стверджує, що Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції від 30.05.2020 (далі - Висновок) та Акт медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння № 44 від 30.05.2020 (далі - Акт) є недопустимими доказами. В обґрунтування вказаного, посилається на те, що огляд ОСОБА_1 здійснено за допомогою одного газоаналізатора «Alcotest Drager № 02507», а 6810 - це модель даного алкотестера, а не номер іншого газоаналізатора, однак КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» надала суду копії документів на інший газоаналізатор - «Alcotest Drager 6810» серійний № AREE - 0683, який не застосовувався під час огляду водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння і, при цьому, не надано документів про проходження повірки газоаналізатором «Alcotest Drager 6810 серійний № 02507», що ставить під сумнів наявність у даного алкотестера Сертифікату відповідності та Свідоцтва про його повірку, і в свою чергу свідчить про те, що огляд ОСОБА_1 проведено з порушенням чинного законодавства України. Крім того, вказує на те, що медичний заклад КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» незаконно здійснив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння 30.05.2020, оскільки право на проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння вказаному медичному закладу надано тільки 24.06.2020, відповідно до Наказу ДОЗ Закарпатської ОДА № 477-0, а сам медичний заклад КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» створено тільки 09.09.2020, у зв`язку з чим, Наказ ДОЗ від 14.12.2018 № 764-0 «Про внесення змін до Наказу ДОЗ від 10.03.2016 № 136-0», не розповсюджував свою дію на вищевказаний медичний заклад станом на 30.05.2020. Також зазначає, що медичним закладом не підтверджено факту проходження лікаркою ОСОБА_2 , яка здійснювала огляд ОСОБА_1 тематичного вдосконалення за відповідною програмою. Посилається і на те, що з копії направлення ОСОБА_1 на огляд на стан сп`яніння вбачається, що таке не відповідає формі, передбаченій Додатком 1 до Інструкції № 1452/735. Тому, вважає, що Висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння є недійсним. При цьому, стверджує, що працівником поліції порушено вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/7353 та Порядку № 1103, оскільки огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння первинно не було проведено на місці зупинки транспортного засобу. Вважає, що суд першої інстанції, не взявши до уваги вищенаведені факти, значно відступив від принципів повноти та об`єктивності судового розгляду та порушив вимоги п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП, а також п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Белли В. М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка в постанові. Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 388911 підтверджено, що 30 травня 2020 року приблизно о 13-ій годині 10 хвилин по вул. С. Цімботи у с. Синевир Міжгірського району, гр. ОСОБА_1 керував скутером марки «Jamaha Jog» без номерного знака, у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги, передбачені п. 2. 9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. З указаного протоколу також убачається, що ОСОБА_1 своїми підписами в протоколі підтвердив, що: права та обов`язки йому роз`яснені; зі змістом протоколу ознайомлений; його копію отримав; що до протоколу внесені правильні дані щодо його особи; в поясненнях по суті правопорушення вказав, що випив 0,50 горілки та одне алкогольне пиво (а. с. 2). З Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.05.2020, складеного лікаркою КНП ЛПУ «Міжгірська РЛ» ОСОБА_2 убачається, що направлений 30.05.2020 о 14 год. 50 хв. інспектором Попович О.В. на огляд гр. ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. З указаного Висновку також убачається, що ОСОБА_1 ознайомлений із результатами огляду, підтвердивши це своїм підписом (а. с. 3). З копії Акту медичного огляду № 44 від 30.05.2020 убачається, що стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 підтверджується як зовнішніми ознаками (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів, так і проведеним за допомогою приладу «Драгер Алкотест» оглядом - результат огляду становив 1,60 % проміле, а через 20 хвилин - 1, 80 % проміле (а. с. 36). Факт направлення інспектором Попович О. В. на огляд із метою визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 підтверджується і наявною в матеріалах справи копією відповідного направлення (а. с. 35). Факт керування ОСОБА_1 скутером марки «Ямаха» у зазначені в протоколі час та місці підтверджується і копією наявного в матеріалах справи письмового пояснення ОСОБА_1 (а. с. 4), а також копією постанови серії БАА № 278904, з якої вбачається, що 30.05.2020 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП, зокрема, за те, що 30.05.2020 о 13 год. 10 хв. ОСОБА_1 керував скутером «Ямаха» без державного номерного знаку, тобто незареєстрованим, а також у водія були відсутні шолом та посвідчення водія відповідної категорії (а. с. 5). Разом із тим, як у суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 визнав факти керування скутером та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а також те, що був ознайомлений із результатами огляду. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 «а» ПДР, та його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що працівники поліції були упереджені при проведенні перевірки, направленні ОСОБА_1 на проходження медичного огляду на стан сп`яніння та складанні протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, що в поліцейських були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не вказувала сторона захисту в ході апеляційного розгляду. Крім того, під час апеляційного розгляду не встановлено даних і про те, що в лікарки КНП ЛПУ «Міжгірська районна лікарня» ОСОБА_2 , яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та склала висновок про його перебування у стані алкогольного сп`яніння, були підстави для фальсифікації Висновку та Акту медичного огляду щодо ОСОБА_1 , а також для його обмови у перебуванні в стані алкогольного сп`яніння, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх не додано й до апеляційної скарги й такі не посилалася сторона захисту в ході її розгляду. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість поліцейських та лікарки у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до визнання факту керування транспортним засобом, надання пояснень про вживання перед тим як керувати транспортним засобом алкогольних напоїв, примусового погодження на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а також підписання наявних у матеріалах справи документів (протоколу, висновку лікаря), - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі й не вказувалось стороною захисту в ході її розгляду. Тому, апеляційний суд доходить висновку про те, що поліцейські та лікарка діяли в межах наданих їм повноважень. Доводи апеляційної скарги про те, що постанова судді є незаконною у зв`язку з грубими порушеннями судом першої інстанції норм процесуального права, які виразились у прийнятті рішення на підставі недопустимих доказів, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду справи. Із вищенаведених підстав, апеляційний суд не приймає до уваги й доводи апеляційної скарги про те, що Висновок лікарки ОСОБА_2 та Акт медичного огляду щодо ОСОБА_1 є недопустимими доказами. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що Висновок та Акт медичного огляду є належними та допустимими доказами в даній справі, і в свою чергу, в достатній мірі підтверджують факт керування ОСОБА_1 скутером у стані алкогольного сп`яніння. Посилання на те, що огляд ОСОБА_1 здійснено за допомогою одного газоаналізатора «Alcotest Drager № 02507», а 6810 - це модель даного алкотестера, а не номер іншого газоаналізатора, однак КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» надала суду копії документів на інший газоаналізатор - «Alcotest Drager 6810» серійний № AREE - 0683, який не застосовувався під час огляду водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння, і при цьому, не надано документів про проходження повірки газоаналізатором «Alcotest Drager 6810 серійний № 02507», що ставить під сумнів наявність у даного алкотестера Сертифікату відповідності та Свідоцтва про його повірку, і в свою чергу свідчить про те, що огляд ОСОБА_1 проведено з порушенням чинного законодавства України, - апеляційний суд визнає такими, що будь-яким чином не свідчать про те, що огляд ОСОБА_1 проведено з порушенням чинного законодавства України, а також не спростовують факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння. Відхиляючи доводи апеляційної скарги у цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що в Акті медичного огляду чітко зазначено, що повторний огляд ОСОБА_1 (через 20 хвилин із моменту проведення первинного огляду) проведено за допомогою Газоаналізатора Alcotest Drager 6810 - дата повірки 28.11.2019, тобто засобом, який був наявний у закладі охорони здоров`я і, при цьому, на запит суду першої інстанції надано копії сервісної книжки, сертифікат та свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки, із яких убачається, що вказаний засіб - Alcotest Drager 6810 відповідає вимогам законодавства та придатний до застосування при проведенні огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, береться до уваги і те, що стан алкогольного сп`яніння підтверджується й іншими встановленими лікарем при проведенні огляду ОСОБА_1 ознаками - запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, хитка хода, порушення координації рухів. Посилання на те, що медичний заклад КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» незаконно здійснив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння 30.05.2020, оскільки право на проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння вказаному медичному закладу надано тільки 24.06.2020, відповідно до Наказу ДОЗ Закарпатської ОДА № 477-0, а сам медичний заклад КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» створено тільки 09.09.2020, у зв`язку з чим, Наказ ДОЗ від 14.12.2018 № 764-0 «Про внесення змін до Наказу ДОЗ від 10.03.2016 № 136-0», станом на 30.05.2020 не розповсюджував свою дію на вищевказаний медичний заклад, - апеляційний суд відхиляє як такі, що також не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.9 «а» ПДР України та, відповідно, жодним чином не свідчать про відсутність у його діях складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. При оцінці вказаних доводів, апеляційний суд бере до уваги і те, що зміст наявної в матеріалах справи копії Наказу ДОЗ Закарпатської ОДА № 477-0 від 24.06.2020 (зокрема, п. 2 Наказу) свідчить про те, що Наказ ДОЗ від 14.12.2018 № 764-0 «Про внесення змін до Наказу ДОЗ від 10.03.2016 № 136-0» втратив чинність саме із прийняттям Наказу № 477-0, а саме, 24.06.2020, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що до 24.06.2020, у тому числі 30.05.2020 (день, коли мала місце подія за участі ОСОБА_1 ), Наказ ДОЗ від 14.12.2018 № 764-0 «Про внесення змін до Наказу ДОЗ від 10.03.2016 № 136-0» був чинним і заклади охорони здоров`я, у даному випадку КНП ЛПУ «Міжгірська РЛ» на території Міжгірського району, при проведенні огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння керувалися саме цим Наказом. Як такі, що не свідчать про допущені порушення при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та, відповідно, і про недопустимість Висновку та Акту медичного огляду щодо ОСОБА_1 , - апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що медичним закладом не підтверджено факту проходження лікаркою ОСОБА_2 , яка здійснювала огляд ОСОБА_1 , тематичного вдосконалення за відповідною програмою. При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що як убачається із матеріалів справи, ні стороною захисту, ні судом першої інстанції не здійснювались запити про інформацію щодо проходження лікаркою ОСОБА_2 тематичного вдосконалення за відповідною програмою, а також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що лікарка ОСОБА_2 не має права на проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки, зі змісту Висновку та Акту медичного огляду вбачається, що лікарка ОСОБА_2 є працівницею КНП ЛПУ «Міжгірська РЛ» і 30.05.2020 здійснювала чергування у приймальному відділенні даного медичного закладу. Посилання в апеляційній скарзі на те, що з копії направлення ОСОБА_1 на огляд вбачається, що таке не відповідає формі, передбаченій Додатком 1 до Інструкції № 1452/735, - апеляційний суд відхиляє як такі, що також не впливають на висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і, в свою чергу, не дають підстав для визнання Висновку та Акту медичного огляду недопустимими доказами. При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що працівником поліції порушено вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/7353 та Порядку № 1103, оскільки огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння первинно не було проведено на місці зупинки транспортного засобу, апеляційний суд бере до уваги те, що відповідно до чинного законодавства передбачена можливість проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. При цьому, береться до уваги те, що зі змісту наявного в матеріалах справи листа начальника Управління превентивної діяльності ГУНП в Закарпатській області Приходько О. вбачається, що в Міжгірському ВП Хустського ВП ГУНП у Закарпатській області відсутній газоаналізатор для проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння. Разом із тим, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 добровільно погодився, на пропозицію поліцейських, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, погодився із результатами огляду й будь-яких зауважень щодо такого огляду не висловлював. Відхиляючи вказані доводи апеляційний суд погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 не мав при собі відповідних документів, що підтверджують його особу, право власності чи користування транспортним засобом та право на керування транспортними засобами, то дії поліцейських щодо проведення медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі та складання протоколу в приміщенні відділення поліції є виправданими, доцільними й такими, що не суперечать вимогам законодавства та Інструкції про порядок оформлення адміністративних справ. Відхиляючи доводи апеляційної скарги у цій частині апеляційний суд бере до уваги і пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких працівники поліції не мали при собі технічні засоби для його освідчення на стан алкогольного сп`яніння і саме тому його було доставлено до медичного закладу. Тому, доводи про те, що Висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння є недійсним, відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження і спростовуються наведеними вище обставинами. З огляду на вищенаведене, як такі, що не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, не взявши до уваги наведені стороною захисту факти, значно відступив від принципів повноти та об`єктивності судового розгляду та порушив вимоги п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП», а також п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 дотримався вимог ст. 245, 268, 280 КУпАП, своєчасно, повно та об`єктивно з`ясував обставини справи та вирішив її у точній відповідності із законом, навів у постанові докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за принципом «поза розумним сумнівом», зазначивши мотиви відхилення інших доказів, на які посилалася сторона захисту. У зв`язку з наведеним, доводи апеляційної скарги визнаються такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Разом із тим, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги фактичні обставини та характер вчиненого правопорушення, безальтернативність адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, дані про особу правопорушника та відсутність у матеріалах справи даних про те, що ОСОБА_1 наділений правом керування транспортними засобами. Тому, апеляційний суд погоджується з видом та розміром накладеного на ОСОБА_1 судом першої інстанції адміністративного стягнення (600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки таке останнім не отримувалось), яке, на думку апеляційного суду, відповідає характеру та ступеню адміністративного правопорушення, особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, так як є достатнім і необхідним для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана адвокатом Беллою В. М. в інтересах ОСОБА_1 апеляційна скарга - без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано таких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, в тому числі й про виклик свідків, стороною захисту не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Белла В. М. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан