Постанова 4814 № 551/26/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 551/26/19 Номер провадження 22-ц/814/2436/20Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М. імена (найменування) сторін: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" відповідач: ОСОБА_1 розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Шишацького районного суду Полтавської області, ухвалене 04 вересня 2020 року у складі судді Вергун Н.В. по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У січні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 77 087,90 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 06 січня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті (http:www.privatbank.ua) та складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Зазначало, що ОСОБА_1 своєчасно не виконувала умови договору та станом на 30 вересня 2018 року у неї утворилася заборгованість у загальному розмірі 77 087 грн. 90 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 657 грн. 13 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 65 909 грн. 63 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 4 374 грн. 10 коп., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн. 00 коп. та штрафу (процентна складова) в розмірі 3 647 грн. 04 коп. Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 04 вересня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 657,13 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку окремо один від одного оскаржили АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. ОСОБА_1 , посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог банку у повному обсязі. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 06 січня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк». У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Згідно з наданим банком розрахунком, ОСОБА_1 станом на 30 вересня 2018 року має заборгованість у розмірі 77 087 грн. 90 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 657 грн. 13 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 65 909 грн. 63 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 4 374 грн. 10 коп., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн. 00 коп. та штрафу (процентна складова) в розмірі 3 647 грн. 04 коп. Факт укладення між сторонами кредитного договору на підставі анкети-заяви від 06 січня 2011 року підтверджується доказами по справі та не спростовується сторонами. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що сторони дійсно перебувають у договірних правовідносинах. Позивачем не було надано суду Пам`ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, які б містили відомості про процентну ставку по кредиту, а також розмір та порядок нарахування штрафів. Проте, в матеріалах справа наявна довідка про умови кредитування (т. 1 а.с. 8), яка була підписана ОСОБА_1 . Вказана довідка містить відомості про процентну ставку та порядок і розмір нарахування неустойки за порушення умов кредитного договору. Фактично сторонами погоджено розмір процентної ставки, а саме визначено, що вона становить 3 % на місяць, тобто 36 % на рік. Однак, з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 квітня 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» застосовує процентну ставку у розмірі 43,2 %. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Отже, банком здійснювалось протиправне нарахування процентів у розмірі, більшому за той, що було погоджено з ОСОБА_2 . Окрім того, згідно довідки про зміну умов кредитування (т. 1 а.с 63), на підставі кредитного договору від 06 січня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до жовтня 2014 року (т. 1 а.с. 68). Проте, розрахунок заборгованості відповідача за кредитом враховує витрати, здійснені при використанні кредитних карток № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 . Їх отримання заперечується відповідачем. При цьому, банком не надано доказів отримання ОСОБА_1 цих карток, а також наявності правових підстав для їх видачі. Анкета-заява та довідка про умови кредитування не містить відомостей про те, що боржник погоджував видачу додаткових кредитних карток. Більше того, на час випуску вищевказаних кредитних карток, а саме 26 листопада 2013 року, кредитна картка № НОМЕР_1 не припинила свою дію, тому у суду відсутні підстави вважати, що банком було здійснено перевипуск картки або відбулася пролонгація кредитного договору. Отже, банком надано розрахунок заборгованості відповідача, який не охоплюється договором від 06 січня 2011 року. Такий розрахунок не може бути доказом наявності за ОСОБА_1 заборгованості по вищевказаному кредитному договору та не може підтверджувати розмір такої заборгованості. Надана банком виписка по рахункам ОСОБА_1 підтверджує, що з жовтня 2014 року остання припинила використання кредитної картки № НОМЕР_1 . Всупереч тому, що кінцевий термін її дії було визначено жовтнем 2014 року, з листопада 2014 року банк продовжував списання коштів з даної картки. За таких обставин, банком не було підтверджено належними та допустимими доказами розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 січня 2011 року, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин, з позивача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за подання відповідачем апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн. Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 з мотивів неможливості виселення відповідачів без надання іншого житла, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 з мотивів, вказаних в мотивувальній частині вказаної постанови. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь держави 1152,60 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді О.В. Прядкіна Л.М. Хіль