Постанова 4822 № 716/760/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 листопада 2021 року м. Чернівці Справа № 716/760/21 Провадження №22-ц/822/928/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І.М., суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б., секретар Тодоряк Г.Д., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2021 року, головуючий у І-й інстанції Пухарева О.В., ВСТАНОВИВ: АТ КБ «Приватбанк» у квітні 2021 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» для отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 1 лютого 2006 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У подальшому кредитний ліміт було збільшено до 6 500,00 грн. Вказувало на те, що при встановленні та зміні кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2,3.3 Договору, на підставі яких ОСОБА_1 при укладенні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Зазначало, що 21 лютого 2008 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, ОСОБА_1 не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, зобов`язання за вказаним договором не виконав. В редакції умов та правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року згідно з п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також відсотки від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у відсотках від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна». У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 17 березня 2021 року має заборгованість в сумі 12 461,58 грн, яка складається з: 10 026,74 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 434,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість по договору про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б\н від 17 лютого 2006 в розмірі 12 461,58 грн та судові витрати. Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. На зазначене рішення суду АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що відповідач при укладанні договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, оскільки підписаній відповідачем заяві зазначена базова процентна ставка 3 % на місяць (36% річних) на залишок заборгованості. На підставі зазначеної заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт 1 500 грн, який в подальшому було збільшено до 6500 грн. У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання ним коштів через банкомати, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, в якому вказує на те, що підписана заява позичальника не містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, відсутні підстави для висновку, що відповідач ознайомлений саме із тими Умовами та правилами, які додані до позовної заяви. В підписаних ОСОБА_1 заявах не містяться умови про можливість збільшення кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, а тому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За змістом частин четвертої та шостої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами четвертої та шостої статті 19, частини першої статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було сплачено банку суму, що перевищує розмір отриманого кредиту, та умовам укладеного договору, а тому прийшов до висновку про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед банком. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2006 року ОСОБА_1 підписав заяву з АТ КБ «Приватбанк» про отримання банківських послуг. В заяві відповідач просив відкрити рахунок та надати йому банківські послуги. ОСОБА_1 засвідчив, що підписанням цієї заяви він ознайомився та погодився з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку та вказані документи складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. В зазначеній заяві сторони погодили тип картки, валюта гривня, суму кредитного ліміту 1 500 грн, базову процентну ставку 3 відсотки в місяць із розрахунку 360 днів у році, порядок погашення заборгованості. Отже, сторони погодили, зокрема, базову процентну ставку в розмірі 3 відсотки в місяць, погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7 відсотків від суми заборгованості (а.с.21). З розрахунку заборгованості станом на 17 березня 2021 року вбачається, що відповідачу внаслідок неналежного виконання умов договору нараховано банком заборгованість у розмірі 12 461, 58 грн, з яких: 10 026,74 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 434,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 7-18). Довідкою про зміну умов кредитування підтверджується, що за період користування кредитними коштами відповідачу збільшено кредитний ліміт до 6 428,07 грн (а.с.19). Крім того, як вбачається з наданої АТ КБ «Приватбанк» довідки, ОСОБА_1 неодноразово видавались кредитні картки, остання картка № НОМЕР_1 відповідачем отримана 12 лютого 2019 року (а.с.20). З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що починаючи з 01 квітня 2015 року позивачем в односторонньому порядку, без попереднього погодження з відповідачем, періодично збільшувалася процентна ставка ніж та, яка була погоджена сторонами - 3 відсотки в місяць. Так, нараховані банком відсотки за період з 22 березня 2006 року по 17 березня 2021 року становлять 29 649,65 грн, з чим апеляційний суд не погоджується у зв`язку з тим, що процента ставка відмінна від тієї, яку сторони погодили в заяві про надання банківських послуг про умови кредитування, тобто 3 відсотки в місяць. Колегією суддів здійснено перерахунок заборгованості за вказаний період за відсотковою ставкою 3 відсотки на місяць(36% річних), яка сторонами була погоджена та відповідачем не спростована, та встановлено, що загальний розмір нарахованих відсотків становить 25 513,96 грн. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що банк безпідставно зарахував на списання пені 500 грн, оскільки зазначений розмір пені сторонами не погоджено, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), а тому зазначені кошти слід зарахувати на погашення заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 за період користування кредитними коштами всього витратив 44 039,98 грн, на погашення заборгованості сплатив 63 252,71 грн, однак з урахуванням нарахованих відсотків за відсотковою ставкою 3% на місяць боржник мав сплатити за весь період користування коштами на користь банку суму у розмірі 69 053,94 грн. З огляду на викладене, загальний розмір заборгованості становить 5 801,23 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи відповідача у відзиві про відсутність заборгованості за кредитним договором, оскільки ОСОБА_1 не враховано збільшення кредитного ліміту, яким він користувався, із заявою до банку про його зменшення не звертався, тобто погодився на його збільшення, не заперечував проти нього та користувався ним. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України від № «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків, далі - Закон про бухгалтерський облік). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях (частина друга статті 9 Закону про бухгалтерський облік). Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (абзац другий частини дев`ятої статті 9 Закону про бухгалтерський облік). Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №

705. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення). Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №

254. Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення). Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ). На підставі пункту 5.5 Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку, дату здійснення останньої (попередньої) операції, дату здійснення поточної операції, код банку, у якому відкрито рахунок, код валюти, суму вхідного залишку за рахунком, код банку-кореспондента, номер рахунку кореспондента, номер документа, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суму вихідного залишку. З огляду на викладене, доводи ОСОБА_2 про те, що заборгованість за тілом кредиту становить більшу суму, ніж самий наданий кредит, адже кредитний ліміт було збільшено до 6 500 грн, а банк просить стягнути тіло кредиту у розмірі 10 026,74 грн, є безпідставними, оскільки відповідачем оформлено послугу «Оплата частинами», у зв`язку чим тіло кредиту збільшувалося, що підтверджується випискою за договором №б/н. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити частково. Відповідно до частини10 статті 141 ЦПК при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Суд прийшов до висновку про задоволення позову на суму 5 801,23 грн, що становить 46,55 відсотків від ціни позову (12 461.58 грн). За подачу позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» сплатило судовий збір у розмірі 2 270 грн, а за подачу апеляційної скарги 3 405 грн. Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 2 642,02 грн в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 801 гривню 23 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 2 642 гривні 02 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: І.Н. Лисак І.Б. Перепелюк