Постанова КЦС ВС № 756/10183/16-ц

Постанова Іменем України 11 листопада 2020 року м. Київ справа № 756/10183/16-ц провадження № 61-6108св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , представник відповідача - ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заїзжай Катерина Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петченко Юрій Арсентійович, ОСОБА_4 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року у складі судді Васалатія К. А. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петченко Ю. А., ОСОБА_4 , про визнання заповіту нікчемним (недійсним), скасування та виключення зі спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту. На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй частку у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначена квартира свого часу належала на праві приватної власності її бабі ОСОБА_5 та дідові ОСОБА_5 у рівних частках, після смерті якого право на спадкування належної йому 1/2 частки квартири отримали її батько ОСОБА_6 та її баба ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 раптово помер її батько - ОСОБА_6 , спадщину після смерті якого прийняли: вона, його дружина ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 . За життя баба та дід мали намір переоформити право власності на квартиру на свого єдиного сина - ОСОБА_6 (її батька) шляхом укладення договору дарування, однак оскільки так сталося, що він помер раніше за свою матір, ОСОБА_5 неодноразово стверджувала, що квартиру та все інше належне їй на момент смерті майно має успадкувати саме вона, як єдина онука. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. 06 квітня 2016 року вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петченко Ю. А. із заявою про прийняття спадщини де дізналася, що за життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла належну їй частку у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 . При складанні та посвідченні заповіту від імені ОСОБА_5 були допущені порушення щодо його форми та порядку посвідчення, зокрема заповіт підписаний не власноручно заповідачем, а ОСОБА_7 , за відсутності підстав, передбачених частиною четвертою статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що унеможливлювали підписання тексту заповіту заповідачем, оскільки похилий вік не є хворобою або фізичною вадою, що унеможливлює підписання заповіту власноручно заповідачем, одним із свідків у заповіті зазначена ОСОБА_8 , яка не могла прочитати заповіт оскільки не володіє державною мовою, а сам текст заповіту складений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. спільно з особою, яка не мала на це відповідних повноважень - ОСОБА_7 . Крім того, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. не мала правових підстав для посвідчення заповіту ОСОБА_5 та здійснення його реєстрації у Спадковому реєстрі 10 лютого 2016 року, оскільки заповідач станом на дату посвідчення заповіту та його реєстрації у Спадковому реєстрі не сплатив державного мита за вчинення нотаріальної дії. Згідно з наявною у матеріалах нотаріальної справи квитанцією, оплата за реєстрацію заповіту ОСОБА_5 була здійснена 22 лютого 2016 року, тобто вже після смерті спадкодавця. Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати нікчемним (недійсним) заповіт ОСОБА_5 , складений 10 лютого 2016 року на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М., зареєстрований у реєстрі за № 102; скасувати та виключити зі Спадкового реєстру запис про державну реєстрацію зазначеного заповіту, як такого, що не підлягає виконанню. Короткий зміст рішення суду першої інстанцій Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний заповіт відповідає внутрішній волі заповідача, складений та посвідчений нотаріусом з дотримання вимог діючого законодавства, зокрема Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, порушень при його посвідченні не встановлено, і позивачем не доведено належними доказами підстав нікчемності заповіту. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року залишено без змін. Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Сама по собі відсутність вказівки у посвідчувальному написі нотаріуса на причину, з якої текст заповіту не міг бути підписаний заповідачем особисто, за встановлених обставин неможливості підписання заповіту ОСОБА_5 , яка на момент складення заповіту була людиною похилого віку, що підтверджується підписами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не свідчить про дефект форми заповіту та його недійсність. Посилання в апеляційній скарзі на несплату державного мита за посвідчення заповіту не є правовою підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки не спростовують волевиявлення ОСОБА_5 залишити спадкове майно ОСОБА_2 . Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на неї У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні її позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою витяги з журналу обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса, з яких убачається, що оспорюваний заповіт був складений заздалегідь, до прибуття нотаріуса у квартиру за місцем проживання заповідача, оскільки в цілому на його посвідчення, включаючи час витрачений нотаріусом на дорогу, було витрачено 15 хвилин, що ставить під сумнів дійсність волевиявлення спадкодавця. Суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 207 ЦК України, чинне законодавство не передбачає підписання правочину іншою особою за дорученням людини похилого віку, оскільки сам по собі похилий вік не є фізичною вадою або хворобою, що унеможливлює підписання заповіту заповідачем. Висновок апеляційного суду про те, що несплата державного мита за посвідчення заповіту не є правовою підставою для визнання заповіту недійсним є помилковим, оскільки у випадку не внесення особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії встановлених законодавством платежів, відповідно глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус мав відмовити у вчиненні нотаріальної дії. У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у травні 2019 року, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначила про те, що те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про те, що складення оспорюваного заповіту та його посвідчення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. відбулося з дотриманням діючого законодавством України, а тому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду з підстав, передбачених частиною другою статті 403 ЦК України. Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2020 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій Судами попередніх інстанцій установлено, що на момент смерті ОСОБА_5 (баба позивача) була власником 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 . У ході розгляду справи сторонами визнано та не заперечувалося, що після поховання сина ( ОСОБА_6 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач ОСОБА_2 , яка доводилася племінницею ОСОБА_5 , опікувалася нею до дня смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на випадок своєї смерті склала заповіт, відповідно до якого заповідала усе належне їй на день смерті майно, і на що вона за законом матиме право, ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. за місцем проживання заповідача за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності свідків: ОСОБА_10 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_8 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ), підписаний ОСОБА_7 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 похилого віку та не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту. Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадкову реєстрі від 10 лютого 2016 року № 42913744, реєстрацію заповіту ОСОБА_5 від 10 лютого 2016 року здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. 10 лютого 2016 року, реєстраційний запис № 58561286. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. З довідки Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 14 листопада 2017 року № 2553/5 убачається, що за період з 01 січня 2016 року по 12 лютого 2016 року за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_5 , 74 роки, були зареєстровані три виклики екстреної (швидкої) медичної допомоги: - 30 січня 2016 року о 09:22 год. від сусідки зареєстрований один виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги за № 667 з приводу «напад миготливої аритмії». За адресою виклику був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; - 07 лютого 2016 року о 01:17 год. від родича зареєстрований один виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги за № 149 з приводу «погано після похорону (помер син) в анамнезі - набряк легенів, задихається». За адресою виклику був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; - 12 лютого 2016 року о 15:35 год. від родича зареєстрований один виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги за № 1362 з приводу «задихається, без свідомості». За адресою виклику був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Причиною смерті ОСОБА_5 , згідно з записами амбулаторної картки, наданої Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Оболонського району м. Києва, є «Хронічна ішемічна хвороба серця з гіпертонією». 15 лютого 2016 року із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 звернулася спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2 , а 06 квітня 2016 року онука спадкодавця - ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу). Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу Частиною четвертою статті 207 ЦК України визначено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків. Аналогічні положення містяться у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, чинного на момент посвідчення оспорюваного заповіту, пунктами 5-6 глави 9 якого передбачено, що якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не звернув увагу на те, що крім похилого віку заповідача в оспорюваному заповіті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. не зазначено фізичних вад або хвороб спадкодавця, які б заважали їй особисто прочитати та підписати заповіт. Наведене вказує на відсутність передбачених законом підстав для підписання заповіту замість заповідача іншою особою та свідчить про порушення при посвідченні оспорюваного заповіту вимог закону щодо його форми. Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Положеннями статті 1257 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним. Відповідно до частин першої вказаної норми, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Оскільки нікчемний заповіт є таким в силу припису закону (частина перша статті 1257 ЦК України), тому відсутні підстави визнавати заповіт, складений з порушення вимог щодо його форми, недійсним. Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 94, 95 постанови від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставини нікчемності правочину. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частин першої статті 412 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним, однак неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, унаслідок чого дійшли помилкового висновку про те, що заповіт ОСОБА_5 від 10 лютого 2016 року складений з дотриманням вимог щодо його посвідчення, а тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. Зважаючи на те, що оспорюваний заповіт є нікчемним, вимога ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення зі Спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту № 58561286, складеного 10 лютого 2016 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 , є обгрунтованою, що є підставою для скасування у цій частині оскаржуваних судових рішень, з ухваленням нового рішення про виключення зі Спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту № 58561286. Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 рокув частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним (недійсним) змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про виключення зі спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимог ОСОБА_1 про виключення зі спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту, задовольнити. Виключити зі Спадкового реєстру запис про реєстрацію заповіту № 58561286, складеного 10 лютого 2016 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай Катериною Миколаївною, зареєстрованого у реєстрі за №

102. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко