Ухвала КЦС ВС № 756/10183/16-ц

Ухвала 06 травня 2020 року м. Київ справа № 756/10183/16-ц провадження № 61-6108св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , представник відповідача - ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заїзжай Катерина Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петченко Юрій Арсентійович, ОСОБА_4 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року у складі судді Васалатія К. А. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петченко Ю. А., ОСОБА_4 , про визнання заповіту нікчемним (недійсним), скасування та виключення зі спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту. На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй частку у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначена квартира свого часу належала на праві приватної власності її бабі ОСОБА_5 та дідові ОСОБА_5 у рівних частках, після смерті якого право на спадкування належної йому 1/2 частки квартири отримали її батько ОСОБА_6 та її баба ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 раптово помер її батько - ОСОБА_6 , спадщину після смерті якого прийняли: вона, його дружина ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 . За життя баба та дід мали намір переоформити право власності на квартиру на свого єдиного сина - ОСОБА_6 шляхом укладення договору дарування, однак оскільки так сталося, що він помер раніше за свою матір, ОСОБА_5 неодноразово стверджувала, що квартиру та все інше належне їй на момент смерті майно має успадкувати саме вона, як єдина онука. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , померла. 06 квітня 2016 року вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петченко Ю. А. із заявою про прийняття спадщини та дізналася, що за життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла належну їй частку у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 . При складанні та посвідченні заповіту від імені ОСОБА_5 були допущені порушення щодо його форми та порядку посвідчення, зокрема заповіт підписаний не власноручно заповідачем, а ОСОБА_7 , за відсутності підстав, передбачених частиною четвертою статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що унеможливлювали підписання тексту заповіту заповідачем, оскільки похилий вік не є хворобою або фізичною вадою, що унеможливлює підписання заповіту власноручно заповідачем, одним із свідків у заповіті зазначена ОСОБА_8 , яка не могла прочитати заповіт оскільки не володіє державною мовою, а сам текст заповіту складений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. спільно з особою, яка не мала на це відповідних повноважень - ОСОБА_7 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. не мала правових підстав для посвідчення заповіту ОСОБА_5 та здійснення його реєстрації у Спадковому реєстрі 10 лютого 2016 року, оскільки заповідач станом на дату посвідчення заповіту та його реєстрації у Спадковому реєстрі не сплатив державного мита за вчинення нотаріальної дії. Згідно з наявною у матеріалах нотаріальної справи квитанцією, оплата за реєстрацію заповіту ОСОБА_5 була здійснена 22 лютого 2016 року, тобто вже після смерті спадкодавця. Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати нікчемним (недійсним) заповіт ОСОБА_5 , складений 10 лютого 2016 року на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М., зареєстрований у реєстрі за № 102; скасувати та виключити зі Спадкового реєстру запис про державну реєстрацію зазначеного заповіту, як такого, що не підлягає виконанню. Короткий зміст рішення суду першої інстанцій Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний заповіт відповідає внутрішній волі заповідача, складений та посвідчений нотаріусом з дотримання вимог діючого законодавства, зокрема Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, і порушень при його посвідченні не встановлено, а позивачем не доведено належними доказами підстав нікчемності заповіту. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року залишено без змін. Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Сама по собі відсутність вказівки у посвідчувальному написі нотаріуса на причину, з якої текст заповіту не міг бути підписаний заповідачем особисто, за встановлених обставин неможливості підписання заповіту ОСОБА_5 , яка на момент складення заповіту була людиною похилого віку, що підтверджується підписами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не свідчить про дефект форми заповіту та його недійсність. Посилання в апеляційній скарзі на несплату державного мита за посвідчення заповіту не є правовою підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки не спростовують волевиявлення ОСОБА_5 залишити спадкове майно ОСОБА_2 . Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на неї У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні її позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою витяги з журналу обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса, з яких убачається, що оспорюваний заповіт був складений заздалегідь, до прибуття нотаріуса у квартиру за місцем проживання заповідача, оскільки в цілому на його посвідчення, включаючи час витрачений на дорогу, було витрачено 15 хвилин, що ставить під сумнів дійсність волевиявлення спадкодавця. Суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 207 ЦК України, оскільки чинне законодавство не передбачає підписання правочину іншою особою за дорученням людини похилого віку, оскільки сам по собі похилий вік не є фізичною вадою або хворобою, що унеможливлює підписання заповіту заповідачем. Висновок апеляційного суду про те, що несплата державного мита за посвідчення заповіту не є правовою підставою для визнання заповіту недійсним є помилковим, оскільки у випадку невнесення особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії встановлених законодавством платежів, відповідно глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус мав відмовити у вчиненні нотаріальної дії. У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у травні 2019 року, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначила про те, що те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що складення оспорюваного заповіту та його посвідчення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. відбулося з дотриманням діючого законодавством України, а тому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рух справи у суді касаційної інстанції Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій Судами попередніх інстанцій установлено, що на момент смерті баба позивача - ОСОБА_5 була власником 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 . Після поховання сина ( ОСОБА_6 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач ОСОБА_2 , яка доводилася племінницею ОСОБА_5 , опікувалася нею до дня смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на випадок своєї смерті склала заповіт, відповідно до якого заповіла усе належне їй на день смерті майно ОСОБА_2 . Зазначений заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. за місцем проживання заповідача за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності свідків: ОСОБА_10 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_8 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ), та підписаний ОСОБА_7 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 є особою похилого віку, не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту. Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадкову реєстрі від 10 лютого 2016 року № 42913744, реєстрацію заповіту ОСОБА_5 від 10 лютого 2016 року здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. 10 лютого 2016 року, реєстраційний запис № 58561286. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Відповідно до довідки Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 14 листопада 2017 року № 2553/5, за період з 01 січня 2016 року по 12 лютого 2016 року за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_5 , 74 роки, були зареєстровані три виклики екстреної (швидкої) медичної допомоги: - 30 січня 2016 року о 09:22 год. від сусідки зареєстрований один виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги за № 667 з приводу «напад миготливої аритмії». За адресою виклику був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; - 07 лютого 2016 року о 01:17 год. від родича зареєстрований один виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги за № 149 з приводу «погано після похорону (помер син) в анамнезі - набряк легенів, задихається». За адресою виклику був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; - 12 лютого 2016 року о 15:35 год. від родича зареєстрований один виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги за № 1362 з приводу «задихається, без свідомості». За адресою виклику був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Причиною смерті ОСОБА_5 відповідно до амбулаторної картки, наданої Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Оболонського району м. Києва, є «Хронічна ішемічна хвороба серця з гіпертонією». 15 лютого 2016 року із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 звернулася спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2 , а 06 квітня 2016 року онука спадкодавця - ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу). Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу Частиною четвертою статті 207 ЦК України визначено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків. Аналогічні положення містяться у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, пунктами 5-6 глави 9 якого передбачено, що якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Системний аналіз наведених норм матеріального права, дає підстави для висновку, що відсутність передбачених законом підстав для підписання заповіту замість заповідача іншою особою, свідчить про порушення при посвідченні оспорюваного заповіту вимог щодо його форми. Частиною першою статті 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, не звернули увагу, що крім похилого віку заповідача в оспорюваному заповіті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М. не зазначено фізичних вад або хвороб спадкодавця, що унеможливлювало б їй особисто прочитати та підписати заповіт, а тому зазначений заповіт є таким, що складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, а отже є нікчемним в силу закону. Аналогічний за змістом правовий висновок, викладений колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 473/1584/16-ц (провадження № 61-8101св18). Зважаючи на наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2018 року у справі 0910/1403/2012-ц (провадження № 61-2900св18). Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викликана тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у наведеній вище постанові дійшла іншого висновку про застосуванні норм права у подібних правовідносинах, а саме, що відсутність вказівки у посвідчувальному написі нотаріуса на причину, з якої текст заповіту не міг бути підписаний заповідачем особисто, за умови підтвердження підписами свідків такого волевиявлення заповідача, не свідчить про дефект форми заповіту, а отже не є підставою для визнання його недійсним. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних складах колегій принципово різного підходу до вирішення справ, що випливають з одних і тих правовідносин, у яких один і той же предмет спору, і які врегульовані одними і тими ж нормами матеріального права, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом. Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому. Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також порушення загальновизнаного принципу правової визначеності, який передбачає стабільність правового регулювання. За змістом частини другої 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заїзжай Катерина Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петченко Юрій Арсентійович, ОСОБА_4 , про визнання заповіту нікчемним (недійсним), скасування та виключення зі спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року. Ухвала оскарженню не підлягає Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко