Постанова КАС ВС № 160/11957/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2020 року м. Київ справа № 160/11957/19 адміністративне провадження № К/9901/19242/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року (судді Дурасова Ю.В., Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі № 160/11957/19 за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення витрат, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування Дніпропетровський державний університету внутрішніх справ (далі - університет внутрішніх справ) звернувся 26 листопада 2019 року до суду з позовом, у якому просив відшкодувати витрати, які пов`язані з утриманням у навчальному закладі ОСОБА_1 , у розмірі 33 808,18 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 30 вересня 2019 року № 308 о/с відповідача було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 01 жовтня 2019 року. Оскільки відповідачем не були виконані взяті на себе зобов`язання за Договором № 2736, то згідно з розрахунком витрат відповідач повинен відшкодувати затрати, пов`язані з його навчанням та утриманням в університеті внутрішніх справ за 2013 - 2017 роки, у розмірі 33 808,18 грн. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що згідно з довідками-розрахунками витрат, пов`язаними з утриманням курсанта ОСОБА_1 , складеними відповідно до Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 12 квітня 2017 року, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 33 808,18 грн. Судом указано, що зазначені розрахунки відповідачем не оскаржувались ні протягом навчання, ні протягом служби в Національній поліції. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що курсанти, які навчаються в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними). Водночас, будучи обізнаним під час підписання Договору № 2736 від 01 грудня 2016 року про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з Національної поліції після закінчення навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, відповідач на час звернення до суду з позовом, зазначену вище суму коштів у повному обсязі не відшкодував, інших доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його в університеті внутрішніх справ, у межах заявлених позовних вимог, суду не надав. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року скасовано. Позов університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про стягнення витрат залишено без розгляду. Залишаючи позовну заяв без розгляду, суд апеляційної інстанції з посиланням на норми статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) виходив із того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Причини пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено. Висновку про наявність підстав для поновлення цього строку судом першої інстанції не вмотивовано. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги Не погоджуючись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, університет внутрішніх справ подав касаційну скаргу. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відшкодування вартості утримання під час навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, пов`язане з реалізацією правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, а не безпосередньо з проходженням публічної служби. Зазначає, що відповідачем у добровільному порядку не відшкодовано витрати, пов`язані з його утриманням у вказаному закладі освіти, що і стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом. У зв`язку із звільненням зі служби протягом трьох років після закінчення навчання у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат у зв`язку з його утриманням у закладі вищої освіти відповідно до умов договору. За таких обставин скаржник зазначає, що при визначені строку подання адміністративного позову до суду слід керуватися положеннями абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України, якими обумовлено тримісячний строк на звернення до суду, а тому посилання суду апеляційної інстанції на місячний термін для звернення з позовною заявою до суду є помилковим. Також скаржник посилався на те, що строк звернення до суду не було пропущено, оскільки він уживав заходів досудового врегулювання спору. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався. Рух касаційної скарги Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою університету внутрішніх справ на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 19 листопада 2020 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 20 листопада 2020 року. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України. У статуті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (нова редакція затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2016 року № 1277), зазначено, що університет є державним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який знаходиться у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України, є бюджетною неприбутковою установою, засновником Університету є держава в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС). Наказом університету внутрішніх справ від 03 серпня 2013 року № 224ос ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу на факультет підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції». На виконання вимог статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» 01 грудня 2016 року між ОСОБА_1 , університетом внутрішніх справ та Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області укладено договір про навчання відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (далі - Договір № 2736), умови якого застосовуються до відносин, що виникли з 03 серпня 2013 року, - з дня наказу про зарахування відповідача до університету внутрішніх справ. Відповідно до пункту 7.4 Договору № 2736 після його підписання договір № 1901 від 03 серпня 2013 року вважається припиненим. Згідно з наказом університету внутрішніх справ від 24 лютого 2017 року № 42 о/с відповідач як випускник був направлений у розпорядження Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом - факультет підготовки фахівців кримінальної поліції. 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням, у зв`язку з незадовільним графіком роботи та низькою заробітною платою (вх. № Д-120 від 12 вересня 2020 року). Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 30 вересня 2019 року № 308 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0114249) оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Дніпропетровського відділу поліції звільнено з 01 жовтня 2019 року зі служби в поліції. Пунктом 2.3.6 Договору № 2736 передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з Національної поліції після закінчення навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відповідач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Відповідно до пункту 3.2 Договору № 2736 підставою для відшкодування фактичних витрат є відмова від подальшого проходження служби на посадах середнього складу в Національній поліції після закінчення навчального закладу. Тобто після закінчення навчання ОСОБА_1 не виконано умови, визначені у пункті 2.3.6 Договору, що спричиняє настання наслідків у вигляді необхідності відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з його навчанням та утриманням у навчальному закладі. Згідно з Довідкою-розрахунком фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в університеті внутрішніх справ за 2013-2017 роки, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у сумі 33 808,18 грн. Ураховуючи, що після закінчення навчання в університеті внутрішніх справ відповідачем не виконано умови, визначені у пункті 2.3.6 Договору № 2736, оскільки ОСОБА_1 звільнено з Національної поліції за власним бажанням з 01 жовтня 2019 року, то позивач 28 листопада 2019 року звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з навчанням та утриманням відповідача у навчальному закладі у розмірі 33 808,18 грн. Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини п`ятої статті 122 КАС України. Предметом спору у цій справі є стягнення коштів, які витрачено на навчання ОСОБА_1 в університеті внутрішніх справ, у зв`язку з тим, що він звільнився за власним бажанням зі служби в органах Національної поліції менш, аніж через три роки відколи закінчив навчання (що є порушенням умов контракту). Передусім, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Частиною третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За змістом частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, водночас помилково дійшов висновків з якого дня має обчислюватися строк на захист порушених прав, свобод чи інтересів. Відповідно до положень статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Як передбачено приписами частини п`ятої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 12 квітня 2017 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Пунктом 2 Порядку № 261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. Положеннями пункту 3 Порядку № 261, зокрема, визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Пунктами 4, 5 Порядку № 261 означено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася. З приписів пункту 8 Порядку № 261 слідує, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа. Верховний Суд наголошує на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, про що дійшов обґрунтованого висновку суд апеляційної інстанції. Разом з тим суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, констатував, що відлік місячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду потрібно починати на наступний день з 01 жовтня 2019 року (дата звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з поліції). Колегія суддів зазначає, що після інформування позивача про звільнення курсанта, який не виконав умов контракту, позивач зобов`язаний відповідно до приписів частини п`ятої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 4, 5, 8 Порядку № 261 повідомити особу про зобов`язання протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати (компенсувати) МВС витрати на його навчання. І лише у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється навчальним закладом у судовому порядку відповідно до приписів частини п`ятої статті 122 КАС України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що університет внутрішніх справ надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення від 01 листопада 2019 року № 1/5747 щодо добровільної сплати витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі протягом 2013-2017 років у загальному розмірі 33 808,18 грн, тобто після спливу більш ніж 30-ти денного строку з дня винесення наказу про звільнення відповідача зі служби, проте не встановив, коли Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області проінформувало позивача про звільнення відповідача. При цьому, відповідно до Порядку № 261, університет внутрішніх справ був зобов`язаний надати відповідачеві можливість добровільно відшкодувати витрати на його навчання і лише, у разі відмови, міг звернутися до суду. У цій справі суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наведені обставини, які, на думку колегії суддів, мали значення для правильного вирішення питання про те, чи є підстави для залишення цього позову без розгляду, тож висновки, яких дійшов Третій апеляційний адміністративний суд, є поспішними. Пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується у порядку, встановленому КАС України. Отже, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, колегія суддів Верховного Суду вважає, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до цього суду. Висновки щодо розподілу судових витрат Розгляд справи не закінчено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ задовольнити частково. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у цій справі скасувати, справу № 160/11957/19 направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк